Справа № 2-9-08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 січня 2008 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді -  Шавиріної Л.П.

при секретарі         -  Подосельник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Лиман Донецької області за участю позивача, відповідача, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4  справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В  :

                   27 жовтня 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1021,12 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн., а також судових витрат про сплаті правової допомоги  в розмірі 100 грн., по сплаті судового збору в сумі 68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 30 грн.

                   В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю і суду показав, що 14 жовтня 2006 року о 9 годині 50 хвилин, він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухався по вул.. Сластієнка в м. Красний Лиман Донецької області по правій смузі руху від центрального ринку  в напрямку вул.. Фрунзе м. Красний Лиман зі швидкістю 30-35 км на годину. У попутному йому напрямку на велосипеді у стані алкогольного сп»яніння рухався відповідач по зустрічній смузі руху. Перебуваючи на  відстані біля 2 метрів попереду, відповідач став різко повертати праворуч. Позивач намагався запобігти зіткненню, направивши автомобіль по краю правого узбіччя, але  уникнути такого не зміг. В результаті ДТП відповідач отримав тілесні ушкодження, а автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень. Враховуючи те, що винним у ДТП визнано відповідача, просив стягнути з останнього на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1021,12 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн., а також судових витрат про сплаті правової допомоги  в розмірі 100 грн., по сплаті судового збору в сумі 68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 30 грн.

                   Відповідач ОСОБА_6 не визнав і суду показав, що Правила дорожнього руху не порушував, а навпаки їх порушив позивач, який не вибрав належний інтервал та швидкість. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

                   Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду показали, що 14 жовтня 2006 року вони проїжджаючи по вул.. Сластієнка в м. Красний Лиман бачили лише наслідки ДТП. При цьому ОСОБА_3 бачив, що автомобіль позивача стояв на своїй смузі руху, а спереду ліворуч від нього на дорозі лежав відповідач, а його велосипед знаходився на умовній осьовій.  Відповідач був у нетверезому стані. А свідокОСОБА_2. коли під»їхав до місця пригоди то бачив лише автомобіль та велосипед у положенні, вказаному попереднім свідком. Відповідача на цей час на місці ДТП вже не було.

                   Свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_4. дали суду аналогічні одна одній пояснення про те, що восени 2006 року в їх присутності відповідач відмовився підписувати протокол, який було складено робітниками міліції про порушення ним Правил дорожнього руху, які призвели до ДТП.

                   Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

                   В судовому засіданні з пояснень сторін та свідків, а також матеріалів справи встановлено, що подія ДТП мала місце 14 жовтня 2006 року, тобто о 9 годині 50 хвилин - 10 годині ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухався по вул.. Сластієнка в м. Красний Лиман Донецької області по правій смузі руху від центрального ринку  в напрямку вул.. Фрунзе м. Красний Лиман зі швидкістю 30-35 км на годину. У попутному йому напрямку на велосипеді  рухався відповідач по зустрічній смузі руху. Перебуваючи на  відстані біля 2 метрів попереду, відповідач став різко повертати праворуч. Позивач намагався запобігти зіткненню, направивши автомобіль по краю правого узбіччя, але  уникнути такого не зміг. В результаті ДТП відповідач отримав тілесні ушкодження, а автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень - деформовано переднє ліве крило в передній його частині у важно доступному місці, розбито внутрішню оптику передньої лівої фари, решітку радіатору, ліву накладку переднього бамперу, деформовано передній бампер з лівої сторони, розбито облицювання лівої фари (а.с.7,16,33-34).

                   На підставі постанови замісника начальника Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області - начальника МГБ Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 25 листопада 2006 року відповідача визнано винним в порученні Правил дорожнього руху, які призвели до вказаного ДТП, і притягнуто до адміністративної відповідальності  за ч.4 ст. 127 КУпАП (а.с.33).

                   Крім того провина відповідача у порушенні ПДР, що призвели до пошкодження транспортного засобу, який належить на праві власності позивачу, також підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи, яка свідчить про те, що в даній дорожній обстановці відповідач ОСОБА_6 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв»язку з подією ДТП. Крім того експерти вказує на те, що відповідач мав технічну можливість запобігти такому порушенню і події ДТП (а.с.67-71).

                   Згідно з висновком товарознавчої експертизи позивачу завдано шкоди на суму 900,62 грн.(а.с.8-9).

                   Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

                   Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

                   Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

                   Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень. А суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням   фізичних чи юридичних осіб, в межах заявленим ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

                    Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані частково, та підлягають задоволенню лише в сумі 900,62 грн., що підтверджується матеріалами справи.

                   Враховуючи те, що матеріальна шкода позивачу була завдана з вини відповідача, суд вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди, бо вказав, що в результаті неправомірних дій відповідача він зазнав психологічної травми, але за медичною допомогою з приводу такої не звертався.

                   Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить в вимог ст. 23 ЦК України про те, що він визначається залежно від  характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 100 грн., бо крім надання доказів(власних пояснень) про заподіяння душевних страждань, інших доказів позивач суду не надав.

                   Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, пов»язаних  зі зверненням позивача за захистом свого права до суду, суд враховує вимоги ст.88 ЦПК України, а також ту обставину, що надміру сплачений судовий збір в сумі 8,5 грн. позивачу повернуто ухвалою суду від 26.11.2006 року, вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 59,5 грн. (а.с.1), оплату інформаційно-технічних витрат розгляду справи по суті в сумі 30 грн. (а.с.2) та витрати на правову допомогу в сумі 100 грн. (а.с.12).

                   Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, виходячи з того, що відповідно до ст.60 ЦПК України саме не нього покладено обов»язки  довести ті обставини, на які він посилається і надати суду докази в підтвердження своїх заперечень.

                   Однак відповідачем не надано суду жодного доказу, що спростовує його вину у заподіянні шкоди, а від проведення експертних досліджень він відмовився, посилаючись на те, що не буде оплачувати  пов»язані з цим витрати.

                   Більш того, відповідно до  ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини заподіяння шкоди  позивачу відповідачем повністю доведені постановою замісника начальника Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області - начальника МГБ Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 25 листопада 2006 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 127 ч.4 КУпАП, і не підлягають доказуванню.

                   Керуючись ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В  :

                   Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

                   Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 900,62 грн.,  в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 59,5 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн. та по сплаті правової допомоги - 100 грн.

                   Рішення може  бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.     

                   Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.

Головуючий суддя -