АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 -ц- 2690-16680/12 Головуючий у 1-й інстанції: Яценко Н.О.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі: Соколюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення договору поруки, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2012 року представник позивач звернувся до суду з позовом у якому просив припинити договір поруки № 052-2008-395-Р/2 від 25.02.2008 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк». В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Банк без її згоди збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_3 Позивач зазначила, що такими діями Банк суттєво збільшив обсяг її відповідальності, як поручителя, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст.559 ЦК України порука припиняється.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2012 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача, подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та визнати договір поруки припиненим, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає на те, що помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність в чинному законодавстві такого способу захисту порушеного права, як припинення поруки, оскільки ст. 16 ЦК України передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як припинення правовідношення, а тому апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим в цій частині.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд, першої інстанції виходив з того, що банк, без згоди ОСОБА_2 збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, у зв'язку з чим збільшився обсяг її відповідальності, як поручителя. Суд вважав, що відповідно до вимог ч. 1 ст.559 ЦК України ця порука вважається припиненою і не потребує ухвалення з цього питання рішення суду, оскільки такого способу захисту порушеного права особи не передбачено ст. 16 ЦК України.
Дане рішення суду вже переглядалось судом апеляційної та касаційної інстанцій. В ухвалі від 03.10.2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язкові сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст.ст. 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України), у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Також суд касаційної інстанції вказав на те, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводить такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручітеля внаслідок зміни основного зобов'язання виникає зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Судами встановлено, що 25.02.2008 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній надано грошові кошти у сумі 122 350 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 569 819 грн. 68 коп. зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів та 29,85% річних - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 цього ж дня між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Відповідно до умов п. 1.2. договору поруки поручитель засвідчує , що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними, зокрема:
· Сума основного договору 122350,00 (сто двадцять дві тисячі триста п'ятдесят) швейцарських франків. Вказана суму основного договору дорівнює еквіваленту 569819 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривен 68 коп. за курсом НБУ на день укладання основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена у іноземній валюті.
· 9,95% річних - розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів;
· 29,85% річних - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів;
· Термін повного виконання зобов'язань боржника - не пізніше 10.02.2028, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання таких зобов'язань;
· Інші умови основного договору.
Пунктом 2.1 договору поруки сторони погодили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Під згодою «поручителя» сторони розуміють візування Поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладений Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.
У серпні 2008 року ВАТ «Універсал Банк» в односторонньому порядку підвищив розмір відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3, до 10,95 % річних - розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів; 32,85 % річних - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів. При цьому, повідомлення було направлено лише боржнику ОСОБА_3, що не заперечувалось представником Банку в суді апеляційної інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, згоди поручителя на збільшення процентної ставки за користування кредитом у порядку, встановленому п.2.1. договору поруки Банк не отримав (поручитель не візувала змін в кредитний договір, не обмінювалась з банком листами, факсимільними повідомленнями).
Таким чином, збільшення відповідачем процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, яке в порушення умов договору поруки було здійснено без згоди поручителя ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось збільшення обсягу її відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст.559 ЦПК України, що вірно встановлено судом першої інстанції. Разом з тим, помилковим є висновок, що у такому випадку заявлення вимог про визнання договору поруки припиненим як спосіб захисту не передбачено. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя на підставі п.п. 1,7 ч. 2 ст. 16 ЦК України (визнання права, припинення правовідношення), оскільки як вбачається це право не визнається кредитором.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2012 - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про припинення договору поруки задовольнити.
Припинити договір поруки № 052-2008-395-Р/2 від 25 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: