ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 20/7-04/16 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “СТИРОЛБІОТЕХ” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одисей” до Відкритого акціонерного товариства “СТИРОЛБІОТЕХ”, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2003 р. ТОВ “ОДИСЕЙ” пред’явило у господарський суд позов до ВАТ “СТІРОЛБІОТЕХ” про стягнення 106181,75 грн. збитків, 7432,74 грн. пені, 58901,25 грн. інфляційних та 13693,11 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем узятих зобов’язань за №3 від 18.06.1999р. та додатковою угодою від 09.09.1999р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2005р. (суддя Христенко О.О.) у позові було відмовлено
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. (судді Яковлєв М.Л. –головуючий, Рудченко С.Г., Рибченко А.О.) апеляційну скаргу ТОВ “ОДИСЕЙ” було задоволено, рішення господарського суду Київської області від 28.12.2005р. скасовано, прийнято нове рішення, відновлено строк позовної давності з відповідача на користь позивача стягнуто 106181,75 грн. збитків, 58901,25 грн. інфляційних, 13693,11 грн. 3% річних, 7432,74 грн. пені.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 06.06.2006р. на 21.06.2006р.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, який діяв на період виникнення спірних правовідносин, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові.
Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Суд другої інстанції у процесі повторного перегляду справу за сукупністю зібраних доказів встановив поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності та прийшов до обґрунтованого висновку, що порушене право заявника має бути захищене.
При цьому, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України, апеляційний суд встановив і те, що позивачем було надано туристичні послуги 148 особам Трипільського біохімічного заводу, правонаступником якого є ВАТ “СТІРОЛБІОТЕХ”.
Водночас висновком №6983 від 26.08.2005р. судово-почеркознавчої експертизи, якій суд дав в сукупності з іншими доказами належне юридичне обґрунтування, встановлено, що додаткову угоду від 09.09.1999р. до договору №3 від 18.06.1999р., якою було змінено як вартість путівок (загальна вартість яких складала 106182 грн.), так і порядок розрахунків: в перерахунку вартості путівок –отримання липроту СГ-9-9653 т., було дійсно підписано генеральним директором ВАТ “Трипільський біохімічний завод” Луцюком В.О.
(а.с. 11 т.1; 20-21 т.2)
Отже, за встановлених дійсних обставин, з огляду предмету спору (стягнення збитків), що внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для позивача (кредитора), суд мав підстави для стягнення збитків в сумі 106181,75 грн., а також пені в розмірі 7432,74 грн., з розрахунку шести місяців.
В цій частині постанова суду другої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов’язаних з вирішенням спору по суті в наведеній частині, то виходячи з припису ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не наділена повноваженнями вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Проте не можна погодитись з постановою апеляційного суду щодо стягнення інфляційних та 3% річних, а звідси і з розподілом судових витрат, так як суд цієї інстанції не врахував, що вказані стягнення, які випливають з положень ст. 214 ЦК УРСР, нараховуються на грошові зобов’язання, тоді як за додатковою угодою від 09.09.1999р. форму розрахунку змінено, як наведено вище, на отримання позивачем липроту СГ-9-9653 т.
Таким чином у позові щодо стягнення 58901,25 грн. інфляційних, 13693,11 грн. 3% річних слід відмовити, а тому постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. в цій частині підлягає скасуванню.
За приписом ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають оплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Заявлена до стягнення за позовом сума складала 186209,11 грн., проте позов задоволено на 113614,49 грн. Таким чином задоволена сума від заявленої у позові у проорції складає 61 %.
Судові витрати позивача, пов’язані з розглядом справи, склали 2668 (118 грн. + 1700 грн. (мито за подачу позову) + 850 грн. (за подачу апеляційної скарги).
Відповідно судові витрати відповідача, пов’язані з розглядом справи, склали 1190,88 грн. (246,50 грн. (за проведення експертизи) + 944,38 грн. (мито за подачу касаційної скарги).
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача за понесені останнім судових витрат підлягає 1627,48 грн. (2668 грн. * 61% / 100%), а з позивача на користь відповідача 464,44 грн. (1190,88 * 39 % / 100%).
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “СТИРОЛБІОТЕХ” задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. в частині стягнення 58901,25 грн. інфляційних, 13693,11 грн. 3% річних та розподілу судових витрат скасувати.
У позові ТОВ “ОДИСЕЙ” в частині стягнення 58901,25 грн. інфляційних та 13693,11 грн. 3% річних відмовити.
Стягнути з ВАТ “СТИРОЛБІОТЕХ” на користь ТОВ “ОДИСЕЙ” 1627,48 грн. на відшкодування судових витрат.
Стягнути з ТОВ “ОДИСЕЙ” на користь ВАТ “СТИРОЛБІОТЕХ” 464,44 грн. на відшкодування судових витрат.
У решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. залишити без змін.
Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук