АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/7540/2012 Головуючий 1 інст. Харченко А.М.

Справа № 2-6608/ 2011 Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: спадкові

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2012 року та ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом; зустрічним позовом ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -Одинадцята Харківська нотаріальна контора, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права особистої власності на частку квартири, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, -

встановила:

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом після уточнення якого просили визнати за ними право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, тобто по 1/12 частини за кожним з них в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 їх син помер та після його смерті залишилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. 2/3 частини зазначеної квартири належать дружині померлого та малолітній дочці. Вони є спадкоємцями першої черги, подали заяви до 11 Державної нотаріальної контори про прийняття спадщини але у зв'язку з незгодою ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину не отримали.

У зустрічному позові ОСОБА_2 після уточнення просила визнати частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 визнати за нею право особистої приватної власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, як на майно, придбане на належні особисто їй кошти; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності на 1/9 частини за кожним зазначеної квартири, як на належну частку в спільній сумісній власності, залишивши у власності ОСОБА_6 1/9 частину квартири; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.10.2010 p., яке видане державним нотаріусом 11-ї

ХДНК, p. № 5-1066 на ім'я ОСОБА_5 та № 5-1068 на ім'я ОСОБА_2 недійсним; визнати за нею право власності на 1/36 частину зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р., а всього визнати за нею право власності на 29/36 частини квартири; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/36 частину АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а всього визнати за ОСОБА_5 право власності на 5/36 частини.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з 18.07.1998 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 У період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2004 р. 2/3 частини вказаної квартири позивач вважає були придбані на її особисті кошти, які вона отримала від продажу чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4, яка була продана за два дні до купівлі квартири АДРЕСА_1, а саме 27.11.2004 р. за 140400 грн. 1/4 частина зазначеної квартири належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ХМЦПДЖФ 26.02.1998 p., вартість 1/4 частини квартири складала 35100 грн. Крім того, батьки надали їй гроші від продажу квартири, яка належала їй, брату і її батькам 73080 грн., що складає 2/3 частини вартості придбаної квартири. Тому вважає, що їй належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 на праві особистої приватної власності. 1/3 частина квартири була придбана на спільні кошти, тому, крім 2/3 частини квартири, їй повинно належати 1/9 частка квартири від 1/3, а всього їй повинно належати 2/3+1/9=7/9 частки квартири. Її доньці ОСОБА_5 повинно належати 1/9 частка квартири. У власності ОСОБА_6 повинна залишитись 1/9 частка квартири, ця частка, як вважає позивач за зустрічним позовом, і є спадковим майном. Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину після її чоловіка, є вона - його дружина, їх донька - ОСОБА_5, та відповідачі - батьки померлого. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її малолітня донька отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.10.2010 p., яке видане державним нотаріусом 11-ї ХДНК, р. № 5-1066 на ім'я ОСОБА_5 та № 5-1068 на ім'я ОСОБА_2 по 1/12 частині квартири. При видачі свідоцтва їй не було роз'яснено положення ст.ст. 357 ч.2, 372 4.2 ЦК України, ст. 57 ч. 3 СК України. Дане свідоцтво позивач ОСОБА_2 вважає повинно бути визнане недійсним в частині визначення долі спадкового майна, замість 1/3 частки повинно бути вказана 1/9 частка. Таким чином, їй повинно належати 29/36 частки квартири, її доньці ОСОБА_5 повинно належати 1/36+1/9=5/36 частки. У власності ОСОБА_6 залишається 2/36 частки квартири, яка повинна належати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - спадщина після смерті сина.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, тобто по 1/12 частини за кожним з них в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення задовольнивши її позовні вимоги, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скарга містить посилання на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.

Також зазначено, що між нею та її чоловіком ОСОБА_6 була домовленість, що 2/3 частини квартири належать їй особисто, тому що придбана на її особисті кошти, отримані від продажу належної їй та її рідним квартири АДРЕСА_4.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, відповідно до ч. 2 ст. 372 УК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд посилався на ст. 1301 ЦК України згідно якої свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом та, що позовні вимоги ОСОБА_2 звужують право власності малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечать її інтересам.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

За життя ОСОБА_6, між співвласниками зазначеної квартири питання про збільшення часток не вирішувалось, тому спадковим майном після смерті ОСОБА_6 є 1/3 частина кватири АДРЕСА_1.

Таким чином, спадкоємцями за законом першої черги після померлого ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_2, малолітня дочка ОСОБА_5, та батьки ОСОБА_3, ОСОБА_4

Крім того, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2, що саме за рахунок її особистих та коштів її рідних які вона отримала від продажу квартири АДРЕСА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1, доказів суду не надано.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

11 жовтня 2012 року Московським районним судом м. Харкова було постановлено окрему ухвалу відносно адвоката ОСОБА_1. Про викладене в окремій ухвалі необхідно довести до відома Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Харківської області, Президію адвокатського об'єднання «Харківська обласна колегія адвокатів»для прийняття реагування та усунення причин і умов, які тягнуть за собою безпідставний тривалий судовий розгляд. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повідомити суд. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 просить окрему ухвалу скасувати.

Зазначила, що ухвала є незаконною у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Дії адвоката ОСОБА_1 не суперечать чинному законодавству та відповідають наданим їй ОСОБА_2 процесуальним повноваженням для представництва інтересів в суді, а тому висновок суду про те, що компетентність адвоката ОСОБА_1 викликає сумніви і адвокат нехтує положенням Цивільного процесу і заявляє низку безглуздих клопотань не можна вважати обґрунтованим.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ст. 312 ЦПК України, оскаржувана окрема ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 312, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувавши окрему ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2012 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -/підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя