Справа № 111/4392/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 жовтня 2012 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Лунгу Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа - Красногвардійський районний сектор ГУ ДМС України в АР Крим,
в с т а н о в и в :
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилою площею квартири АДРЕСА_1.
Позивачка зазначила, що вона мешкає у вказаній квартирі, відповідачка у даній квартирі не проживає з 2002 року, а мешкає у с. Знам'янка Красногвардійського району АР Крим зі своїм співмешканцем. Речей ОСОБА_2 у квартирі не має, але добровільно виписуватися вона не бажає.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що вона разом з дітьми дійсно мешкає у квартирі АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю. У даній квартирі проживає з 2001 року, спочатку разом з сином відповідачки - ОСОБА_3 та відповідачкою, яка у 2002 році виїхала з квартири та мешкає разом з співмешканцем у с. Знам'янка Красногвардійського району АР Крим. У 2003 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та після народження старшого сина, у 2004 році, її прописали в даній квартирі. З 2002 по теперішній час відповідачка у квартирі не проживала, її речей у квартирі не має. Відповідачка інколи відвідує онуків, мала ключ від квартири, навіть залишалася на ніч у 2010 році, але постійно мешкає у своєму будинку в с. Знам'янка. Також пояснила, що відповідачка дійсно частково оплатила заборгованість за комунальні послуги, однак вона оплачує поточні комунальні рахунки. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, представник пояснив, що квартира АДРЕСА_1 являється комунальною власністю, ОСОБА_2 є єдиним наймачем, якому був виданий ордер на вселення. Позивачка була прописана тільки після народження дитини та є піднаймачем цієї квартири. Відповідачка тимчасово залишила квартиру та переїхала до с. Знам'янка з поважних причин, оскільки у вказаному селі мешкають її батьки та батьки співмешканця, які потребують постійної сторонньої допомоги. Однак ОСОБА_2 постійно навідувала онуків, залишалася у квартирі, щоб їх доглядати, привозила продукти. Також відповідачка гасила заборгованість за комунальні послуги, допомагала зробити ремонт. Просили у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача та свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи установлено, що у відповідності до копії ордеру № 1 серії 93 від 15.01.1993 року відповідачці ОСОБА_2 надано право на зайняття 2-х кімнат № 73 в окремій квартирі по АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 (а.с. 25).
Станом на 18.09.2012 року в даній квартирі зареєстровані: позивачка ОСОБА_1, її син ОСОБА_5, 2004 р.н., дочка ОСОБА_6, 2007 р.н., колишній чоловік ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 4).
У відповідності до акта б/д відповідачка ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2002 року, з 2004 року даній квартирі прописана й проживає ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_5 й ОСОБА_6 (а.с. 15).
Згідно з довідкою Красногвардійського ВУЖКГ станом на 01.07.2012 року за спірною квартирою рахується заборгованість за комунальні послуги у сумі 2286,15 грн (а.с. 14)
З копії квитанції від 04.10.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 оплачені комунальні послуги на суму 1000,00 грн (а.с.26). З копій квитанцій від 11.10.2005 року та 05.12.2005 року вбачається, що з рахунку вкладника ОСОБА_7 було частково погашено заборгованість з квартплати та опалення (а.с. 29-30).
У відповідності до довідок Восходненської амбулаторії від 25.03.2009 року та ФОП ОСОБА_8 від 17.12.2010 року ОСОБА_9, 1928 року народження, проживає з сином, знаходиться на "Д"-обліку та потребує догляду (а.с.27-28).
Допитана на вимогу позивачки у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка проживає в будинку АДРЕСА_1, показала, що позивачка разом з ОСОБА_3 два роки жили разом без укладення шлюбу, відповідачка ОСОБА_2 зі співмешканцем у 2002 році ще до одруження дітей придбали будинок та переїхали. У 2010 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучилися. Відповідачка з 2002 року в квартирі не проживає, часто буває біля будинку, возить молоко для продажу, навідує онуків, але в квартирі не проживає.
Свідок ОСОБА_11, допитана в судовому засіданні за клопотанням відповідачки, показала, що постійно проживає у с.Знам'янка Красногвардійського району АР Крим, відповідачку ОСОБА_2 знає давно, раніше протягом 2009-2011 років проживала в будинку АДРЕСА_1. Зі слів відповідачки знає, що у 2002 році ОСОБА_2 вирішила залишити спірну квартиру молодій родині, а сама у с.Знам'янка доглядає за свекрухою та матір'ю, які вже у віці, її чоловік інсулінозалежний. ОСОБА_11 неодноразово бачила відповідачку в квартирі, також нещодавно ОСОБА_1 уїжджала на кілька днів, тому ОСОБА_2 жила в квартирі до доглядала за дітьми.
Свідок ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком позивачки та сином відповідачки, допитаний за клопотанням останньої, показав у судовому засіданні, що під час його шлюбу з позивачкою, мати у 2009 році залишила їм квартиру та поїхала жити до співмешканця. При цьому мати часто приїжджала до них, ночувала, мала свій ключ, інколи прибирала, мила посуд тощо. Коли ОСОБА_1 у червні 2012 року уїжджала на 3-5 днів, він просив мати побути з дітьми та вона доглядала за ними.
Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи представника відповідача про те, що позивачка є піднаймачем спірної квартири та не має права на пред'явлення даного позову, суд знаходить необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням закону.
У відповідності до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Судом установлено, що позивачка в квартирі, яку для проживання на підставі ордеру було видано відповідачці ОСОБА_2, проживає з 2001 року по теперішній час, у 2003 уклала з сином наймача квартири шлюб, у 2004 році зареєструвалася в квартирі та у 2010 році шлюб з ОСОБА_3 розірвала. Тобто, вона також є членом сім'ї наймача.
Згідно з ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України, перестали бути членами сім'ї наймача, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 4 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" передбачено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає в квартирі з 2001 року зі згоди наймача ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 більше 10 років, протягом проживання в квартирі відповідачки до 2002 року проживала разом з нею, вела спільне господарство, зареєстрована в квартирі з липня 2004 року, відомостей про наявність будь-якої угоди між сторонами щодо порядку користування квартирою суду не надано.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність у позивачки таких саме прав та обов'язків, як у наймача та членів його сім'ї, та права звернення до суду з позовом про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв'язку з його тривалою відсутністю.
Статтею 71 Житлового кодексу України передбачено, що жиле приміщення при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається за ними протягом шести місяців.
Судом установлено, що відповідачка у спірній квартирі не проживає з травня-червня 2002 року по теперішній час, про що було повідомлено в судовому засіданні сторонами та свідками ОСОБА_10 й ОСОБА_11 у зв'язку з її переїздом до іншого постійного місця проживання у с.Знам'янка Красногвардійського району АР Крим. Цей факт підтверджується також тим, що судову повістку з викликом до суду було отримано відповідачкою саме за місцем проживання у с.Знам'янка Красногвардійського району АР Крим.
Суд доводи представника відповідачки щодо тимчасового її не проживання в квартирі АДРЕСА_1 з поважних причин оцінює критично як такі, що не відповідають встановленим обставинам.
На підтвердження своїх доводів відповідачкою надані копії довідок Восходненської ЛА та ФОП ОСОБА_8 щодо перебування ОСОБА_9 на "Д"-обліку у терапевта, проживання її з сином та потребування догляду. Однак, зазначені довідки не можуть бути прийняті судом у якості належних доказів, оскільки вони датовані 2009 та 2010 роком, довідка про проживання ОСОБА_9 разом з сином видана фізичною особою-підприємцем, доказів спільного проживання відповідачки ОСОБА_2 разом з ОСОБА_9, а також того, що догляд за ОСОБА_9 здійснює саме відповідачка, суду не надано.
Крім того, частиною 2 статті 71 ЖК України встановлено, що якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин, до яких п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 4 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" відносить й причину проживання у осіб, які потребують догляду, понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути подовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідачка з такою заявою до суду не зверталася, крім того, як зазначили у судовому засіданні позивачка та свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 відповідачка виїхала з квартири з метою надання молодій родині окремого проживання від батьків, а не у зв'язку з доглядом за батьками. При цьому відповідачка вивезла частину меблів та всі свої речі: одяг, взуття тощо. Тимчасове перебування відповідачки в квартирі з причин провідування та догляду за дітьми не можна розцінювати як факт проживання в ній.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не втратила інтересу до квартири та оплачує комунальні послуги суд оцінює критично, оскільки на підтвердження цих доводів суду були надані копії квитанцій про погашення заборгованості з квартплати й опалення, датовані 2005 роком, тобто з часу цих оплат пройшло більше 6 років, а остання оплата була здійснена відповідачкою 04 жовтня 2012 року -- після отримання нею позовної заяви. При цьому суд зазначає, що підставою визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою, ОСОБА_1 зазначений факт її тривалого в ній непроживання без поважних причин, а не її неутримання.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачка дійсно більше шести місяців без поважних причин не проживає у вказаній квартирі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачки у доход держави підлягає стягненню судовий збір: 107,30 грн + 107,30 грн за заявлені позивачкою та відповідачкою клопотання про забезпечення доказів шляхом допиту свідків та 3,60 грн, недоплачених позивачкою при пред'явленні позову.
Керуючись ст.ст.64-65, 71-72, 78 ЖК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку м. Славськ Калінінградської області, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 218,20 грн до державного бюджету Красногвардійського району на р/рахунок 31218206700130 у банку ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код за ЄДРПОУ 37668678, отримувач коштів УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим, призначення платежу: судовий збір, Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт 1.2, 1.13.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя І.В.Шевченко