Справа № 0316/583/12
Провадження № 1/0316/75/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
смт.Турійськ 13 листопада 2012 року
Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Хвіц Г.Й.
за участю секретаря Мисюка П.З.
прокурора Книш В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Турійськ Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ковель Волинської області, жителя АДРЕСА_1, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого у відповідності до ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
В кінці березня 2012 року у вечірній час ОСОБА_1 з метою крадіжки чужого майна шляхом зривання навісного замка вхідних дверей проник в приміщення літньої кухні господарства ОСОБА_2, що в с.Обенижі Турійського району Волинської області, звідки таємно викрав належні їй газовий балон вартістю 92.40 грн., 4 металеві конфорки до газової плити вартістю 20.00 кожна на суму 80.00 грн., пральну машину «Рига» вартістю 150.00 грн., металеву плиту з кругами вартістю 400.00 грн., 7 металевих ринв довжиною 2,5 м кожна вартістю 10.00 грн. за один метр погонний на суму 175.00 грн., рулон металевої сітки довжиною 10 м вартістю 10.00 грн. за один метр погонний на суму 100.00 грн., чим завдав потерпілій майнову шкоду на загальну суму 997.40 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю й беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та суду показав, що дійсно в кінці березня 2012 року у вечірній час він прийшов до господарства ОСОБА_2, що в с.Обенижі Турійського району Волинської області, та, зірвавши металевим стержнем скобу із навісним замком з вхідних дверей літньої кухні, проник в середину приміщення, звідки таємно викрав газовий балон, 4 металеві конфорки до газової плити, пральну машину, металеву плиту з кругами до мурованої печі, 7 металевих ринв та рулон металевої сітки, які переніс до себе додому і в подальшому збув в якості металобрухту, отримавши за це гроші, які витратив на власні потреби.
У вчиненому ОСОБА_1 щиросердно розкаявся, погодившись із вказаним ОСОБА_2 переліком металевих предметів, а також їх вартістю та просив суворо його не карати.
Таким чином, наведені вище показання підсудного ОСОБА_1 є детальними, чіткими та послідовними і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудного, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є тяжким злочином, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.
Також суд враховує і те, що хоча злочин, вчинений ОСОБА_1, й відноситься до тяжкого злочину, однак тяжких наслідків в даному випадку не настало, підсудний позитивно характеризується за місцем проживання, однак до кримінальної відповідальності він притягується вже не вперше.
З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 997.40 грн., який підсудний ОСОБА_1 визнав повністю, підлягає до задоволення повністю.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки судовим слідством доведено, що ОСОБА_1 своїми умисними неправомірними діями завдав ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 997.40 грн., то вказана майнова шкода підлягає стягненню на користь потерпілої з підсудного.
Керуючись ч.1 ст.1166 ЦК України, ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, про місце роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 997.40 (дев'ятсот дев'яносто сім гривень 40 копійок) завданої злочином майнової шкоди.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий