Судове рішення #2637131
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                

Р І Ш Е Н Н Я           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

          "05" серпня 2008 р.                               м. Черкаси                                        Справа №  17/3184

    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:  позивача -Косенко О.Г. за довіреністю,         відповідача -ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/3184 

 

за позовом

Черкаського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих

 

до

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 

про

стягнення основного боргу в сумі 8 586 грн. 49 коп. та штрафних санкцій в сумі 772 грн. 78 коп.

                                                      ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року Черкаське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (далі-позивач) звернулося в суд з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі-відповідач) 8 586,49 грн. заборгованості та 772,78 грн. штрафних санкцій.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості виготовленої продукції за договорами № 5 від 26.07.2007 року та № 7 від 03.09.2007 року.

Відповідач -суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не подав, проти позову заперечував через безпідставність заявлених вимог, стверджуючи про поставку неякісного товару на суму 23 500 грн.

Проте в другому судовому засіданні відповідач, користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, позов визнав.

Позивач користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача 601,04 грн. пені, 85,86 грн. інфляційних та 8 586,49 грн. заборгованості, загальна сума позовних вимог складає 9 273,39 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі:

-          договору № 5 від 26.07.2007 року, за умовами якого позивач як «Виконавець»по договору зобов'язався виготовляти комплекти каркасів під м'які меблі: диван, два крісла в кількості 50 комплектів на місяць (пункт 1.1 договору), виходячи із вартості виготовлення одного комплекту каркасів -380 грн. (пункт 1.2 договору), а відповідач як «Замовник»по договору зобов'язався проводити оплату за виготовлену партію і на протязі трьох днів отримувати продукцію (пункт 3.2 договору). При цьому сторонами в пункті 3.1 договору було встановлено, що оплата отриманих замовлень здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, а передоплата в розмірі 50 % вартості замовлень перераховується на р/рахунок позивача або вноситься готівкою в касу підприємства за три дні до початку виконання робіт по виготовленню продукції;

-          договору № 7 від 03.09.2007 року, за умовами якого позивач як «Виконавець»по договору зобов'язався виготовляти комплекти м'якої меблі: диван, два крісла в кількості 50 комплектів на місяць (пункт 1.1 договору), виходячи із вартості виготовлення одного комплекту, яка визначається згідно специфікації та технологій, яку надає відповідач як «Замовник»по договору (пункт 1.2 договору), а відповідач зобов'язався проводити оплату за виготовлену продукцію на протязі трьох днів після повідомлення про її виготовлення (пункт 3.2 договору). Оплата отриманих замовлень згідно з пунктом 3.1 договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, або вноситься готівкою в касу підприємства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договорами № 5 від 26.07.2007 року та № 7 від 03.09.2007 року виконав, виготовивши продукцію на загальну суму 29 250 грн., що підтверджується накладними № 19 від 28.01.2008 року на суму 5 750 грн. та № 396 від 28.12.2007 року на суму 23 500 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за даними договорами виконав частково, на момент звернення до суду з позовом за виготовлену продукцію на загальну суму 8 586,49 грн. з позивачем не розрахувався, що підтверджується підписаним сторонами 05.03.2008 року Актом звірки взаємних розрахунків, а саме, за 10 комплектів каркасів на суму 5 750 грн. та за м'які меблі “Лілія” на суму 2 836,49 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути 85,86 грн. інфляційних.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 3.3 договорів № 5 від 26.07.2007 року та № 7 від 03.09.2007 року, згідно з яким у випадку необґрунтованої відмови «Замовника»від оплати за поставлену продукцію, або несвоєчасну оплату, він сплачує «Виконавцю»пеню в розмірі 1 % від вартості отриманої продукції за кожен день прострочки термінів платежів.

Натомість, позивач, враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, просить суд стягнути з відповідача 601,04 грн., із розрахунку пені, яка підлягає стягненню за Законом. 

Не приймаються до уваги посилання відповідача про поставку позивачем неякісного товару на суму 23 500 грн. по договору № 5 від 26.07.2007 року, з огляду на ненадання відповідачем доказів неякісності прийнятого товару за правилами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначена продукція була прийнята відповідачем, хоча він мав право повернути або обміняти таку продукцію у випадку виявлення при її прийманні неналежної якості (пункт 4.1 договору № 5 від 26.07.2007 року).

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, умов договорів № 5 від 26.07.2007 року і № 7 від 03.09.2007 року, та вимог законодавства позовні вимоги суд визнає обґрунтованими і задовольняє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 102 грн.

Повернути Черкаському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих - 118 грн. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки позивачам, у встановленому порядку звільненим від сплати державного мита, сплачувати інформаційно-технічні послуги не потрібно (а.с.25).

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

         ВИРІШИВ:

 

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ОПФ Банк «Фінанси та Кредит», МФО 331832, ідентифікаційний код - НОМЕР_2):

- на користь Черкаського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (18000, м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 3, р/р 26007456431001 в ЧФ КБ «ПриватБанк», ідентифікаційний номер 03972821) -заборгованість в сумі 8 586 грн. 49 коп., 601,04 грн. пені та 85,86 грн. інфляційних.

- в дохід Державного бюджету України на рахунок № 31117095700002, банк -ГУДКУ в Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22090200, символ звітності банку -095, отримувач -УДК м. Черкаси, код 22809222 через ДПІ у м. Черкаси -102 грн. державного мита.

Видати накази.

3. Повернути Черкаському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих - 118 грн. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати довідку.

 

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                         С.С.Боровик

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація