ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

08 червня 2006 р.

№ 15/7

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

 

судді

Полянський А. Г.

 

Фролова Г. М.

 

розглянула

 

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

на ухвалу

Львівського апеляційного господарського суду

 

від	05.04.2006 року

 

у справі

№ 15/7

 

господарського суду

Рівненської області

 

та рішення від за позовом

Господарського суду Рівненської області 09.03.2006р. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Регіон”

 

про	зобов'язання вчинити дії,

 

У судовому засіданні взяли участь представники

 

- позивача:

не з'явився

 

- відповідача:

не з'явився

 

Ухвалою від 28.04.2006 року колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий - Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 08.06.2006 року.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 15/7  розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № НОМЕР_1 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про існування поважних причин неявки в судове засідання суд не повідомили. Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, повідомлення про існування поважних причин неявки до суду не надходили, суд касаційної інстанції вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111⁵ ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Ріненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Регіон” про зобов'язання припинити проведення будівництва з порушення державних будівельних норм ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням від 09.03.2006 року Господарського суду Рівненської області (суддя Коломис В.В.) в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Ухвалою від 05.04.2006 року Львівського апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий -Кордюк Г.Т., судді -Мурська Х.В., Давид Л.Л.) апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 була повернута без розгляду з підстав неподання апеляційній інстанції доказів сплати відповідної суми державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказані судові рішення неправомірними та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111² ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Регіон” про зобов'язання припинити проведення будівництва з порушення державних будівельних норм ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням від 09.03.2006 року Господарського суду Рівненської області в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції встановив, що позивачу на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира, а тому посилання на ст. 381 ЦК України є безпідставним, оскільки будинок АДРЕСА_1, де знаходиться квартира позивача, не є садибою. Підстав для визнання будівництва, що здійснюється відповідачем ТОВ УБК “Регіон” самочинним, місцевим судом не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на прийняте місцевим судом рішення.

Згідно частини 3 статті 94 ГПК України, до скарги додаються докази сплати державного мита і надіслання копії скарги іншій стороні у справі.

Як свідчать матеріали справи (а.с. 89-98), апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 була подана Львівському апеляційному господарському суду без доказів сплати відповідної суми державного мита за її розгляд в апеляційному порядку, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України є підставою для неприйняття Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги до розгляду та повернення заявникові.

До того ж, в матеріалах справи (а.с. 99) міститься акт Господарського суду Рівненської області від 20.03.2006 року згідно з яким, при розкритті поштового відправлення, яке надійшло від Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 не виявилось вказаних в додатку документів -доказу сплати державного мита.

За таких підстав, висновок суду апеляційної інстанції про порушення заявником апеляційної скарги пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, є, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, цілком доведеним, а  повернення апеляційної скарги Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 без розгляду -правомірним.

Що стосується оскарження рішення місцевого суду, то в касаційній скарзі в якості підстави для скасування рішення та передачі справи на новий розгляд заявник посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини необгрунтовано встановленими, які мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права та зробив невідповідні висновки обставини справи.

Відповідно до ст. 111⁵ ГПК України касаційна інстанція розглядає скаргу за правилами розгляду справи в суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно із ч. 2 ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та спростування висновків суду першої інстанції, які стосуються встановлення фактичних обставин справи. Зазначене не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Що стосується неправильного застосування норм процесуального права, з матеріалів справи не вбачається порушення судом положень ст. 4³, 4⁷, 33 та 84 ГПК України, про порушення яких стверджує позивач.

Твердження про невірне застосування судом норм матеріального права, до яких відносяться ДБН, також безпідставні, оскільки суд першої інстанції встановив, що позивач ж власником квартири, а не садиби, тому його права діями відповідача не порушуються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року у справі № 15/7 та рішення Господарського судуд Тернопільської області від 09.03.2006 року немає, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, в задоволенні касаційної скарги судом також відмовлено, підстави для застосування заходів забезпечення позову, передбачені ст. 66 ГПК України, відсутні, а тому клопотання позивача, викладене в касаційній скарзі, задоволенню не підлягає. Крім того, зазначене клопотання не містить мотивів необхідності застосування заходів забезпечення позову на цій стадії процесу.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2006 року по справі  №15/7 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 року у справі № 15/7 залишити без змін.

 

Головуючий суддя

О. В. Муравйов

 

Судді

А. Г. Полянський

 

Г. М. Фролова