Справа № 1328/2-1/12 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є,

Провадження № 22-ц/1390/4319/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Бойко С.М., Бермеса І.В.

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника -ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представника -ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 04 квітня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Брюховицька селищна рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про зобов'язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди.

Зобов'язано ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_1 до первинного стану, відповідно до параметрів, зазначених у технічному паспорті квартири станом на 18.03.1998 року.

Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати труби по водопостачанню та водовідведенню, що обладнані на зовнішній стіні будинку АДРЕСА_1 та відновити вентилізаційні канали по периметру стін будинку.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні приміщенням коридору, позначеного в техпаспорті літ. 1 площею 12,1 кв.м і горищем та надати доступ для обслуговування димарів та вентилізаційних каналів будинку АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що реконструкція квартири АДРЕСА_1 проводилася згідно технічних висновків, наданих ДНДПВІ "НДІ Проект. Реконструкція". Вважає, що в результаті реконструкції стан будинку покращився, так як покрівлю замінено на нову, зменшено навантаження на перекриття 1-го поверху за рахунок демонтажу опалювальних печей. Звертає увагу суду, що погодженням проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 Шевченківською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Львова 14.12.2007р. №3086/01 та висновком РУ ГУ МНС щодо дотримання протипожежних вимог стверджується належність проекту. Крім цього зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, які саме права позивачки ОСОБА_2 як власниці квартири №1 було порушено внаслідок реконструкції квартири №2, так як у власників квартири №2 відсутнє право звернення до суду з вимогами щодо проведеної нею реконструкції. Поза увагою суду залишився висновок судово-будівельної експертизи від 28.07.2006 року №1627, яким встановлено відсутність руйнувань несучих конструкцій, а вплив реконструкції на будинок характеризується як зміною ситуації на краще.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що діями ОСОБА_4 порушені її права як власника однієї з квартир будинку АДРЕСА_1, а тому зобов'язав відповідачку вчинити дії по відновленню законних прав позивачки та захисту її інтересів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь -які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь -яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло -житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 380, 381 ЦК).

Районним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_2.

Власником квартири №2 вказаного двоквартирного будинку є ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 21.05.1998 року та договору дарування від 26.06.2003 року.

Як вбачається з технічного паспорта квартири №2 та експлікації вказаної квартири, вона складалась з кухні, двох кімнат, балкону і загальна площа її становила 27 кв. м.

У спільному користуванні власників квартир №1 та №2 вказаного будинку був коридор під літ.1 площею 12.1 кв.м, завдяки якому мешканці першого поверху (кв. №1) мали доступ до горища.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України, згідно із ч.2 якої власник квартири може на власний розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 152 ЖК України визначено, що переобладнання і перепланування будинку(квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Відповідно до п.1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не допускається перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Згідно із п. 1.4.6 даних Правил власник, наймач (орендар) житлового будинку, жилого чи нежилого у житловому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок провести це приміщення до попереднього стану.

У 2005 році відповідачкою було отримано технічні висновки про стан конструкцій кв. АДРЕСА_1, розроблені ДНДПВІ

"НДІПроектреконструкція", з яких вбачається, що після реконструкції квартира відповідачки буде становити 67,9 кв.м., житлова площа становитиме 31,7 кв.м.

Рішенням виконкому Брюховицької селищної ради за №132 від 22.03.06 року було погоджено подальшу експлуатацію самовільно здійсненої реконструкції та дозволено ОСОБА_4 завершувати розпочаті роботи у відповідності до проектних пропозицій.

Рішенням №59 4-ї сесії 5-го скликання Брюховицької селищної ради від 06.07.06 року відмінено попереднє рішення від 22.03.06 року в зв'язку з відсутністю згоди мешканців квартири №1 вказаного будинку на проведення таких робіт.

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова відмовлено в задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування рішення Брюховицької селищної ради від 06.07.06 року №59.

Як вбачається з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2011року проведені роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_1 не відповідають вимогам Державних будівельних норм ДБН 79-92

"Житлові будинки для індивідуальних забудівників України", роботи по підсиленню фундаментів передбачені технічним висновком НДІ Проект реконструкції за 2005 рік не виконані.

Відтак, проведені відповідачкою роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_1 здійснені з порушенням зазначених вище норм, тобто є самочинними, в результаті їх виконання до цієї квартири приєднані горище та спільний коридор.

Це стверджується також технічним паспортом на цю квартиру, виготовленим 12.03.2010 року, який знаходиться на а.с.145.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року та частини першою статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно із приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в улаштуванні мансард, надбудови поверхів і таке інше. Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і таке інше з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного Кодексу України.

Оскільки ОСОБА_4 не дотримано цих норм, проведена нею реконструкція своєї квартири здійснена без згоди власників квартири №1 спірного жилого будинку, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог ОСОБА_2, а відтак приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку, а тому твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки усім доказам по справі, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: