Номер провадження № 22-ц/1590/5775/12

Головуючий у першій інстанції Курочка

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 м. Одеса

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,

при секретарі судового засідання Кушнір М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановила:

У вересні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, вказуючи в якості третьої особи ОСОБА_2, в якому зазначив, що відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії №1992-н від 6 вересня 2007 року надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 200000 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути кредит щомісячними платежами у строк до 06.09.2017 р. та сплачувати 13% за користування грошовими коштами. Наданий ОСОБА_1 кредит був забезпечений порукою ОСОБА_2 Своїх зобов'язань ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого станом на 13.09.2011 р. у нього виникла заборгованість. Через порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань банк просив стягнути з ОСОБА_1 борг за кредитним договором 239303,1 доларів США, і 1315 грн. 54 коп. та судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, стягнуто солідарно суму заборгованості та судові витрати.

10.04.2012 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що не він, не його дружина ОСОБА_3 ні разу не отримували судові повістки по вказаній справі, тому не приймали участі у розгляді справи, у зв'язку з чим були позбавлені можливості захистити свої права та інтереси. Крім того, апелянт посилається на те, що під час розгляду справи банком не надано жодних доказів наявності в нього генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України для здійснення операції з валютними цінностями. Апелянт також посилався на те, що позивач в позовній заяві зазначив лише одного відповідача - ОСОБА_1, а його дружину - ОСОБА_2 було зазначено як третю особу, але судом було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку, а такі вимоги позивачем не заявлялися. В зв'язку з такими обставинами просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. від 03.05.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором було залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору. 31.05.2012 року до суду надійшла заява апелянта разом з оригіналом платіжних документів про сплату судового збору, що свідчить про виконання вимог судді та усунення недоліків при подачі апеляційної скарги.

17.05.2012 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2, в якої вона просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, відстрочити оплату судового збору до закінчення розгляду її скарги в апеляційному порядку.

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. від 25.05.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити зазначені суддею недоліки апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду. Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. від 09.07.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року було визнано неподаною та повернуто апелянту в зв'язку з невиконанням вимог суду.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням, яке приєднано до матеріалів справи. На час розгляду справи в апеляційному суді сторони не надали доказів того, що вони не з'явилися до суду з поважних причин. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з тексту позову, який не доповнювався та не змінювався, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1. Відтворення звукозапису судових засідань також свідчить про те, що позивач не уточнював позовні вимоги та не проявляв позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_2. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог цієї статті вийшов за межи заявлених позовних вимог та допустив стягнення заборгованості в солідарному порядку з третьої особи -ОСОБА_3, позовні вимоги до якої не заявлялись. Вказані обставини обумовлюють необхідність скасування рішення суду в повному обсязі та ухвалення нового рішення в межах заявлених позовних вимог відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки частина її доводів знайшла своє підтвердження.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу кредитних зобов'язань.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії №1992-н від 6 вересня 2007 року позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 200 000 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути кредит щомісячними платежами у строк до 06.09.2017 р. та сплачувати 13% за користування грошовими коштами. Наданий ОСОБА_1 кредит був забезпечений порукою ОСОБА_2 (а.с. 9-13).

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, грошові кошти були надані відповідачу. Разом з тим, через несвоєчасне виконання прийнятих на себе зобов'язань у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість станом на 13.09.2011 р., яка становить: залишок боргу за кредитним договором 165650 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом 34350 доларів США, заборгованість за відсотками 32305 доларів 95 центів США, заборгованість за пенею за відсотками 3689 доларів 16 центів США, заборгованість за пенею по основному боргу 3307 доларів 99 центів США, заборгованість за комісією 1200 грн., заборгованість за пенею за комісією 115 грн. 54 коп., а усього 239303,1 доларів США. Позивач наполягає на достроковому стягненні всієї суми боргу, що є його правом передбаченим ЦК України та укладеним між сторонами договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України. Прийняті на себе зобов'язання по договору не були виконані відповідачем. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, у порушення умов вищевказаного кредитного договору, прийнятих на себе кредитних зобов'язань, у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам не виконав і має прострочену заборгованість, яка станом на 13.09.2011 р. складає 239303,1 доларів США.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. Таким чином, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрату в розмірі 910 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність індивідуальної ліцензії у позивача, то відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВССУ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами. Таким чином, судова колегія відхиляє цей довід апеляційної скарги. Щодо посилання на неналежне повідомлення про хід судового розгляду в суді першої інстанції, то справа тривалий час знаходилась в суді першої інстанції протягом якого відповідач мав можливість приймати участь в розгляді справи та захищати свої права. при цьому судова колегія звертає увагу відповідача про те, що відповідно до ст. 27 ЦПК України, він має не тільки права, але й несе обов'язки встановлені ЦПК України, зокрема зобов'язаний користуватися своїми процесуальними правами добросовісно. При цьому оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано в повному обсязі, то доводи апеляційної скарги в цій частини втрачають своє право значення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" про стягнення з ОСОБА_1

боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»залишок боргу за кредитним договором 165650 доларів США, прострочену заборгованість за кредитом 34350 доларів США, заборгованість за відсотками 32305 доларів 95 центів США, заборгованість за пенею за відсотками 3689 доларів 16 центів США, заборгованість за пенею по основному боргу 3307 доларів 99 центів США, заборгованість за комісією 1200 грн., заборгованість за пенею за комісією 115 грн. 54 коп., а усього 239303,1 доларів США та 1315 грн. 54 коп. та судові витрати 910 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області /підпис/ А.І. Дрішлюк

/підпис/ Л.А.Гірняк

/підпис/ А.М. Кварталова