Справа №812/6901/2012
Пр.№2/812/3238/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2012 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Тучкова С.С.,
при секретарі Нікончик А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №812/6901/2012 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та вихідної допомоги при звільнені, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»про стягнення невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, посилаючись на те, що вона працювала на Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад»та 28.10.2010 року звільнилася з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням адміністрацією чинного законодавства про працю. Відповідач з липня 2009 року не регулярно та не в повному обсязі виплачував їй заробітну плату. На день її звільнення відповідач також не виплатив заборгованості по заробітній платі та не провів повного розрахунку, тому вона просить суд стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень-серпень 2009 року, травень-листопад 2010 року в розмірі 7485 гривень, вихідну допомогу у розмірі 4202 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»на користь позивача заборгованості по заробітній платі за липень-серпень 2009 року, травень-листопад 2010 року в розмірі 7485 гривень. Позов в частині стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги не визнав, у зв'язку з тим, що пройшов трьохмісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так, позивач про порушення свого права дізнався під час свого звільнення, тобто 28.10.2010 року, тому, подавши позов 08.08.2012 року, він пропустив строки звернення до суду.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі даних трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що вона працювала на Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад»та 28.10.2010 року звільнилася з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням адміністрацією чинного законодавства про працю (а.с.3).
Як вбачається із довідки, виданої заступником директора та головним бухгалтером Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»та наданої суду позивачем, розмір заборгованості по заробітній платі станом на 01.03.2011 року становить 7485 гривень, а вихідна допомога -4202 гривень.
Згідно інформації, наданої Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», ОСОБА_1 звернулася до підприємства з заявою про видачу довідки про заборгованість по заробітній платі з урахуванням вихідної допомоги 31.03.2011 року.
Відповідно до супровідного листа №131-1131 від 18.05.2011 року ОСОБА_1 рекомендованим листом була направлена довідка про заборгованість по заробітній платі з урахуванням вихідної допомоги. Згідно поштового повідомлення зазначений лист був отриманий нею 24.05.2011 року.
Відповідно до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
На підставі ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що представник відповідача позов у частині стягнення заборгованості по заробітній платі визнав повністю, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітної платі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, як встановлено судом, при звільненні ОСОБА_1 Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад»не було проведено повного розрахунку, у тому числі, не виплачено нараховану вихідну допомогу. Не розрахувалось підприємство з позивачем і на момент розгляду даного спору.
Відповідно до ст.44 Кодексу законів про працю України при порушенні трудового договору з підставі, зазначених у ст.ст.38, 39 Кодексу законів про працю України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Спеціальна позовна давність для звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів встановлена ст.233 КЗпП України.
Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
На підставі ст.1 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Пунктом 3.9. Інструкції зі статистки заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про Державну статистику»та «Про оплату праці»та затвердженим наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2044 року, встановлено, що суми, нараховані працівниками за час затримки розрахунку при звільненні (вихідна допомога) не належить до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою.
Із огляду на викладене, вихідна допомога не є заробітною платою, тому як наслідок ч.2 ст.233 КЗпП України у даному випадку застосуванню не підлягає.
Таким чином, спір про стягнення вихідної допомоги відноситься до трудового спору, зазначеного в ч.1 ст. 233 КЗпП України, згідно якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи позивач дізналася про порушення свого права 24.05.2011 року, коли отримала рекомендованим листом довідку про заборгованість по заробітній платі з урахуванням вихідної допомоги, однак з позовом про стягнення вихідної допомоги вона звернулася лише через рік -08.08.2012 року.
Згідно з ч.ч.3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Представник відповідача заявив клопотання про застосування позовної давності. Позивач у позовній заяві не просила суд визнати поважними причини пропуску позовної давності, тому суд не вбачає підстав для визнання пропущення позивачем позовної давності з поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зі сторони позивача не були вжиті усі можливі заходи щодо отримання належних їй як працівникові виплат при звільненні у передбачений законодавством трьохмісячний строк. Вона звернулася до суду для захисту порушеного права вже після спливу позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим в їх задоволені позивачу слід відмовити.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи, що представник відповідача позов визнав частково, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.
Так як позивач при подачі позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача відповідно до ч.2 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України повинен бути стягнений судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.115, 116, 117, 233 КЗпП України, а також ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та вихідної допомоги при звільнені -задовольнити частково.
Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 7485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»на користь держави судовий збір в розмірі 137 (сто тридцять сім) гривень 34 копійок.
В іншій частині позову -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков