ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2008 р. Справа № 38/191-08 (н.р. 37/144-07)
вх. номер
Судова колегія господарського суду у складі :
головуючий суддя Жельне С.Ч.
судді: Присяжнюк О.О.
Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Мельніку Р.В.,
за участю представників:позивача - ОСОБА_1. - за довір. № б/н від 22.06.2005 р.;
відповідача - Хоменко О.О. - за довір. № 3 від 10.09.2007 р., Осьмухін С.А. - за довір. № 2 від 10.09.07,1.3-я особи - ОСОБА_1. - за довір. б/н від 04.04.2007 р.; 2. 3-я особа - ОСОБА_1. - за довір. б/н від 04.04.2007 р.; 3. 3-я особа - ОСОБА_1. - за довір. б/н від 04.04.2007 р.;
розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_2., с. Уди 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторні позивача: 1. ОСОБА_3., с. Уди; 2. ОСОБА_4., с. Уди; 3. ОСОБА_5., с. Уди;
до СТОВ "Відродження", с. Уди
про визнання недійсним статуту та відновлення становища, що існувало до проведення загальних зборів учасників СТОВ "Відродження" 25.07.2005 р.
ВСТАНОВИЛА:
Рішення виноситься 15.08.2008 р., оскільки в судовому засіданні, призначеному на 07.08.2008 р. о 14:00 год., оголошувалась перерва до 09:00 год. 08.08.2008 р., 15:30 12.08.2008 р. та до 12:00 15.08.2008 р..
В серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним протоколу № 1 загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 25.07.2005 р.; про визнання недійсним статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (нова редакція) 2005 р., який зареєстрований Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та затверджений загальними зборами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 25.07.2005 р.; про відновлення становища, яке існувало до проведення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» 25.07.2005 р. (Протокол № 1 від 25 липня 2006 року); про визнання діючим статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 28.03.2000 р. та установчого договору сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 28.03.2000 р..
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2007 р. у справі № 37/14 4-07 позовні вимоги були задоволені частково. Було вирішено визнати недійсним статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (нова редакція) 2005 року, який зареєстрований Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та затверджений загальними зборами СТОВ «Відродження» від 25.07.2005 р., та вирішено відновити становище, яке існувало до проведення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» 25.07.2005 р. (Протокол № 1 від 25 липня 2006 року) протягом 10 діб з дня набрання рішенням законної сили. В решті позовних вимог було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. у справі № 37/144-07 апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2007 р. по справі № 37/144-07 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2008 р. у справі № 37/144-07 касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2007 р. у справі № 37/144-07 в частині задоволення позову та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. в частині скасування рішення господарського суду Харківської області. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині зазначені рішення та постанову залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 29.05.2008 р. у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2008 р. у справі № 37/144-07 сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Відродження» відмовлено.
Таким чином, не вирішеними у даній справі залишаються позовні вимоги про визнання недійсним статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (нова редакція) 2005 р., який зареєстрований Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та затверджений загальними зборами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 25.07.2005 р. та про відновлення становища, яке існувало до проведення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» 25.07.2005 р. (Протокол № 1 від 25 липня 2006 року).
Відповідач скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України та 06.08.2008 р. надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву, вих. № 05/08/08-ВнПЗ/ГСХО від 05.08.2008 р., в якому просить відмовити позивачу повністю по кожній із заявлених вимог; покласти на позивача всі судові витрати. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на ст. ст. б, 8, 19, 124, 125, 129 Конституції України, ст. ст. 80, 86, 88 Господарського кодексу України, ст. ст. 98, 117, 140, 144, 145, 147, 148, 1219 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 50, 52, 55, 58, 59, 60, 64 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідач 06.08.2008 р. надав через канцелярію господарського суду пояснення, вих. № 06/08/08-П/ГСХО від 06.08.2008 р., в якому зазначив, що хоча фактичні внески вкладів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» були меншими, чим це встановлено статутом відповідача та станом на 30.06.2005 р. становили 4845,00 грн., розмір статутного капіталу відповідача, незалежно від суми фактичних внесків учасників, у відповідності до пункту 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. та Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 2 91 від 30.11.1999 р., відображається в строці № 300 Балансу у сумі, яка визначена статутом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», а саме - 7 4 00,00 грн.
Відповідач 08.08.2008 р. супровідним листом надав через канцелярію господарського суду «Перелік питань, які представники відповідача вважають за необхідне задати представнику позивача в судовому засіданні по справі № 38/191-08, яке відбувається 08.08.2008 р.», складений із 17 питань.
В судовому засіданні 08.08.2008 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про огляд та дослідження підпункту 6.7 статуту відповідача, зареєстрованого Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області 28.03.2008 р., та про дослідження пунктів 4.2, 4.3, статті 14 установчого договору відповідача, зареєстрованого Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області 28.03.2008 р., яке судом було задоволено.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, що підтримує позовні вимоги, представників відповідача, що заперечували проти позову, судова колегія встановила:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст. ст. 98, 147 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 15, 41, 53-55, 59, 60, 64 Закону України «Про господарські товариства», положенням статуту та установчого договору сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» від 28.03.2000 р.
Колегія суддів зазначає, що затвердження статуту господарського товариства та внесення змін до нього є компетенцією вищого органу управління господарського товариства (загальні збори учасників). Статут є локальним документом згідно якого функціонує новостворений за установчим документом суб'єкт права - юридична особа та врегульовує відносини органів управління юридичної особи, їх компетенцію, права та обов'язки, а тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України , які визначають підстави недійсності правочину. Натомість установчий договір покликаний регулювати зобов'язальні правовідносини між засновниками. Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше. Відповідно до частини восьмої статті 41, частини першої статті 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників (акціонерів) акціонерних товариств, товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю є правомочними, якщо на них присутні учасники (акціонери) або представники учасників (акціонерів), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.
Статтею 128 Цивільного кодексу України, статтями 64, 72 Закону України «Про господарські товариства» передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства. Прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підприємства в Україні», який був чинним на момент створення відповідача, підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.
25.03.2000 р. вісім фізичних осіб (ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_5.) підписали установчий договір про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», підписи яких були засвідчені Звєрєвою Л. М., секретарем виконавчого комітету Удянської ради народних депутатів Золочівського району Харківської області. Підпис ОСОБА_6. на титульному листі статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» також був засвідчений 25.03.2000 р. Звєрєвою Л. М., секретарем виконавчого комітету Удянської ради народних депутатів Золочівського району Харківської області.
28.03.2000 р. Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області був зареєстрований статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (надалі - статут), реєстраційний номер Ю0010102, та установчий договір про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (надалі - установчий договір), реєстраційний номер Ю0010102.
Відповідно до п. п. 1.2 статуту, поіменний список учасників наведено в установчому договорі.
Відповідно до п. п. 1.1 установчого договору, засновники цим погоджуються створити товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) , що є юридичною особою згідно з чинним законодавством України.
Згідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно до ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно до ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.
Згідно до ч. З ст. 80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Згідно до ч. 2 ст. 8 6 Господарського кодексу України, вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства .
Згідно до абзацу 2 ч. З ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами) , що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.
Згідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Згідно до ч. 4 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Відповідно до п. п. 6.7 статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок учасників створюється статутний фонд у розмірі 7400 грн. Засновники роблять вклади у статутний фонд товариства грошовими коштами. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника в статутному фонді товариства.
Відповідно до п. п. 4.2 установчого договору, розмір та склад внеску кожного із засновників до статутного фонду будуть такими, як їх зазначено в статті 14 цього договору.
Відповідно до п. п. 4.3 установчого договору, статутний фонд ТОВ становить 7400 грн.
Судом також встановлено, що відповідно до ст. 14 установчого договору, сума внеску ОСОБА_6. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_7. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_8. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_9. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_10. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_2. становить 930,00 грн., сума внеску ОСОБА_3. становить 920,00 грн., сума внеску ОСОБА_5. становить 900,00 грн.
Судом також встановлено, що 24.04.2000 р., на день державної реєстрації статуту та установчого договору відповідача вісім учасників відповідача сплатили в банківську установу грошовими коштами по 281,25 грн. кожний в якості вкладу до статутного капіталу відповідача, що разом склало 2250,00 грн., підтвердженням чого є ордер АППБ «Україна» № 08 від 24.03.2000 р. та виписка АППБ «Україна» від 24.03.2000 р.
Таким чином, статут (п. п. 6.7 статуту) та установчий договір (п. п. 4.2-4.3, стаття 14) відповідача містять положення про те, що статутний фонд відповідача, визначений його учасниками у розмірі 7400,00 грн., формується грошовими коштами, чим спростовується твердження позивача та третіх осіб про формування статутного фонду майновими паями у розмірі 70 % від статутного капіталу відповідача. При чому, позивачем не надано суду доказів формування статутного фонду відповідача і у такий, не передбачений установчими документами спосіб.
Згідно приписів ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Судовою колегією Вищого господарського суду України в постанові від 10.04.2008 р. у справі № 37/144-07 вказано на те, що поза увагою суду першої та другої інстанції залишено баланс відповідача станом на 01.01.2002 р., де зазначається, що статутний капітал відповідача становить 7,4 тис. грн., тобто є таким, що сформований повністю.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ визначено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до «Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356, господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом.
Пунктом 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, встановлено, що у статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 2 91, визначений рахунок 40 «Статутний капітал», який призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій по внесенню учасниками грошових коштів в якості вкладів (внесків) до статутного капіталу через касу відповідача, є первинні документи - прибуткові касові ордери, які саме і фіксують факт здійснення цієї операції. Вказані прибуткові касові документи повинні бути складені під час здійснення цієї операції.
Відповідно до п. п. 3.1 п. 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, які згідно із законодавством України підтверджували б факт отримання (повернення) готівкових коштів. Відповідно до абзацу 1 п. п. 3.3 п. 3 вказаного положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Відповідно до абзацу 2 п. п. 3.3 п. З вказаного положення, про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до прибуткових касових ордерів у Книзі обліку розрахунків з учасниками відповідача за 2000-2005 р., відображена загальна сума фактично внесених у 2005 р. учасниками відповідача внесків грошовими коштами у якості вкладів до статутного капіталу відповідача. Відповідно до Відомості на видачу внесків до статутного фонду по СТОВ «Відродження» за липень 2005 р. у Книзі обліку розрахунків з учасниками СТОВ «Відродження» за 2000-2005 р. відображена загальна сума усіх повернутих із статутного капіталу відповідача внесків виключеним у 2005 р. учасникам відповідача, яка становить 1125,00 грн., із яких 843,75 грн. видано готівкою із каси відповідача ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_10., та 281,25 грн. зберігаються на поточному рахунку відповідача як кредиторська заборгованість перед ОСОБА_5. Окрім того, ОСОБА_10., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_5., за вимогами ст. ст. 33-34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надали до матеріалів справи відривні частини прибуткових касових ордерів або інші документи, які свідчать про факт внесення ними грошових коштів або майна у якості внеску вкладу до статутного капіталу відповідача у якості сплати несплачених 70 % від їхнього вкладу.
Таким чином, колегія судів приходить до висновку про те, що баланс відповідача станом на 01.01.2002 р., в якому зазначається, що статутний капітал становить 7400,00 грн., свідчить про розмір статутного капіталу відповідача, який зафіксований в статуті (п. п. 6.7) та установчому договорі ( п. п. 4.3, стаття 14) відповідача, а не про суму фактично внесених вкладів до статутного капіталу (фонду) відповідача учасниками товариства.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на. підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не дістали підтвердження в ході судового розгляду.
Судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИЛА:
В позовних вимогах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»про визнання недійсним статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»(нова редакція) 2005 р., який зареєстрований Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та затверджений загальними зборами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»від 25.07.2005 р. та про відновлення становища, яке існувало до проведення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»25.07.2005 р. (Протокол № 1 від 25 липня 2006 року) відмовити.
Повний текст рішення підписано колегією суддів 15.08.2008 р..
Головуючий суддя Жельне С.Ч.
суддя Присяжнюк О.О.
суддя Аюпова Р.М.