Справа № 22ц/0590/4782/2012 рік Головуючий першої інстанції Кошева О.А.

Категорія: 26 Доповідач: Осипчук О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„17" квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Осипчук О.В.

Суддів: Ткачук С.С., Могутової Н.Г.

При секретарі: Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 січня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 січня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 16 000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно застосував практику врегулювання страхових правовідносин при розгляді справи про трудові правовідносини, що виникають при ушкодженні здоров'я працівника внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди не знайшов свого підтвердження, позивач суду не довів належними доказами свої вимоги, оскільки при укладанні трудового договору позивач був ознайомлений з умовами праці, наявністю небезпечних і шкідливих факторів та можливості їх впливу на здоров'я, повинен був періодично проходити медичне обстеження. Позивачем не доведено вину підприємства в спричиненні йому моральної шкоди.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника підприємства.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, 23 лютого 2010 року під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого позивач отримав трудове каліцтво. Згідно висновку МСЕК від 14.06.2010 року позивачеві встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності. Відсоток втрати професійної працездатності та третя група інвалідності підтверджені безстроково висновком МСЕК від 13.07.2011 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на його користь 16000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами виробництва ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума в 48 000 грн., яку просить стягнути позивач є завеликою.

Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я позивача, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, спричинену внаслідок порушення законних прав працівника та фізичної особи.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність протиправних дій відповідача, пов'язаних з порушенням ст. 153 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці».

На час звернення позивача до суду (серпень 2011 року) Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду. Таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк звернення до суду ( ст. 233 КЗпП України). Однак, до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК УРСР 1963 року не застосовуються ( п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З набранням чинності ЦК України 2003 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю ( п.3 ч.1 ст. 268 цього Кодексу).

Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючись з розміром суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь вини відповідача, характер, обсяг та тривалість страждань, зниження життєвої активності позивача, систематичне нездужання організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими і стягнув на користь позивача 16 000 грн., з чим погоджується і апеляційний суд.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: