Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 10/1190/430/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С.В.
Категорія - Скарги на постанови про порушення кримінальної справи Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Новіцький Е. Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Новіцького Е.Й.
суддів: Гончара В.М., Онуфрієва В.М.,
за участю прокурора - Рубаної В.В.,
розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2012 року, якою задоволено скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на постанову прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області Щебетуна В. В. від 30.08.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та використання завідомо підробленого документу за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області Щебетуна В. В. від 30.08.2012 року, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та використання завідомо підробленого документу за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України.
Згідно постанови про порушення кримінальної справи, протягом 2007 року ОСОБА_4, достовірно знаючи, що Дніпропетровською регіональною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на засіданні комісії № 540 від 08.02.2007 року відносно нього прийнято рішення: «Надати завірені епікризи з обласного кардіодиспансеру», в подальшому на засіданні комісії вдруге не розглядався, рішення не приймалося, експертний висновок не видавався. Таким чином експертний висновок Дніпропетровською РМЕК щодо встановлення причинного зв'язку наявних у ОСОБА_4 хвороб з наслідками виконання обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС не видавався, питання щодо встановлення наявності причинного зв'язку між захворюванням ОСОБА_4 та виконанням ним обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не вирішувалось взагалі, всупереч вимог п.23 розділу IV постанови Кабінету Міністрів України №83 від 22-02.1992 року «Про медико-соціальну реформу», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №221 від 04.04.1994 року «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, п. «г»ч. 9 «Положення об зкспертизе временной нетрудоспособности в лечебно -профилактических учереждениях», затвердженого наказом МОЗ СРСР від 14.07.1975 року та узгодженого ВЦПРС 08.08.1975 року, Положення про ЕТН, Положення про МСЕ, спільного наказу МОЗ України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №166/129 від 30.05.1997 року, надав до медико-соціальної експертної комісії № 1 Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи завідомо неправдивий експертний висновок Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС НОМЕР_1 від 30.01.07 про те, що комісією в своєму засіданні від 08.02.07 згідно протоколу №540 розглянуто клопотання і медичну документацію ОСОБА_4 та надано експертний висновок щодо наявності причинного зв'язку між його захворюванням з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В подальшому МСЕК на підставі поданої ОСОБА_4 медичної документації, в тому числі вищевказаного завідомо неправдивого експертного висновку, тобто в результаті використання підробленого документу та вчинення ним обману, згідно виписки із акту огляду МСЕК (довідка серія 2-18 ВБ №122174 від 02.04.07) ОСОБА_4 з 02.04.2007 встановлено III групу інвалідності захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вищевказані виписки із актів огляду МСЕК надано до управління Пенсійного фонду в Новомиргородському районі, в результаті чого ОСОБА_4 призначено пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з квітня 2007 року та в подальшому за період з 02.04.2007 по 30.11.11 безпідставно нараховано та виплачено пенсії, допомоги та компенсації на загальну суму 77 066,10 грн.
Не погоджуючись із висновками прокурора, ОСОБА_4, оскаржив вказану постанову до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, оскільки вважає, що прокурором порушена кримінальна справа при відсутності ознак складу злочину більше того, що вона є незаконною. Крім того, для порушення кримінальної справи не було достатніх доказів які б підтверджували наявність в його діях ознак злочину передбачених ч.1 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України і, зокрема, відсутній умисел, що є невід'ємною частиною складу злочину і обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони зазначених злочинів.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції в своїй постанові вказав, що відповідно до матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, органами досудового слідства не додержані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України. Справа порушена без встановлення даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України. Крім того, прокурор не зазначає конкретних даних і джерел їх одержання, на підставі яких він дійшов до вище наведених висновків.
Крім того зазначив, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб, мотиви тощо) на момент порушення справи, тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх
даних, на основі яких встановлюються суб'єктивні та об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Оскільки оскаржувана постанова від 30.08.2012 р. винесена за ознаками умисних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. З ст. 358 КК України, тобто за фактами заволодіння чужим майном шляхом обману та використання завідомо підробленого документу, ці факти повинні витікати з матеріалів дослідчої перевірки.
Дослідивши матеріали згаданої перевірки, суд першої інстанції вважає обґрунтованим твердження заявника, що в наданих матеріалах відсутні законні джерела отримання даних про наявність в діях ОСОБА_4 ознак складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. З ст. 358 КК України. Навпаки, з матеріалів дослідчої перевірки витікає, що ОСОБА_4 відповідно до архівної довідки № 51/1/7718 від 02.06.2000 р. Новомиргородського райвійсккомату дійсно направлявся в зону Чорнобильської АЕС і перебував там з 08.06.1986 р. по 07.07.1986 р. Даний факт також підтверджений рішенням Новомиргородського районного суду від 19.03.2004 р.
До того ж він у період з 1993 р. по 2012 р. згідно наданих епікризів проходив лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозом ІХС, стенокардія.
Крім того, з пояснень ОСОБА_4 під час дослідчої перевірки та у судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2006 р. він звернувся до Дніпропетровської регіональної міжвідомчої комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримав відповідь, що засідання комісії проводиться один раз в місяць і йому необхідно періодично телефонувати в приймальну комісії та дізнатися про результати розгляду, його явка на засідання комісії не потрібна. У лютому 2007 р. ОСОБА_4 стало відомо, що висновок комісії вже виготовлений і він особисто отримав його за № 10346 від 30.01.2007 р. в приймальній комісії. Підстав сумніватися в достовірності вказаного документа у нього не виникло, бо експертний висновок було отримано в державній установі, на відповідному бланку, з печаткою установи та з відповідними підписами.
На запит в. о. першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області Дніпропетровська регіональна міжвідомча експертна комісія надала інформацію, що ОСОБА_4 дійсно звертався до комісії, яка прийняла рішення зробити запит щодо надання завірених епікризів.Також в цій інформації вказано, що ОСОБА_4 видано 30.01.2007 р. експертний висновок за № 10346, тобто Дніпропетровська регіональна міжвідомча експертна комісія фактично підтвердила отримання підозрюваним експертного висновку.
Оскільки в оскаржуваній постанові вказується, що ОСОБА_4, діючи з прямим умислом, надав до медико-соціальної експертизи завідомо неправдивий експертний висновок Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії, ці обставини повинні витікати з матеріалів дослідчої перевірки. Проте насправді жодного свідчення про отримання ОСОБА_4 завідомо неправдивого експертного висновку в матеріалах перевірки немає.
Крім того, не були перевірені та жодним чином не спростовані пояснення ОСОБА_4 щодо його необізнаності про отримання незаконного експертного висновку.
Окрім цього, суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що в матеріалах дослідчої перевірки є пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які не підписані службовими особами, які відібрали пояснення, а в деяких поясненнях взагалі не зазначено, хто саме з уповноважених законом осіб відбирав такі пояснення та коли і де це сталося. Деякі пояснення неможливо прочитати, бо насправді були надані не оригінали цих документів, а їх світлові копії низької якості. До того ж частина пояснень чомусь заретушована чорною фарбою.
Не можуть бути законним джерелом отримання даних для висновку про наявність ознак злочину такі пояснення, які були відібрані у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, так як цим особам взагалі нічого не відомо у справі щодо обставин одержання експертного висновку ОСОБА_4
Крім цього судом першої інстанції встановлено, що у червні 2012 р. він отримав довідку МСЕК, в якій визнано 3 групу інвалідності з втратою 40% працездатності, що підтверджується експертним висновком та довідкою МСЕК. Тому з травня 2012 р. управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі відновило виплату пенсії ОСОБА_4 Вище згадані обставини вже існували на момент порушення кримінальної справи, але ніяка юридична оцінка їм не давалась, хоча вони підтверджують обґрунтованість тверджень заявника, що ОСОБА_4 дійсно має захворювання, яке пов'язане з наслідками виконання військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що не відповідає чинному законодавству. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді скарги вдався до оцінки доказів у справі, чим вийшов за межі наданих йому повноважень, даючи оцінку діям ОСОБА_4, при цьому виключаючи факт наявності в його діях ознак злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, які повинні вирішуватися за результатами розгляду кримінальної справи по суті, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, скаржника ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Із матеріалів дослідчої перевірки вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи стала заява начальника управління Пенсійного фонду Новомиргородського району щодо незаконної виплати ОСОБА_4 бюджетних коштів у вигляді виплати та перерахунку пенсії. Підставами стали встановлені під час проведення перевірки достатні дані про наявність в діях ОСОБА_4 ознак складу злочинів передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України.
Суд першої інстанції, під час розгляду скарги, не в повній мірі дослідив матеріали, які стали приводом та підставами до порушення справи, та не дав їм належної оцінки, не обґрунтовано дійшовши висновку про необхідність відмовити у задоволені апеляційної скарги, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Новомиргородського районного суду Кіровоградської області - задовольнити, а Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2012 року, відносно ОСОБА_4 -скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді: