СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2012 року Справа № 2-23/2360-2005
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 10.01.2005 по справі №2-23/2360-2005
за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Северна, 1,місто Красноперекопськ, 96000)
до 1. відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський міський молочний завод" (вул. Залізнична, 1, місто Красноперекопськ,96004)
2 приватної фірми "Бонус Плюс" (вул. Перекопська, 164а,Херсон,73000)
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим подана позовна заява до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання недійсною угоди купівлі-продажу ємності алюмінієвої на 72 м. куб. та трьох одиниць ємностей по 25 м. куб., здійснену між відкритим акціонернім товариством "Красноперекопський міський молочний завод" та приватною фірмою "Бонус плюс", за договором № 27 від 02.04.02.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод" на користь державного бюджету України 80954.00 грн., отриманих від ПФ "Бонус плюс" по оспореній угоді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно листа Державної податкової адміністрації у м. Херсоні (вих. № 1879/7/26 - 212 від 15.12.02 р.), та листа ПФ "Бонус плюс" (вих. № 10 від. 16.12.02 р.) у ПФ "Бонус плюс" відсутні фінансово-господарські відносини з ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод". Окрім того позивач також посилається на те, що на листі ПФ "Бонус плюс", первинних бухгалтерських документах ПФ "Бонус плюс", які підтверджують здійснення оспореної угоди та залучені ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод" до бухгалтерського обліку, виявлена невідповідність відтиску печатки.
Таким чином, на думку позивача, первинні бухгалтерські документи ПФ "Бонус плюс", а саме: договір № 27 від 02.04.02; податкова накладна № 187 від 02.04.02; квитанції до прибуткового касового ордеру є підробленими.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.05 по справі № 2-23/2360-2005 в позові відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд Автономної Республіки Крим визнав безпідставними доводи податкового органу про те, що угода ПФ "Бонус плюс" не була укладена та здійснена, що податкові накладні також не видавались та не була одержана оплата за даною господарською угодою.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, а також неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Так, заявник апеляційної скарги пояснює, що яка небудь господарська діяльність між відповідачами, згідно листа ПФ "Бонус плюс" (вих. № 10 від 16.12.02), відсутня, а первинні бухгалтерські документи, видані ПФ "Бонус плюс" по угоді купівлі-продажу ємностей, на думку податкового органу є підробленими.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2005 року судова колегія витребувала у сторін оригінал договору купівлі-продажу № 27 від 02 квітня 2002 року.
Однак, відповідачі у судове засідання 12 квітня 2005 року не з'явилися, вищезазначений договір судовій колегії не надали.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2005 року провадження у справі №2-23/2360-2005 було зупинено у зв'язку із направленням матеріалів справи № 2-23/2360-2005 до Красноперекопського міжрайоного прокурора Автономної Республіки Крим для перевірки факту здійснення злочину, відповідно до статті 212, 358 Кримінального кодексу України при здійсненні угоди купівлі - продажу ємностей, за договором № 27 від 02.04.2002 року, укладеного між ПФ "Бонус Плюс" та ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод".
Апеляційним господарським судом неодноразово, а саме: 06.12.2006, 07.11.2007, 21.04.2008, 11.02.2009, 28.05.2009, надсилались запити до Красноперекопського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим, а також запити від 09.04.2012, 18.07.2012 до прокуратури та сторін справи про надання інформації про результати проведення перевірки та з вимогою про повернення даної справи до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Згідно відповіді Красноперекопського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим від 23.07.2012, вихідний №3135, із посиланням на лист від 27.04.2012, вихідний №194, матеріали господарської справи №2-23/2360-2005 Красноперекопським міжрайонним прокурором Автономної Республіки Крим 06.05.2005 були направлені для здійснення перевірки до Відділу податкової міліції Красноперекопської ОДПУ, а потім 16.05.2005 дані матеріали справи направлені до Красноперекопського ГО ГУ МВС України в АРК, де були знищені у 2010 року у зв'язку з закінченням строків зберігання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2012 року провадження у справі №2-23/2360-2005 поновлено та призначено до розгляду на 01 листопада 2012 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався. Сторони також не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеному на 29 листопада 2012 року сторони.
Судова колегія вважає можливим розглянути скаргу без участі сторін, оскільки відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, з нижченаведених підстав.
Матеріали справи свідчать, що 02 квітня 2002 року між ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" (покупець) та ПФ "Бонус Плюс" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №27, за умовами якого ПФ "Бонус-плюс" на адресу ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод" було поставлено ємності.
Також, ПФ "Бонус Плюс" була видана податкова накладна №187 від 02 квітня 2002 року на суму 80954,00грн. (зокрема ПДВ - 13492,34грн.).
Як встановлено судом першої інстанції, даний договір купівлі -продажу укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання. Окрім того, відповідно до квитанцій та касових ордерів, які були надані сторонами договору, ВАТ "Красноперекопський міський молочний завод" сплатив продавцю загальну вартість товару у розмірі 80954,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується та сторонами договору не заперечується, що договір купівлі - продажу №187 від 02 квітня 2002 року виконаний у повному обсязі.
В подальшому, при проведенні Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим позапланової перевірки при правильності розрахунків, повноти і своєчасності сплати до бюджету, державних цільових фондів податку на прибуток та податку на додану вартість по факту взаємовідносин між ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" та ПФ "Бонус Плюс" та ПП "Арсенал Плюс" за період з 01.01.2002 по 31.11.2002 було встановлено, що ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" набув грошові кошти від ПФ "Бонус Плюс" в розмірі 80954,00грн.
Посилаючись на лист ДПА в м. Херсон від 16.12.2002 та лист директора ПФ "Бонус Плюс" Босакевіча В.В. про те, що між фірмою та ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" відсутні фінансово - господарстві взаємовідношення, позивач дійшов висновку, що операція з придбання ємностей з боку ПФ "Бонус Плюс" не здійснювалась, податкові накладні не видавались, а оплата від ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" отримана не була.
Однак, судова колегія не погоджується із даними висновками та звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 9 цих Положень встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Оскільки договір, на підставі якого між сторонами виникли спірні правовідносини було укладено до 02.04.2002, при вирішенні питання щодо укладеності договору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР.
Так, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Окрім посилання на відсутність господарських відносин між сторонами договору, позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували укладення відповідачами спірної угоди всупереч інтересам держави.
За такими обставинами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист ДПА в м. Херсон від 16.12.2002 та лист директора ПФ "Бонус Плюс" Босакевіча В.В. про те, що між останнім та ВАТ "Красноперкопський міський молочний завод" відсутні господарські взаємовідносини не є підставою для визнання угоди недійсною з моменту її укладання відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України, оскільки як вже було встановлено при розгляді справи у суді першої інстанції, податкова накладна №187 від 02 квітня 2002 року була оформлена у відповідності до чинного на той час податкового законодавства, а саме пунктів 7.2.1 та 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Наявність умислу не може бути підтверджена лише зазначеними листами, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність податкової накладної вимогам чинного на час здійснення господарської операції законодавства.
Окрім того, в супереч вимогами статті 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано та не доведено, що спірною господарською операцією було нанесено матеріальну шкоду державі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2005 по справі №2-23/2360-2005 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.В.Сотула
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Красноперекопській об'єднаній державній податковій інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, Красноперекопськ, 96000)
2. Відкритому акціонерному товариству "Красноперекопський міський молочний завод" (вул. Залізнична, 1, Красноперекопськ, 96004)
3. Приватній фірмі "Бонус Плюс" (вул. Перекопська, 164а, Херсон, 73000)