ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. Справа № 5024/1889/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервісне підприємство "Оксамит"

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк",

відповідача 2: Приватного нотаріусу Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукової Наталії Анатоліївни

про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

від позивача - Літвінової Т.В. представник, дов. № 02/12 від 01.02.2012р.;

від відповідача -1- Дехтяренка О.А. представник, дов. від 31.01.2011р.;

від відповідача -2- не з'явився.

в с т а н о в и в:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Автосервісне підприємство "Оксамит" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", третьої особи: Приватного нотаріусу Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукової Наталії Анатоліївни, просило про визнання виконавчого напису, який вчинено приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукової Наталії Анатоліївни (третя особа) від 21.02.2006 р. за реєстровим №136 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом не враховано розбіжність між суттєвими умовами кредитного договору (з відповідними змінами та доповненнями) та суттєвими умовами іпотечного договору. Крім того, в порушення статті 35 Закону України "Про іпотеку" позивачу не було направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором у встановлений термін. Позивач посилався на порушення нотаріусом статті 88 Закону України «Про нотаріат»а також зазначив про те, що строк виконання зобов'язання наступає пізніше ніж був вчинений виконавчий напис нотаріуса. В якості причин пропуску строку позовної давності позивач послався на те, що у 2008 році він вже звертався до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про скасування цього виконавчого напису, однак ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду позивач отримав лише 20.07.2011р. (т.1 а.с.2-6).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.11.2011 року приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукову Наталію Анатоліївну залучено в якості відповідача по справі (т.1 а.с.85).

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року, позов задоволений. Визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., від 21.02.2006 р. за реєстровим №136 таким, що не підлягає виконанню. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що документи, на підставі яких нотаріус вчинив виконавчий напис, не підтверджують безспірності майнових вимог банку до позивача, оскільки серед наданих приватному нотаріусу документів відсутні первинні бухгалтерські документи про видачу кредиту, його часткове погашення позивачем, нарахування відсотків та штрафних санкцій у відповідності до вимог кредитного договору. Розрахунок боргу, який здійснено банком, відображає лише односторонні розрахунки стягувача та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог банку.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 року касаційну скаргу Приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукової Наталії Анатоліївни задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2011 у справі №5024/1889/2011 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Судом касаційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи, по-перше, всупереч приписів як постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", так і норм ГПК України, що регулюють порядок та принципи прийняття судового рішення, не звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву позивача, відповідач наголошував про пропуск позивачем строків на звернення до суду із даним позовом (тобто про пропуск позивачем позовної давності), про початок перебігу строку позовної давності; наведені відповідачем доводи та зауваження щодо пропуску позивачем строків позовної давності залишились неспростованими судами попередніх інстанцій; по-друге, при прийнятті судового рішення, місцевий господарський суд, без зазначення наведених позивачем причин пропуску ним строків позовної давності, без дослідження об'єктивності цих причин, визнав їх поважними та на підставі п. 5 ст. 267 ЦК України, поновив пропущений позивачем строк на звернення до суду із даним позовом.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області від 02.10.2012 року призначений повторний автоматичний розподіл справи №5024/1889/2011.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.10.2012 року справу прийнято до провадження судді Грицай О.С. та призначено до розгляду на 16.10.2012 року.

Справа розглядалась у судових засіданнях 16.10.2012 року, 15.11.2012 року, 29.11.2012 року, у які приватний нотаріус Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реукова Наталія Анатоліївна не з'явилась, повідомлена належним чином, причин не явки не повідомила.

З відзиву Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" вбачається заперечення щодо позову з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності (а.с.7-8, том 3).

Крім викладеного судом встановлено, що 09.04.2003р. між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю автосервісним підприємством "Оксамит" (позичальником) укладено кредитний договір №12-030418, відповідно до умов якого позичальнику надано короткостроковий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з одномоментною заборгованістю на кредитному рахунку у сумі, що не перевищує 200 000 грн., з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та платою за супроводження кредитної операції у вигляді щомісячної комісії за ставкою 3% річних, з остаточним терміном погашення до 31.03.2004р. (т.1, а.с.12-15).

Додатковими угодами №1 від 23.05.2003р., №2 від 27.08.2003р., №3 від 02.09.2003р., №4 від 20.01.2004р., які є невід'ємними частинами кредитного договору №12-030418 від 09.04.2003р., кредитну лінію збільшено до 500 000 грн. та визначено остаточний термін погашення кредиту до 30.06.2004р. (т.1, а.с.16-19).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вищевказаними кредитним договором та додатковими угодами, 17.02.2004 року між банком та позичальником укладено іпотечний договір, який посвідчений державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області за реєстровим №187, відповідно до пункту 1 якого за кредитним договором №12-030418 від 09.04.2003р. та додатковою угодою №1 від 23.05.2003р., додатковою угодою №2 від 27.08.2003р., додатковою угодою №3 від 02.09.2003р., додатковою угодою №4 від 20.01.2004р. АТ "Укрінбанк" надав ТОВ АП "Оксамит" (позичальнику) короткостроковий кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом одномоментної заборгованості на кредитному рахунку у сумі не більше 500 000грн. терміном остаточного погашення 30.06.2004р. з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 20% річних та платою за супроводження кредитної операції у вигляді щомісячної комісії за ставкою 3% річних (т.1, а.с. 27-29).

Пунктом 9 цього договору передбачено, що іпотекодержатель має право вимагати виконання позичальником забезпеченого іпотекою основного зобов'язання, і у разі невиконання останнім основного зобов'язання по кредитному договору, має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, у порядку і у способи, передбачених пунктами 7, 9.1.-9.9. цього договору, в результаті чого іпотекодержатель має право одержати у повному обсязі задоволення за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами (обтяжувачами) за ціною (сумою), достатньою для погашення боргу позичальника перед банком, що виник з умов кредитного договору на момент фактичного задоволення (повного погашення заборгованості за кредитом).

Відповідно до підпункту 9.7. іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або в безспірному порядку на підставі вчинення нотаріусом виконавчого напису на цьому договорі іпотеки.

В подальшому, після укладення вказаного іпотечного договору, до кредитного договору №12-030418 від 09.04.2003р. між сторонами укладено додаткові угоди №5 від 30.06.2004р., №6 від 05.08.2004р., від 03.12.2004р. б/н, №7 від 25.08.2005р., №8 від 15.09.2005р., №9 від 17.10.2005р., №10 від 01.12.2005р., відповідно до яких з 04.12.2004р. встановлено плату за користування кредитом у розмірі 27% річних (у тому числі 20% річних -плата за користування коштами кредитної лінії та 7% річних -щомісячна комісія за супроводження кредитної операції), а також визначено остаточний термін погашення кредиту до 28.02.2006р. (т.1, а.с.20-26).

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до нього з письмовою вимогою від 30.11.2005р. за вих.№09/2215 про сплату заборгованості (т.1, а.с.73, 100).

26.01.2006р. банк звернувся із заявою за вих.№012/80 до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 17.02.2004р. за реєстровим №187 (т.1, а.с.111-113).

21.02.2006р. приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А. на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, запропоновано звернути стягнення на майно ТОВ АП "Оксамит", переданого в іпотеку АТ "Український інноваційний банк" за іпотечним договором від 17.02.2004р. за реєстровим №187. Зазначений виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №136 (т.1, а.с.109).

Предметом даного спору є вимога позивача визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №136 від 21.02.2006, вчинений на іпотечному договорі від 17.02.2004 щодо звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за вказаним договором і передане в іпотеку в забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №12-030418 від 09.04.2003 з урахуванням змін до нього. Крім того, як у позовній заяві, так і в заяві від 14.11.2011 року (а.с. 55, том 1), позивач просив поновити строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 284 Інструкція від 03.03.2004 року № 20/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 286 вищенаведеної інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Під час первісного розгляду справи судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від банку та позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком є безспірним. Із наданих суду 14 грудня 2011 року Приватним нотаріусом Реуковою Н.А. копій документів по виконавчому напису вбачається, що вони не містять доказів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Реуковою Н.А. спірний виконавчий напис вчинено у зв'язку з надходженням заяви банку за вих.№012/80 від 26.01.2006р. про вчинення виконавчого напису (т.1, а.с.111-113). До вказаної заяви в якості додатків банком залучено наступні документи:

- оригінал іпотечного договору від 17.02.2004р.; - копію кредитного договору №12-030418 від 09.04.2003р.; - копії додаткових угод №1 від 23.05.2003р., №2 від 27.08.2003р., №3 від 02.09.2003р., №4 від 20.01.2004р., №5 від 30.06.2004р., №6 від 05.08.2004р., від 03.12.2004р. б/н, №7 від 25.08.2005р., №8 від 15.09.2005р.;- копію листа №09/2215 від 30.11.2005р.;- розрахунок боргу ТОВ АП "Оксамит" по кредитному договору станом на 26.01.2006р.

На підставі зазначеної заяви банку та доданих до неї документів приватним нотаріусом Реуковою Н.А. вчинено виконавчий напис від 21.02.2006р. за реєстровим №136.

Зазначені документи не підтверджують безспірності майнових вимог банку до позивача, оскільки серед наданих приватному нотаріусу документів відсутні первинні бухгалтерські документи про видачу кредиту, його часткове погашення позивачем, нарахування відсотків та штрафних санкцій у відповідності до вимог кредитного договору. Розрахунок боргу, який здійснено банком, відображає лише односторонні розрахунки стягувача та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог банку.

Приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис керувався розрахунком заборгованості по кредиту, як єдиним доказом безспірності заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту та пені не може вважатись документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Така позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2010 року у справі №44/121а.

Додатковою угодою №10 від 01.12.2005 року до кредитного договору №12-030418 від 09.04.2003 року сторони узгодили, що остаточний термін погашення кредиту 28.02.2006 року (а.с. 26, том 1).

Таким чином, у порушення статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 приватним нотаріусом Реуковою Н.А. вчинено виконавчий напис від 21.02.2006р. за реєстровим №136 за умовами кредитного договору строк виконання зобов'язань за яким не настав.

Посилання позивача, що йому не було направлено вимогу про усунення порушення за кредитним договором у встановлений термін спростовується наявним у матеріалах справи листом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від 30.11.2005 року №09/2215 та доказами його направлення позивачу (а.с. 100-101, том 1). Таким чином, вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку»та пункт 283 Інструкція від 03.03.2004 року № 20/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" були виконані відповідачем.

Крім того, з іпотечного договору вбачається, що іпотекодавець (позивач) передає іпотекодержателю (відповідачу) у іпотеку належне йому майно, яке складається з нежитлової будівлі, будівлі автозаправочної станції, адміністративної будівлі та обладнання. Таким чином, предметом договору іпотеки є як нерухоме так і рухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін частково врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №9/5007/7/11 від 12.12.2011 року, №47/264-10 від 17.10.2011 року.

З огляду на вищезазначене у порушення статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, пунктів 284, 286 інструкції від 03.03.2004 року № 20/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" приватним нотаріусом Реуковою Н.А. було вчинено виконавчий напис від 21.02.2006р. за реєстровим №136.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вже було зазначено вище, спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом 21.02.2006 року. З позовом по даній справі позивач звернувся 29.09.2011 року, тобто з пропуском встановленого Законом строку позовної давності. Право на захист у судовому порядку шляхом пред'явлення позову у позивача виникає з 21.02.2006 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач під час розгляду даної справи в суді неодноразово наполягав на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності, зокрема у відзиві від 11.11.2011 року (т.1 а. с. 60-61), апеляційній скарзі (а.с. 5-8, том 2), відзиві на позовну заяву від 19.10.2012 року (а.с. 7-8, том 3). Таким чином, підтверджується заперечення відповідача проти клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Суд вважає помилковими та юридично неспроможними посилання позивача на те, що про існування обставин щодо вчинення виконавчого напису, позивач, як юридична особа, дізнався лише в 20.07.2011 році, та в зв'язку з чим, нібито не пропускав позовної давності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що про наявність спірного виконавчого напису позивач, як юридична особа, дізнався відразу після їх вчинення, про що свідчить наступні обставини. По-перше: наявність рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2006 року у справі №15/69-06, у якому по відношенню до суми 485 397,41 грн. провадження по справі було припинено, оскільки порушено виконавче провадження стосовно виконання виконавчого напису нотаріуса від 21.02.2006 року (представник позивача був присутній під час оголошення резолютивної частини рішення) (а.с. 40-41, том 2). По-друге: наявність рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області у справі №2-29/07, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову про скасування та визнання не чинним акту опису й арешту майна від 01.03.2006 року при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №136 (а.с. 46, 49, том 2). По-третє: факт звернення у березні 2008 року позивача до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовом до нотаріуса про скасування виконавчого напису (ухвала про відкриття провадження у справі від 05.03.2008 року та ухвала про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 61-62, том 2).

Позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню заявлено 29.09.2011 року, тобто поза межами встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України позовної давності, а вимога про поновлення пропущеного строку для подання зазначеного позову підлягає відхиленню з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат»(в редакції від 06.04.2006 року) заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.

З врахуванням вищезазначеної норми позивач звернувся у березні 2008 року (в межах строку позовної давності на подання позову про скасування виконавчого напису) до Корабельного районного суду міста Миколаєва, тим самим використав своє право передбачене статтею 50 Закону України «Про нотаріат»на оскарження виконавчого напису нотаріуса.

Посилання позивача, що ухвала про залишення позовної заяви без розгляду від 09.12.2008 року була отримана позивачем лише 20.07.2011 року у зв'язку з чим поважними є причини пропуску строку є неспроможними. Як вбачається з ухвали від 09.12.2008 року, останньою позов позивача був залишений без розгляду у зв'язку з повторним нез'явленням позивача без поважних причин. Таким чином, саме з вини позивача (його неявки) спір не міг бути вирішений по суті, з прийняттям рішення. Крім того, з ухвали вбачається можливість повторного звернення до суду та її оскарження в апеляційному порядку, однак, матеріали справи не містять доказів як повторного звернення так і апеляційного оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду. Натомість, позивач у вересні 2011 року звертається до господарського суду Херсонської області, а в якості підстави для поновлення пропущеного строку для подання позову визначає запізнє отримання вищенаведеної ухвали, що не може бути поважною причиною у відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, посилання позивача на переривання строку позовної давності у тому числі і поданням позову позбавлені фактичного та правового обґрунтування, та побудовані на вільному тлумаченні окремих положень законодавства.

За таких обставин, матеріали справи свідчать про пропуск позивачем при зверненні до суду з позовом по даній справі строку позовної давності, на застосуванні якого наполягає відповідач. Матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску позивачем позовної давності. Зазначені обставини самі по собі є підставами для відмови в задоволенні позову.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено - 30 листопада 2012 року

Суддя О.С.Грицай