ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4315/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Орлов Олександр Валерійович, Мельник Віталій Михайлович,

Воронцова Наталія Дмитрівна

відповідач (апелянт) : Вершигора Ірина Петрівна, Терепа Сергій Вікторович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" подало адміністративний позов до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000622301 від 29.08.2012 року, № 0000632301 від 29.08.2012 року та № 0000652301 від 29.08.2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні подання. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги законодавства України та положення ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" є юридичною особою (ідентифікаційний код 05412693), зареєстрованою 02.06.2005 року в Калинівській районній державній адміністрації Вінницької області. Відповідно до довідки з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ № 392541, позивачу присвоєно реєстраційний номер 10002094333.

На підставі направлень від 27.06.2012 року № 294, №295, № 296, № 296/1 та від 12.07.2012 року № 304/22, Козятинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. За її результатами складено акт від 15.08.2012 року за № 59/22/05412693.

В ході перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення: 1) ст. ст. 185, 186, п. 201.4 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п.п.14.136 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 192.1 ст. 192, абз. «а» п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 313 802 грн.; 2) ст. 8 Закону України «Про плату за землю», п. 279.1 ст. 279 Податкового кодексу України, чим занижено земельний податок (плату за землю) на загальну суму 6 224, 90 грн.; 3) п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2009 році в сумі 6 441 589 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2010 році в сумі 7 589 062 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року в сумі 394 605 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у ІІ-ІV кварталі 2011 року в сумі 501 595 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2012 року в сумі 2 159 904 грн., занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 620 314 грн., за І квартал 2011 року -в сумі 294 742 грн., а за І квартал 2012 року -в сумі 15 241 грн.; 4) ст. ст. 129, 130, 131 Податкового кодексу України; 5) п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наведене слугувало підставою для винесення Козятинською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № 0000622301 від 29.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1089186 грн.; № 0000652301 від 29.08.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 17 086 755 грн.; № 0000632301 від 29.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах на суму 392 252 грн. Позивач не погоджується з переліченими рішеннями, а тому з метою визнання їх протиправними та подальшого скасування, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, визначаючись щодо заявлених вимог, дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність прийняття Козятинською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, наслідком чого є визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Податковим-повідомленням рішення № 0000622301 від 29.08.2012 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1089186,00 грн., у тому числі основний платіж 930297,00 грн. та 158889,00 грн. штрафних санкцій та № 0000652301 від 29.08.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 17 086 755 грн. є визначення податковим органом порушень п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Колегія суддів вважає дані рішення правомірними зважаючи на наступне.

Стосовно валових доходів, відображених у деклараціях позивача, то податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" їх занижено, внаслідок, зокрема, невіднесення до них суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді отриманих коштів від засновників ПП "Камп" до моменту внесення змін до державного реєстру в розмірі 1 126 832 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.2 статуту ТОВ "Калинівський ЕЗДМ", одним із його засновників є мале приватне підприємство "Камп", яке придбало частки паїв вибувших засновників.

Процедура відступлення передбачена ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал, відповідно до статті 52 цього Закону.

Встановлено, що належну частку статутного фонду вибувших засновників, користуючись переважним правом купівлі, придбав ПП "Камп". Рішення Зборів засновників товариства оформлене протоколом № 24 від 10.08.2010 року, яким вирішено продати частки паїв вибувших засновників приватному підприємству "Камп", а також доручено директору товариства провести державну перереєстрацію змін до установчих документів.

Відповідно до п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Пунктом 1.28 вказаного Закону визначено, що інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Крім того, діючою нормою - п. 136.1.3 ст. 136 ПК України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи суми коштів або вартість майна, які надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Виходячи з вищевказаного колегія суддів погоджується з висновками відповідача, оскільки зміни до державного реєстру вносяться при зміні статутного капіталу підприємства в порядку, встановленому ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Перевіряючими в акті перевірки визначено, що платник повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат за п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже станом на 01.07.2009 року перед ним рахується кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності по ТОВ "Мехтехпромсервіс" за послуги по обслуговуванню обладнання на загальну суму 3 513 594 грн. Зроблено висновок, що заводом безпідставно дана заборгованість включена до складу валових витрат у І кварталі 2011 року, в той час, як повинно відображатись у звітності за ІV квартал 2009 року.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" та ТОВ "Мехтехпромсервіс" перебували в господарських правовідносинах.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У 2009 році ТОВ "Мехтехпромсервіс", що заборгувало позивачу 3 513 594 грн., господарським судом визнано банкрутом, тобто в розумінні п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", така сума вважається безнадійною заборгованістю. Про зняття з обліку як платника податків свідчить, наявна в матеріалах справи (а. с. 169) реєстраційна інформація від 12.05.2009 року.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.

Щодо питання про дотримання позивачем порядку складення податкової звітності за І квартал 2011 року, враховуючи дані про валові витрати за ІV квартал 2009 року, то колегією суддів встановлено наступне.

Процедура врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів регулюється ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2009 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема 2009-2010 років, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на той час.

Так, в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду - ІV квартал 2010 року, в якому визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2010 року і, відповідно, в який включено звітність за ІV квартал 2009 року.

Судом встановлено, що при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування позивачем, згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові доходи І кварталу 2011 року не правомірно зменшувалися на суму валових витрат від'ємних значень (збитків) минулих років, відповідно до п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Всупереч вищенаведеному відповідач вказує на те, що позивачем при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року допущено порушення пункту 22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно безпідставного заниження задекларованих позивачем показників у рядку декларації "Інші доходи" в сумі 1 730 887 грн., колегія суддів вважає за потрібне відмітити наступне. Зобов'язання, по яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю, яка повинна включатись до складу інших доходів.

Козятинська ОДПІ в акті перевірки посилається на порушення абз. "а" п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Встановлено, що станом на 01.04.2009 року позивач перед ПП "Камп" заборгував 1 730 887 грн. Визнаючи та підтверджуючи наявне грошове зобов'язання, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" 11.01.2012 року звернувся до директора ПП "Камп" з гарантійним листом, яким просив відстрочити погашення кредиторської заборгованості в сумі 1 758 575 грн. до 01.06.2013 року. Письмовою відповіддю від 12.01.2012 року позивача повідомлено, що ПП "Камп" згодне відстрочити момент погашення заборгованості до 01.06.2013 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю у 3 роки.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість розміром 1 758 575 грн. числилась станом на 01.04.2009 року, то позовна давність закінчилась 01.04.2012 року. Проте суд першої інстанції вважає, що позивачем вчинено дії по визнанню зобов'язання, передбачених відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Стосовно зменшення контролюючим органом валових витрат підприємства на суму 106 990 грн., з огляду на безпідставність списання дебіторської заборгованості, колегія суддів вказує наступне.

Позивачу контрагенти заборгували 106 990 грн., з метою оплати заборгованості, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" направив претензії: у ІІ кварталі 2011 року - ТОВ "Сільф", ДП "Білоцерківський лісгосп", у ІІІ кварталі 2011 року -ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Арт-ліс", КП "Тарний комбінат", СПД ОСОБА_8, ПП "Україна", а також у ІV кварталі 2011 року -СПД ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Відповідно до п. п. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 173 ГК України від 16 січня 2003 року N 436-ІУ, зі змінами та доповненнями, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона,, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Позивач повинен вчинити дії по стягненню вищевказаної заборгованості, а можливість списання даних коштів настане лише після спливу строку давності передбаченого ст. 267 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів також досліджено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000632301 від 29.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах на суму 392 252 грн., встановлено , що воно прийнято через порушення позивачем абз. «а»п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.27, п.п. 14.136, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ст. ст. 185, 186, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України.

В акті перевірки вказано, що при перевірці виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з постачальником ТОВ "Баварія-груп", наслідком чого є протиправне зарахування коштів до податкового кредиту. Відповідач стверджує, що правочини відносно придбання газу, укладені по ланцюгу поставки ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" - ТОВ "Баварія-груп " - ТОВ "Ріоніт" не спричинили реального настання юридичних наслідків, не відбулось фактичного постачання газу позивачу, а наявності у ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" податкових накладних, на думку перевіряючих, недостатньо для можливості здійснення перерахунку вказаних у них сум до податкового кредиту.

Поставка газу відбувається по ланцюгу від ТОВ "Ріоніт", який співпрацює з ВАТ "Горохівський цукровий завод" та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

В акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва нею отримано акт про результати перевірки ТОВ "Баварія-груп" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Ріоніт" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. У даному акті вказано на нікчемність правочинів. В акті також є посилання на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва, в свою чергу, отримано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києві щодо проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ "Ріоніт" з ВАТ "Горохівський цукровий завод" та ТОВ "Алекс-А ЛТД", в висновках якого зазначено нікчемність угод поставок товарів. На підставі викладеного, відповідач робить висновок про безгосподарські операції між ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" та ТОВ "Баварія-груп" щодо поставки газу, посилається на порушення порядку сплати податку на додану вартість, також зазначає, що невключення податкових накладних до реєстру унеможливлює формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаними твердженнями, зважаючи на на наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту по декларації суми податку на додану вартість на підставі видаткових накладних, які позивач отримав під час проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Баварія-груп", ТОВ "Ріоніт", ВАТ "Горохівський цукровий завод" та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

Обґрунтовуючи свої висновки та твердження, податковий орган послався на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки правочини, як він вважає, укладались без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність. Зокрема, податковим органом під час перевірки встановлено, що первинні документи заповнені із порушенням визначених законом вимог, що ставить під сумнів їх достовірність, відтак, достовірність підтверджених ними господарських операцій.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось вище, аналіз діяльності контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" свідчить про здійснення господарських операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також операції здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено відсутність надання товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договір поставки товару є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Надані позивачем до суду акти прийому-передачі та податкові накладні не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки крім вказаного вище нічим іншим не підтверджуються, а отже позивачем не надано доказів на спростування висновків Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "03" грудня 2012 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.