ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.11.12 р. Справа № 5006/12/185/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», м. Донецьк
про стягнення 199359,87грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Плюхович Д.А. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився ;
СУТЬ СПОРУ
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №L2711-06/08 в розмірі 199359,87грн. .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №L2711-06/08 від 23.06.2008р. та Додаткових угод до нього відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 199359,87грн.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/37727 від 01.10.2012р., яке було отримано відповідачем 25.09.2012р. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами. Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» (Лізингоодержувач) 23 червня 2008р. було укладено договір фінансового лізингу №L2711-06/08, за умовами якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплатити лізинові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів та не може бути менше одного року.
Згідно п.3.1. договору вартість предмета лізингу становить 249587,92грн.
За приписами п.4.1. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.
Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, в розмірі 20% від вартості предмету лізингу. Поточні лізингової платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п.п. 4.3.-4.4 Договору).
Згідно з п.4.5. Договору, комісією Лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем. і суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу.
Згідно п.4.7. договору оплата всіх лізингових платежів здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. (п.8.1. договору).
До укладеного договору між сторонами було підписано Додаток №1 - Графік платежів від 23.06.2008р., відповідно до якого загальна сума лізингового платежу складає 232796,36грн., Додаток №2 - специфікація, відповідно до якої предметом лізингу є сідловий тягач DAF 85ХF 430, 2002р.в., шасі № XLRTE85XСOE579770, у кількості 1 одиниця, Додаток №3 - Акт приймання-передачі предмета лізингу та Додаток №4 загальні умови фінансового лізингу.
Відповідно до умов пунктів 5.1., 8.1.4. загальних умов фінансового Лізингоодержувач зобов'язався за Договором своєчасно сплачувати лізингові платежі, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця.
Згідно з п.5.3. загальних умов, Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4. Загальних умов, на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
6.1.3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
6.1.4. У разі зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п.4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в Договорі валюти.
6.1.5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.
Відповідно до п.6.2. Загальних умов, змінений за правилами п.6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.
08 серпня 2008р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі предмету лізингу, відповідно до якого Лізингодавець передав у власність Лізингоодержувачу предмет лізингу, а саме: сідловий тягач DAF 85ХF 430, 2002р.в., шасі №XLRTE85XСOE579770.
Додатковою угодою №1 від 01.09.2008р. сторонами було внесено зміни до основного договору, відповідно до якої було змінено вартість предмету лізингу, а також внесено зміни до графіку платежів та викладено його у новій редакції.
Додатковою угодою від 01.03.2009р. сторони внесли зміни до п. 6.1.1. загальних умов фінансового лізингу та виклали його в наступній редакції: «У випадку зміни встановленого у день укладання Договору розміру ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в п.4.9. Договору Сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період З місяці (якщо в п.4.9. Договору Сторони обрали валюту - Долар США) розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал», а також внесено зміни до Графіку та викладено його у новій редакції.
04 січня 2010р., у зв'язку з наявністю у Лізингоодержувача простроченої
заборгованості за Договором, між Сторонами було укладено угоду про внесення змін до Договору, відповідно до якої проведено реструктуризацію заборгованості за Договором, внесено зміни до Договору (зокрема внесено зміни до п.4.6., та до п.4.10. Договору) та погоджено Графік у новій редакції.
Відповідно до п.1.3 вищевказаної угоди сторони на підставі ч.2 ст.524 ЦК України погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання у грошовому еквіваленті іноземної валюти Долар США.
Відповідно до п.3. даної угоди п.4.6 основного договору сторони виклали в наступній редакції: «розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою USD LIBOR 3М плюс 10,340873% річних від заборгованості Лізингоодержувача, визначеної у грошовому еквіваленті іноземної валюти на початок відповідного періоду лізингу згідно Графіку (колонка «В»). Розрахована таким чином сума комісії перераховується в гривні за Курсом НБУ на перший робочий день кожного лізингового періоду, плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку у розмірі визначеному чинним законодавством, та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти. Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки «С» Графіку. При цьому, якщо в межах певного періоду лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача. розрахована в гривнях, виявиться меншою за суму, зазначену у колонці «С» Графіку, то при визначенні комісії у гривнях застосовується така фактично розрахована сума, а не сума зазначена в колонці С Графіку».
Пункт 4.10. Договору сторони виклали в наступній редакції: «перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за Курсом ІНБУ на перший робочий день кожного лізингового періоду у відповідності з Графіком, плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку у розмірі визначеному чинним законодавством, та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти.»
Також 04 січня 2010р. між сторонами було укладено Угоду про внесення змін до Договору, відповідно до якої було доповнено Графік розділом: «Особливі умови» наступного змісту: Лізингоодержувач протягом січня 2010 року - березня 2010 року щомісячно сплачує поточні лізингові платежі у розмірі, не меншому ніж комісія Лізингодавця, розрахована відповідно до умов Договору. При цьому, Лізингоодержувач самостійно визначає, яка частина поточного лізингового платежу йде на погашення вартості Предмета лізингу, а яка частина на сплату комісії Лізингодавця. Якщо розмір сплаченої Лізингоодержувачем комісії Лізингодавця виявиться меншою за розмір, визначений Договором, то така різниця є заборгованістю Лізингоодержувача і підлягає сплаті до 8 квітня 2010 р.
Також між сторонами було укладено низку додаткових угод, відповідно до яких Графік сплати лізингових платежів було викладено у нових редакціях, а саме додатковою угодою від 01.04.2010р., від 02.07.2010р., від 01.10.2010р., від 01.03.2011р., від 01.11.2011р.
06.07.2012р. та 07.08.2012р. позивачем на адресу відповідача були надіслані вимоги №1207-07/12 та №1417-08/12 щодо сплати заборгованості, зокрема, за договором фінансового лізингу №L2711-06/08 від 23.06.2008р.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 199359,87грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги заявлено на підставі пунктів 6.1.1-6.1.5 загальних умов фінансового лізингу, згідно з якими лізингодавець наділений правом в односторонньому порядку змінювати суму лізингових платежів у наступних випадках: зміни встановленого на день укладення договору розміру (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації (BBA LIBOR Contributor Panel Banks); зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором; у разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення; у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в пункті 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США; в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
Судом під час розгляду справи встановлено, що заявлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 199359,87грн. здійснено відповідно до умов пункту 6.1 "Загальних умов фінансового лізингу" договорів фінансового лізингу, що перерахунок суми до сплати за офіційним курсом валюти на день платежу та перерахунок комісії у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, є можливим виключно у випадку, коли у договірному зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Так, п.6.1.1 "Загальних умов фінансового лізингу" сторони визначили, що у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки ЕUR LIBOR на період 1 місяць (якщо в п.4.9 Договору сторони обрали валюту Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
Пунктом 4.9 договору сторони погодили, що для розрахунку лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту долар США.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог передбачених статтею 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Приписами 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).
Приписами ст.35 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Статтею 189 ГК України передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Відповідно до положень частини 2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст.524 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Крім того, загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".
Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі 5 загальних умов договору фінансового лізингу №L2711-06/08 від 23.06.2008р.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №L2711-06/08 від 23.06.2008р. належним чином не виконав, лізингові платежі сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 199359,87грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 199359,87грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.
Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Правова позиція щодо стягнення заборгованості по лізинговим платежам згідно умов договору фінансового лізингу висловлена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. по справі 12/149 та постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011р. по справі 12/149.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.ст. 6, 11, 15, 16, 192, 202, 509, 524, 525, 530, 533, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 189, 193, 198, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.35 Закону України "Про Національний банк України" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №L2711-06/08 в розмірі 199359,87грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» (83023, м. Донецьк, вул. Автотранспортників, б.4, код ЄДРПОУ 31468789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, пр-т Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) борг в сумі 199359,87грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3987,20грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.11.2012р.
Суддя Тоцький С.В.