Справа № Справа № 211/769/12
Провадження у справі № 2/211/200/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2012 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Волошиної Т.В.,
за участю секретаря Мартинюк Л.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
представника Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1 про виключення із членів Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1, витребування майна з чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив виключити ОСОБА_3 із членів Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1, визнати за ним право на членство в даному товаристві на гараж НОМЕР_1, який при житті належав його померлому дідусеві ОСОБА_7 та зобов'язати ОСОБА_3 передати йому майно, яке вона незаконно утримує, а саме: гараж НОМЕР_1 в гаражному товаристві № 1.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дідусь ОСОБА_7, після смерті якого залишилось спадкове майно на гараж в гаражному товаристві № 1 м. Ладижин під НОМЕР_1 і він як спадкоємець першої черги за законом має право на прийняття спадщини. Однак, відповідачка 05.09.2010 року шляхом звернення до бухгалтера гаражного товариства ОСОБА_8, яка вела журнал членів гаражного товариства, незаконно переоформила з ОСОБА_7 на себе членство в гаражному товаристві та отримала паспортну книжку власника гаража. Дане нерухоме майно у 1980 році було побудоване під час проживання в зареєстрованому шлюбі його дідуся з колишньою дружиною ОСОБА_9, тому вважає, що це майно є окремим майном померлого, яке відповідачка незаконно утримує.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вказаний гараж НОМЕР_1 в гаражному товаристві № 1 не є спадковим майном, оскільки не внесений в єдиний реєстр прав власності на нерухоме майно, не має статусу нерухомого майна відповідно до чинного законодавства. Крім того, Добровільне товариства індивідуальних гаражів № 1 не може бути відповідачем по справі, оскільки воно не внесено в єдиний реєстр підприємств, установ, організацій і відповідно не має статусу юридичної особи.
Представник відповідача Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1 позовні вимоги визнала повністю, пояснивши що Добровільне товариства індивідуальних гаражів № 1 дійсно не має статусу юридичної особи, оскільки у встановленому законом порядку не зареєстроване. ОСОБА_7 з 1980 року по 05.09.2010 рік володів спірним гаражем, після чого даний гараж згідно заяви від 05.09.2010 року був переоформлений на ОСОБА_3 та видано на її ім'я паспортну книжку власника гаража НОМЕР_1. Такий порядок був встановлений ще з моменту створення вказаного товариства і всі так робили. На даний час оформляється державна реєстрація товариства. Також зазначила, що ОСОБА_3 не є власником цього гаража і утримує його незаконно, оскільки право володіння останньої гаражем НОМЕР_1 здійснюється на підставі паспортної книжки власника гаража, яка не є правовстановлюючим документом. А ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом майна померлого ОСОБА_7 має право на його спадкування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 03.03.2011 року (а.с. 17).
Спадкоємцем першої черги за законом є онук померлого - відповідач ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 63/2011 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7
Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 30 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 92 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Статтею 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавчим комітетом Ладижинської міської ради статут Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1 м. Ладижина станом на 05.09.2010 року не затверджувався, що стверджується відповіддю Ладижинської міської ради Вінницької області від 08.11.2012 року № 2-20-34, наданої на запит суду № 2569/12 від 24.10.2012 року (а. с. 53).
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» № 5 від 28.06.1991 року суди повинні мати на увазі, що гаражно-будівельний кооператив вважається створеним і набуває правоздатності (стає юридичною особою) з моменту його державної реєстрації виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті ради. Оскільки лише з цього часу він може бути стороною у віднесених до підвідомчості суду справах, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів, вирішуючи питання про прийняття заяви, суддя зобов'язаний з'ясувати, чи зареєстрований даний кооператив у відповідному виконкомі.
Таким чином, відповідач Добровільне товариство індивідуальних гаражів № 1 м. Ладижина не є юридичною особою, а відповідно - не є належною стороною у справі, а тому згідно зі ст.91 ЦК України він не може нести відповідальність перед позивачем ОСОБА_1
Що стосується позовної вимоги до ОСОБА_3 про зобов'язання передати гараж НОМЕР_1 в гаражному товаристві № 1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому, цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Доказами згідно статті 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази мають відповідати вимогам, зазначених у статтях 58-66 ЦПК України.
ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, на підтвердження того, що ОСОБА_3 незаконно володіє та користується гаражем НОМЕР_1, а також не надав доказів на підтвердження наявності будь-яких речових прав у померлого ОСОБА_7 на вказане спірне майно.
З наданих суду довідок, виданих Добровільним товариством індивідуальних гаражів № 1 вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 був володільцем гаража НОМЕР_1 з 1980 року по 05.09.2010 рік, який 05.09.2010 року був переоформлений за заявою останнього на ОСОБА_3 (а.с. 13-14).
Досліджений у судовому засіданні оригінал заяви ОСОБА_7 про переоформлення гаражу НОМЕР_1 на ОСОБА_3, датований 05.09.2010 року, а також Паспортна книжка власника гаража НОМЕР_1, із якої вбачається, що ОСОБА_3 вносила плату за земельну ділянку і охорону, також вказують на те, що з цього числа змінився користувач спірного гаражу НОМЕР_1 (а. с. 32-34).
Однак, Паспортна книжка, видана на ім'я ОСОБА_3 не підтверджує той факт, що вона з 2010 року має у своєму володінні гараж НОМЕР_1, оскільки не являється правовстановлюючим документом на вказане нерухоме майно. Доказів державної реєстрації права власності на гараж позивачем не надано.
Разом з цим ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності і у померлого ОСОБА_11 будь-якого речового права на гараж НОМЕР_1 на момент відкриття спадщини, що свідчить про те, що до ОСОБА_1 не перейшло право на спадкування гаража НОМЕР_1 в гаражному добровільному товаристві індивідуальних гаражів № 1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7
В архівному відділі Ладижинської міської ради, де зберігаються документи Фонду Ладижинської міської ради за 1975-2006 роки, відсутні будь-які документи щодо виділення земельної ділянки для будівництва гаража ОСОБА_12 та щодо надання останньому дозволу на будівництво гаража, що стверджується відповіддю Ладижинської міської ради від 08.11.2012 року на запит суду № 2569/12 від 24.10.2012 року (а.с. 53).
Так, свідок ОСОБА_9, колишня дружина померлого ОСОБА_7, у судовому засіданні показала, що спірний гараж НОМЕР_1 у 1980 році був побудований її померлим чоловіком ОСОБА_7 під час проживання з нею в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_7 володів даним гаражем на підставі Паспортної книжки власника гаража, здійснював оплату за користування земельною ділянкою і охорону. На даний час ОСОБА_3 незаконно володіє гаражем НОМЕР_1, оскільки у 2010 році незаконно переоформила гараж на себе без будь-яких правових підстав.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За таких обставин суд вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про зобов'язання передати йому майно, яке вона незаконно утримує також немає.
На підставі ст. ст. 89, 316, 317, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 9, 16 Закону України «Про кооперацію», керуючись ст. ст. 6, 8, 10, 15, 208, 209, 210, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р И Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1 про виключення із членів Добровільного товариства індивідуальних гаражів № 1, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів після його оголошення до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.
Суддя: