Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13130/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год.10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Симоновій Ю.Ю.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача УПФУ: не з'явився,

відповідача УДКСУ: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі, управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого у зв'язку із придбання автомобіля у розмірі 4265,06 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2012 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області, в якому просив : визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі (далі - відповідач-1, УПФУ) в повернені надміру сплачених коштів збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4265,06 гривень та зобов'язати відповідача повернути кошти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4265,06 грн. за придбання легкового автомобіля Шкода- Октавія А5 на користь ОСОБА_2

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги. В останнє, в редакції від 21.11.2012року виклав їх наступним чином та просив суд : стягнути з державного бюджету України грошові кошти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4265,06 грн. за придбання легкового автомобілю Шкода-Октавія А5, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. При цьому, згідно поданої позовної заяви від 09.11.2012 року позивачем третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області позивач визначив відповідачем управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 лютого 2012 року згідно договору купівлі-продажу придбав легковий автомобіль марки «SKODA Oktavia А5 elegance» та при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ його було зобов'язано на виконання вимог п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 3% від вартості автомобіля, а саме 4265,06 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією від 29.02.2012 року. Посилаючись на те, що відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - ЗУ № 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, наполягав, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені ним кошти підлягають поверненню. Вказував, що з вимогою про повернення безпідставно сплачених коштів звертався до відповідачів, однак листом УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі від 13.08.2012року у поверненні коштів йому було відмовлено із посиланням на правомірність сплати зазначеної суми.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві. Додатково зазначив, що процедура повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226. Відповідно до вказаного Порядку повернення коштів відбувається органом Державної казначейської служби за заявою особи та за наявності подання уповноваженого органу, який повинен забезпечувати надходження платежів до бюджету та за яким згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. У даному випадку таким органом є Пенсійний Фонд України в особі його територіальних органів. Саме до територіального органу ПФУ - УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області звернувся позивач з заявою про повернення йому безпідставно сплаченого збору у зв'язку із придбанням автомобіля. Проте, посилаючись на правомірність сплати позивачем , як покупцем автомобіля, 3 % збору від вартості придбаного автомобіля, відповідач - УПФУ відмовилось внести відповідне подання до ДКСУ про повернення ОСОБА_2 грошей у розмірі 4265,06 грн. Виходячи з цього, представник позивача наполягав, що інтереси позивача порушені 13.08.2012 року відмовою органу Пенсійного фонду України внести подання про повернення йому безпідставно сплаченого збору у зв'язку із придбанням автомобіля, оскільки до цього часу в нього існувала можливість в позасудовому порядку отримати (повернути з бюджету) сплачену суму, в зв'язку з чим строк на звернення до суду з позовом позивачем не пропущений та його слід відраховувати саме з вказаної дати.

Відповідач УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивачем пропущений строк подачі адміністративного позову, який слід відраховувати з дати сплати збору. Також вказував, що регулювання питань сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється відповідно до ЗУ № 400/97-ВР та постанови КМУ від 03.11.1998 року № 1740, якою затверджено порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, відповідно до якого платником 3% збору від вартості автомобіля є фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. Виходячи з цього, сплата ОСОБА_2 збору до ПФУ є обов'язковою та внесені ним кошти поверненню не підлягають.

Відповідач управління ДКСУ в м. Добропіллі Донецької області явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи без участі його представника. В запереченнях на адміністративний позов відповідач УДКСУ посилався на те, що згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 та відповідно до завдань, функцій, прав та обов'язків Пенсійного Фонду України УПФУ у м. Добропіллі не було позбавлено можливості прийняти рішення щодо повернення позивачеві сплачених ним до бюджету грошових коштів. Проте подання від УПФУ про повернення ОСОБА_2 грошових коштів до УДКСУ не надходило. В зв'язку з цим права ОСОБА_2 УДКСУ не порушувало та до нього не можуть бути заявлені позовні вимоги.

Також відповідач УДКСУ зазначив про правомірність сплати ОСОБА_2 3% збору до Пенсійного фонду у зв'язку із придбанням автомобіля, оскільки його сплата відбувалась відповідно до вимог пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за відсутністю осіб, які не з'явились, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані заперечення, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд встановив наступне.

27 лютого 2012 року ОСОБА_2 був придбаний легковий автомобіль марки «SKODA Oktavia А5 elegance», рік випуску - 2012, номер кузова НОМЕР_2.

При реєстрації автомобіля у відділі Державної автомобільної інспекції за квитанцією без номера від 29.02.2012 року позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості придбаного автомобіля, а саме в сумі 4265,00 гривень.

З листа УДКСУ в м. Добропіллі Донецької області за вих..№ 39/03-24/2178 від 07.11.2012 року вбачається, що 4265,00грн., сплачені ОСОБА_2 29.02.2012року за призначенням платежу: «збір при відчуженні легкових автомобілів», були зараховані до державного бюджету.

8 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля та Добропільському районі з заявою, в якій просив повернути йому помилково сплачений до ПФУ збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля.

З листа УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі від 13.08.2012 року за № 221/5-19-01-01 вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у повернені сплаченого ним збору із посиланням на правомірність його сплати саме покупцем транспортного засобу.

З заявою про повернення з бюджету сплаченого збору позивач також звертався до органу Державної казначейської служби.

Листом за № 39/03-23/1616 від 28.08.2012 року УДКСУ у м. Добропіллі Донецької області відмовило ОСОБА_2 в поверненні сплаченого збору з посиланням на відсутність в їх розпорядженні відповідного подання органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР, в редакції станом на час спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на фізичну особу лише у випадку відчуження, а не при купівлі (придбанні) автомобіля.

Проте, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, пункт 12 Порядку суперечить вимогам пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР, та по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, суд вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зазначає, що Порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку).

Таким чином, дія вказаного Порядку розповсюджується на правовідносини, які виникають при здійсненні окремих видів господарських операцій.

Поняття господарської операцій визначено ч .1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, відповідно до зазначеної вище норми активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України суд приходить до висновку, що обов'язковою ознакою господарської операції є здійснення її саме суб'єктом господарювання при здійсненні ним своєї господарської діяльності.

В свою чергу, придбання позивачем за договором купівлі-продажу легкового автомобіля не є господарською операцією, оскільки вказаний договір є цивільно-правовою угодою між фізичною та юридичною особами, та не підпадає під предмет регулювання Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2. про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 4265,00 гривень підлягають задоволенню. Разом з тим, суд відмічає, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення суми у розмірі 4265,06 грн., що на шість копійок більше, ніж фактично ним було сплачено за квитанцією від 29.02.2012року та зараховано до бюджету згідно вищенаведеної довідки УДКСУ. Отже, вимоги ОСОБА_2 про стягнення 06 копійок є безпідставними та задоволенню не підлягають. За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У судовому засіданні представник позивача наполягав, що права позивача були порушеними саме відмовою органу Пенсійного фонду України у добровільному порядку повернути сплачені кошти шляхом внесення відповідного подання до органу ДКСУ, а не фактом сплати зазначеної суми при купівлі автомобіля, оскільки до того часу в позивача існувала можливість отримати безпідставно сплачений збір. Зазначена позиція відповідачами не спростована, суду не надано доказів які би давали підстави рахувати строк з моменту сплати збору до бюджету. В зв'язку з наведеним у суду немає підстав вважати строк на звернення до суду пропущеним та відраховувати його з дати сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі, управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого у зв'язку із придбання автомобіля у розмірі 4265,06 гривень, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошена в судовому засіданні 21 листопада 2012 року в присутності представника позивача. Повний текст постанови складений 26 листопада 2012року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Спасова Н.В.