ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2012 р. (11:31) Справа №2а-8239/12/0170/29
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пакет Т.В.,
при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення.
Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення №617 від 16 липня 2012 року про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей та надання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, яким до неї застосовані штрафні санкції у розмірі 5511,67 грн. за неподання відомостей за 2005 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення від 16 липня 2012 року було прийнято відповідачем на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була виключена на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому до неї неправомірно застосовані штрафні санкції, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просила його задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову до суду не надав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 29 січня 2002 року (а.с.6), та зареєстрована, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, в редакції до 01.01.2011р. (далі Закон).
Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону, п. 1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р., № 7-6 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону передбачав, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону, за неподання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку у звітності по формі «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2005 рік, рішенням № 617 від 16 липня 2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 5511,67 грн. (а.с.7).
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв'язку з чим норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратила чинність.
Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим № 617 про застосування до відповідача фінансових санкцій було прийнято 16 липня 2012 року, тобто у той час, коли пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.
До 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку та порядок її застосування регулювалися ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка втратила чинність із 01 січня 2011 року.
Відповідно, з 01 січня 2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте, органи пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим при винесенні рішення № 617 від 16 липня 2012 року недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надала суду звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за 2005 рік, який було отримано відповідачем 31 березня 2006 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеному звіті.
Таким чином, висновки відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 відомостей за 2005 рік, що використовуються у системі персоніфікованого обліку є необґрунтованими.
Статтею 162 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи, згідно яких у разі задоволення адміністративного позову стосовно рішення суб'єкта владних повноважень, суд може прийняти постанову щодо визнання його протиправним та обираючи відповідний спосіб захисту порушеного права скасувати рішення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №617 від 16 липня 2012 року про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей та надання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку.
Також, відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача суд стягує сплачений останньою судовий збір у розмірі 32,19 грн.
В судовому засіданні 07 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено та підписано 11 вересня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №617 від 16 липня 2012 року про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей та надання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет