ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2012 р. справа № 2а-3322/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Начальника відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алли Іванівни
до Відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
25.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алли Іванівни про визнання протиправними дій начальника відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алли Іванівни щодо відмови в наданні інформації листом № 238 від 19.10.2012 року без наявності законних підстав та про зобов'язання начальника відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Аллу Іванівну надати запитувану інформацію у запиті на інформацію № 4-н від 17.10.2010 року.
Даний адміністративний позов, як вбачається з позовної заяви, ґрунтується на тому, що, на думку позивача, відповідачем всупереч нормам ст. 34 Конституції України, ст. 5, ч. 5 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»неправомірно відмовлено йому в наданні інформації згідно його запиту № 4-н від 17.10.2012 року, оскільки запитувана інформація є відкритою, знаходиться в розпорядженні відповідача, чим порушено його право на доступ до публічної інформації.
Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2012 року підтримав адміністративний позов та просив його задоволити повністю.
В дане судове засідання ні позивач, ні його представник не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. Причин поважності неявки суду не повідомили.
Відповідач - Начальник відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алла Іванівна в судове засідання повторно не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй копії ухвали суду та судової повістки. Причин поважності неявки суду не повідомила. Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до неї позову не скористалась.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року залучено до участі в справі іншого відповідача - Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області. Вказаного відповідача було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому копії ухвали суду та судової повістки. Причин поважності неявки представника в судове засідання суду не повідомлено. Заперечень проти адміністративного позову суду від вказаного відповідача на адресу суду не надходило.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе продовжити і розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративного позову, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
18.10.2012 року ОСОБА_1 подано в Відділ Держкомзему у м.Яремче запит на інформацію № 4-н від 17.10.2012 року, адресований начальнику даного Відділу, в якому відповідно до положень ст.ст. 1, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»просив надати йому інформацію наступного змісту:
1) чи надходила та коли-саме до відділу Держкомзему в м.Яремче технічна документація із землеустрою гр.ОСОБА_3 в АДРЕСА_1;
2) якщо вищевказана технічна документація надходила, то чи надано позитивний висновок-погодження на неї та коли саме;
3) якщо надавався позитивний висновок-погодження на вищевказану технічну документацію, то чи було враховано при обчисленні площі земельної ділянки ОСОБА_3 50-метрову прибережну захисну смугу р.Прут;
4) якщо надавався позитивний висновок-погодження на вищевказану технічну документацію, то чи було враховано при обчисленні площі земельної ділянки ОСОБА_3 25-метрову прибережну захисну смугу р.Прутець;
5) якщо надавався позитивний висновок-погодження на вищевказану технічну документацію, то чи було враховано при обчисленні площі земельної ділянки ОСОБА_3 25-метрову прибережну захисну смугу струмка, що витікає із джерела біля автодороги «Татарів - Камянець-Подільський» і тече через земельну ділянку, якою користується ОСОБА_3;
6) про прийняття рішення повідомити у письмовому вигляді на адресу: АДРЕСА_1.
Листом від 19.10.2012 року № 238 Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області, розглянувши вищевказаний запит ОСОБА_1, відмовив в наданні йому запитуваної інформації, посилаючись на те, що відповідно до норм ст. 32 Конституції України, ст.ст. 11 Закону України «Про інформацію», ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст.ст. 2, 5 Закону України «Про захист персональних даних», рішення Конституційного суду України від 30 жовтня 1997 року № 5зп, запитувані документи містять конфіденційну інформацію та персональні дані про фізичну особу, а тому Відділ Держкомзему в м.Яремче не має правових підстав поширювати зазначену в запиту інформацію без письмової згоди особи, про яку вона збирається.
При вирішенні даного адміністративного позову суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13 січня 2011 року N 2939-VI (надалі - Закон N 2939) запитувач інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень, мають право звернутись до розпорядника інформації із запитом на інформацію - прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. При цьому, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 12, частин 1 та 2 ст. 13 Закону N 2939 розпорядниками інформації є:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про землеустрій»від 22 травня 2003 року N 858-IV, юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного фонду документації із землеустрою з дотриманням вимог цього Закону, інших законів України і Положення про Державний фонд документації із землеустрою.
Відповідно до пунктів 1, 3, 13 Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. N 1553, Державний фонд документації із землеустрою (надалі - Державний фонд) формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті проведення землеустрою незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами. Місцевий фонд Державного фонду створюється, формується і ведеться районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держземагентства. Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою, проведеного на місцевому рівні. Документи Головного фонду зберігаються у Держземагентстві, регіонального фонду - у Рескомземі Автономної Республіки Крим та обласних, Київському і Севастопольському міських головних управліннях земельних ресурсів Держземагентства, місцевого фонду - у районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держземагентства. Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що для формування регіональних і місцевих фондів територіальні органи Держземагентства забезпечують, зокрема, надання користувачам інформації, що міститься в документації із землеустрою. Згідно з п. 17 Положення матеріали Державного фонду надаються у користування за письмовим запитом. При цьому забороняється: копіювання топографічних, картографічних, аерознімальних та інших матеріалів без відповідного на те дозволу; передача вихідних матеріалів (їх копій) іншим особам без спеціального дозволу, якщо це не передбачено умовами їх використання; передача матеріалів із землеустрою, які є носієм відомостей, що становлять державну таємницю, підприємствам, установам та організаціям, якими не створено належних умов для забезпечення її зберігання.
Як вбачається з комплексного аналізу положень статтей 1, 4, 25, 26, 30, 50, 55 Закону України «Про землеустрій»від 22 травня 2003 року N 858-IV, Указу Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України»8 квітня 2011 року N 445/2011, постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 р. N 974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів», п. 1, п.п. 4.6, 4.21 п. 4, п.п. 5.5 п. 5 Положення про Міжміське управління Держземагентства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 N 258 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 р. за N 857/21169, саме Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області (на час розгляду справи реорганізація даного Відділу в Відділ Держземагентства у м. Яремчому не завершена) є розпорядником інформації в розумінні Закону N 2939, оскільки здійснює владні управлінські функції, у межах, визначених законодавством, щодо погодження документації із землеустрою, та забезпечує доступ до публічної інформації із землеустрою, що перебуває в його володінні.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону N 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, таке право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону N 2939).
Статтею 22 Закону N 2939 передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як вбачається з листа від 19.10.2012 року № 238, Відділ Держкомзему у м. Яремче, відмовив ОСОБА_1 в наданні інформації на його запит від 17.10.2012 року № 4-н з підстав того, що запитувані документи містять конфіденційну інформацію та персональні дані про фізичну особу, а тому вказаний Відділ не має правових підстав поширювати зазначену в запиті інформацію без письмової згоди особи, про яку вона збирається.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону N 2939 інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Відповідно до ст. 7 Закону N 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII зі змінами (надалі - Закон N 2657) передбачено, що Інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 20 Закону N 2657).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону N 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону N 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини 1, 2 ст. 21 Закону N 2657).
Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року N 2297-VI передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону N 2657 до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
В рішенні від 30 жовтня 1997 року N 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_6), Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вищевказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
В рішенні Конституційного суду України від 20 січня 2012 року № N 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний суд України даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв'язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, дійшов висновку про те, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При цьому, конфіденційною інформацією є інформація про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Відповідно до частин 5, 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Як вбачається з листа від 22.06.2012 року № 04-07-12/05, Відділ Держкомзему в м.Яремче повідомив ОСОБА_1 про те, що до нього не надходив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, та надано інформацію про те, що на вищевказану земельну ділянку в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користав землею не зареєстровано державних актів чи договорів оренди землі.
Судом встановлено, що рішенням Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.07.2012 року № 52/14/2012 вирішено вилучити земельну ділянку площею 0,2400 га з користування громадянина ОСОБА_5 в користь внучки -ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, а також вирішено надати дозвіл останній на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,1479га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм ст.ст. 92, 93, 118, 125, 140-142 Земельного кодексу України фізична особа може набути право власності на земельну ділянку державної та комунальної власності лише на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, які вправі розпоряджатись даним землями. Відповідно до вказаних норм чинного земельного законодавства, таке набуття прав на земельну ділянку здійснюється за умови проходження певних етапів, зокрема, виготовлення на підставі дозволу власника земельної ділянки державної чи комунальної власності в особі її уповноважених органів, технічної документації та її погодження компетентним органом Держземагенства України. В той же час, інформація що була отримана або створена вказаним суб'єктом владних повноважень в процесі виконання ним своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством щодо погодження технічної документації на земельну ділянку, що перебуває в державній або комунальній власності в процесі набуття фізичними або юридичними особами права власності або користування на неї, відповідно до норми ч. 5 ст. 6 Закону України N 2939 є відкритою, і доступ до неї не може бути обмежено, окрім випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
В даному випадку, як вбачається зі змісту запиту позивача на інформації № 4-н від 17.10.2012 року, запитувана ним інформація є публічною в розумінні Закону України N 2939, та знаходиться або повинна знаходиться в розпорядженні Відділу Держкомзему у місті Яремче. При цьому, вказана інформація не є інформацією з обмеженим доступом, зокрема, конфіденційною, оскільки не відповідає критеріям такої інформації визначеним в ст.ст. 6, 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію", та тлумаченням Конституційного Суду України, викладеним в п. 1 резолютивної частини рішення від 20 січня 2012 року № N 2-рп/2012, а тому, на думку суду, Відділом Держкомзему у місті Яремче неправомірно обмежено доступ до неї. При цьому, в розрізі положень ч. 7 ст. 6 Закону України N 2939 безпідставним є посилання вказаного відповідача як на підставу відмови також на те, що запитувані позивачем документи містять конфіденційну інформацію та персональні дані про фізичну особу, оскільки як вбачається зі запиту позивача, ним не ставилось питання про надання документів, в той же час Закон зобов'язує розпорядника інформації надати інформацію, що міститься в документах, доступ до якої не обмежений.
Частиною 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 23 Закону України N 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області не було подано суду належних, допустимих та достатніх доказів правомірності та обґрунтованості своїх дій щодо відмови позивачу в листі від 19.10.2012 року № 238 в наданні інформації, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем такими діями права позивача на доступ до публічної інформації, а вказані дії вчиненні відповідачем не на підставі та за межами повноважень, наданих йому законом, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області слід задоволити та визнати протиправними його дії щодо відмови позивачу в наданні інформації, викладеній в листі № 238 від 19.10.2012 року, та зобов'язати Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 інформацію згідно його запиту № 4-н від 17.10.2010 року.
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Начальника Відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алли Іванівни про визнання протиправними її дій щодо відмови в наданні інформації листом № 238 від 19.10.2012 року без наявності законних підстав та про зобов'язання вказаного відповідача надати позивачу запитувану інформацію у запиті на інформацію № 4-н від 17.10.2010 року, слід відмовити повністю, оскільки вказана особа, як встановлено вище, не є розпорядником публічної інформації, а, отже, й учасником спірних правовідносин, і, як наслідок, не могла порушити прав та законних інтересів позивача.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 32,19 грн.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області задоволити.
Визнати протиправними дії Відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні інформації на його запит № 4-н від 17.10.2012 року, викладеній в листі № 238 від 19.10.2012 року, та зобов'язати Відділ Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 інформацію згідно його запиту на інформацію № 4-н від 17.10.2010 року.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника відділу Держкомзему у місті Яремче Івано-Франківської області Неште Алли Іванівни про визнання протиправними її дій щодо відмови в наданні інформації листом № 238 від 19.10.2012 року без наявності законних підстав, та про зобов'язання вказаного відповідача надати позивачу запитувану інформацію у запиті на інформацію № 4-н від 17.10.2010 року - відмовити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова в повному обсязі складена 21.11.2012 року.