Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08 листопада 2012 р. № 2-а- 9680/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Севастьяненко К.О.,
при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,
за участю: представника позивача -Брильова А.Ю.,
представника відповідача -Липитинської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "НМ"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Приватне підприємство "НМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року за №0000092222; №0000102222, №0000112222.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "НМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.212 року у зв'язку з банкрутством, відповідачем винесено податкові повідомлення -рішення №0000092222; №0000102222, №0000112222 від 17.07.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ПП "НМ", у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "НМ" та винесені на підставі зазначеного акту податкові повідомлення-рішення №0000092222; №0000102222, №0000112222 від 17.07.2012 року. Зазначив, що ПП "НМ" в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у складі валових витрат врахував витрати, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. В ході перевірки встановлено, що при розрахунку убутку балансової вартості запасів та відображення у податковому обліку (рядок 04.2 декларації) позивач не врахував результати проведеної ним інвентаризації -нестачі товарно-матеріальних цінностей та їх списання з балансу, що визначається, як використання запасів не у господарській діяльності, на загальну суму 30683,36 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -15970,11 грн., за 1 квартал 2011 року -14713,25 грн. та задекларував податок на прибуток у сумі 17389 грн. В результаті перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 3993 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 14713,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, у зв'язку з чим позивачу було знято суму убутку балансової вартості (валові витрати) в розмірі 14713,00 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 3993,00 грн. Крім того, перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 6137 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 3194 грн. та за лютий 2011 року на суму 2943 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Приватне підприємство "НМ", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код 22673415, місцезнаходження: 61020, м. Харків, вул. Конотопська, буд. 1, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 12, 13), станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 14).
Постановою Господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. по справі № 5023/1890/12 ПП "НМ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Шафорост Лесю Іванівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ліцензія Міністерства юстиції України серії АВ № 600586 від 28.12.2011 р.).
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності за КВЕД ПП "НМ" є 25.21.0 - виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмаси; 25.24.0 -виробництво інших виробів з пластмас; 37.20.0 -оброблення неметалевих відходів та брухту; 51.90.0 -інші види оптової торгівлі.
Судом встановлено, що Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на підставі Постанови КМУ р. № 981 від 21.09.2011 року.
Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову документальну виїзну перевірку ПП "НМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.212 року у зв'язку з банкрутством.
Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року (а.с. 35-66).
Згідно висновків акту перевірки приватним підприємством "НМ" в порушення:
- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., занижено податок на прибуток підприємств у IV кварталі 2010 р. на суму 3993 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 р. на суму 14713 грн.
- пп. 7.4.1. п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI занижено податок на додану вартість на загальну суму 6137 грн., у тому числі у грудні 2010 р. на суму 3 194 грн. та у лютому 2011 р. на суму 2 943 грн.
На підставі акту перевірки ПП "НМ" відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року:
- № 0000092222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4991,25 грн., з яких за основним платежем - 3 993 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 998,25 грн. (а.с. 6);
- № 0000112222, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14713 грн. за наслідками 1 кварталу 2011 р. (а.с. 8);
- № 0000102222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 936,50 грн. з яких за основним платежем на суму - 6137 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 799,50 грн. (а.с. 10).
На думку відповідача, приватним підприємством "НМ" позивачем було безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит з ПДВ на вартість товарно-матеріальних цінностей, списаних з балансу підприємства та зазначених в актах списання. За твердженням відповідача, факт списання товарно-матеріальних цінностей з балансу підприємства свідчить про їх використання не у господарській діяльності підприємства, що, у свою чергу, позбавляє позивача права на валові витрати та податковий кредит.
Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення -рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Судом встановлено та представниками сторін не заперечується, що в IV кварталі 2010 р. та у I кварталі 2011 р. приватним підприємством «НМ»були списані з балансу товарно-матеріальні цінності на підставі наступних актів списання:
1. Акт списання ТМЦ у виробництво № НМ-0000383 від 30.12.2010 р. (а.с. 83).
За цим актом були списані у виробництво товарно-матеріальні цінності на суму 13719 грн. 21 коп. без ПДВ, ПДВ 2743,84 грн.
Згідно з цим актом в виробництво були списані наступні ТМЦ: втулка; гільза картонна; шпуля пластикова.
Використання цих товарно-матеріальний цінностей у господарській діяльності підприємства підтверджено наданими позивачем до матеріалів справи витягами з технологічних регламентів виробництва поліетиленової плівки (відповідно до ГОСТ 10354-82 -а.с. 119-122) та термоусадної поліетиленової плівки (відповідно до ГОСТ 25951-83 -а.с. 113-118). Зокрема, відповідно до п. 4 технологічного регламенту виробництва термоусадної поліетиленової плівки шпуля пластикова (або за іншою номенклатурою -гільза картонна) використовуються у технологічному процесі виробництва позивача (а.с. 123-124).
Окрім того, з наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що в бухгалтерському обліку операція зі списання товарно-матеріальний цінностей (далі ТМЦ) відображено наступною проводкою: Д-т рахунку 23 К-т рахунку 20. В подальшому вартість списаних ТМЦ була врахована у формуванні собівартості готової продукції та продажної ціни.
2.Акт списання ТМЦ № НМ-0000384 від 30.12.2010 р. (а.с. 84).
За цим актом були списані товарно-матеріальні цінності на суму 2250, 9 грн. без ПДВ, ПДВ -450,18 грн. Як встановлено судом, ТМЦ, зазначені в акті, становлять групу малоцінних та швидкозношувальних предметів, строк служби яких не перевищує одного року. В підтвердження цьому позивачем були надані до матеріалів справи копії карток обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів (а.с. 85-86).
Судом, з огляду на зміст нормативних документів наданих позивачем, встановлено зв'язок вказаних предметів з господарською діяльністю позивача, а саме:
- секундомер необхідний для вимірювання швидкості усадки поліетиленової плівки відповідно до технологічного регламенту виробництва термоусадної поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 25951-83 (а.с. 113-118).
- мікрометр необхідний для вимірювання товщини поліетиленової плівки. Його використання також передбачено ГОСТ 25951-83 (а.с. 113-118).
- калькулятор необхідний для бухгалтерських розрахунків та розрахунків обсягів витрати матеріалів для виробництва;
- лічильник води був необхідний для контролю за обліком води, яка споживалась підприємством на підставі договору на споживання води № 11644 від 01.12.2004 р. (а.с. 125-128).
Відповідно до наданих представником позивача карток обліку малоцінних та швидкозношувальних судом встановлено, що зазначені ТМЦ використовувались позивачем у господарській діяльності протягом року (а.с. 85, 86).
Отже, з пояснень представника позивача та матеріалів справи, судом встановлено, що зазначені ТМЦ були списані позивачем, у зв'язку зі спливом строку їх використання.
3. Акт списання ТМЦ № НМ-0000002 від 21.02.2011 р. на суму 14 635,47 грн. без ПДВ та ПДВ на суму 2927,09 грн. та Акт списання ТМЦ № НМ-0000003 від 21.12.2011 р. на суму 77,78 грн. без ПДВ та ПДВ на суму 15,56 грн. (а.с. 87-88, 89).
За цими актами було списано продукцію підприємства, виготовлену в процесі власної господарської діяльності та витратні матеріали. Використання цих матеріалів передбачено вищевказаним ГОСТ та ГОСТ 10354-82.
У зв'язку з цим судом встановлено зв'язок товарно-матеріальних цінностей, списаних з балансу приватного підприємства «НМ»з господарською діяльністю позивача.
При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені в акті перевірки та у позовній заяві з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пункт 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається в акті перевірки відповідач, регулює порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів), витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг» в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.
Як вказано в листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 - для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент придбання ТМЦ підприємство мало намір використовувати їх у господарській діяльності, з якої пов'язана сутність валових витрат. Тому, зазначене спростовує доводи відповідача про порушення з боку ПП «НМ»норм п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, в Акті перевірки відповідач не зазначив, який саме з абзаців п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»порушений підприємством. Між тим, жодна з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не вказує на те, що списання з балансу товарно-матеріальних цінностей незалежно від підстав, слід розглядати, як використання їх не у господарській діяльності.
Що ж стосується донарахувань грошових зобов'язань з податку на додану вартість суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач не зазначив, на підставі яких правових норм він дійшов висновку про те, що товари, при придбанні яких був сформований податковий кредит, у подальшому були використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування. Представником відповідача в судовому засіданні належних пояснень та доказів з приводу зазначеного порушення суду не надано.
Інших порушень платником податків податкового законодавства відповідачем в акті перевірки не встановлено.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, а висновки в акті перевірки № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року щодо порушення ПП "НМ" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. та положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства та податкового кредиту необґрунтованими.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано доводів позовної вимоги.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС податкові повідомлення-рішення: №0000092222 від 17.07.2012 року; №0000102222 від 17.07.2012 року; №0000112222 від 17.07.2012 року. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства "НМ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:
- №0000092222 від 17.07.2012 року;
- №0000102222 від 17.07.2012 року;
- №0000112222 від 17.07.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "НМ" (юридична адреса: вул. Конотопська, буд. 1, м. Харків, 61020, код: 22673415) витрати по сплаті судового збору в сумі 266,41 (двісті шістдесят шість грн. 41 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2012 року.
Суддя К.О. Севастьяненко