П О С Т А Н О В А

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ      

          10 червня 2008 року                                                                                 м. Київ 

          Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Управління Пенсійного фонду України в                      м. Кузнецовську Рівненської області (далі - Управління ПФУ) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

          У березні 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Управління ПФУ про перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком, посилаючись на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію в повному розмірі із збільшенням на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу, починаючи з 1 січня 2004 року.

Кузнецовський міський суд постановою від 8 лютого 2007 року, яку залишив без змін апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 18 квітня 2007 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 18 липня 2007 року ухвалені в справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що право ОСОБА_1на перерахунок пенсії передбачено частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» відповідно до якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У скарзі Управління ПФУ порушило питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначених судових рішень. На обґрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України однієї й тієї самої норми права та на його постанову від 14 червня 2007 року у праві за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в                     м. Кузнецовську Рівненської області про перерахунок пенсії, у якій цю норму застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скарга не може бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року            № 3018-III «Про судоустрій України» Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції і здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Згідно з частиною 1 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

           Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, доходить висновку про необґрунтованість скарги.

 У частині 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами не підтвердилися.  

  Керуючись статтями 241−244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

                                      п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в                      м. Кузнецовську Рівненської області відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 липня             2007 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 квітня            2007 року та постанову Кузнецовського міського суду від 8 лютого 2007 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.