Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8552/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Єрмоленка Є.В. (довіреність № б/н від 01.11.2012 року),
від відповідача: Старицької Ю.Ю. (довіреність № 11925/10 від 01.10.2012 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
02 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» (далі - Позивач або ТОВ «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке.
Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ», за результатами якої складено акт перевірки від 02.10.2012 року № 1489/22/36043005 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СОРЕКС-2006», за лютий 2011 року. Згідно висновків акту позивачем порушено норми п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1, ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України та у зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року на загальну суму 34010,00 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів за лютий-березень 2011 року на суму 97,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 33913.00 грн., та порушено пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1, пп.11.3, ст.11, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі-Закон № 334), у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 42391,00 грн.
Відповідачем у відношенні позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001882310 від 23.10.2012 року про донарахування суми податку на додану вартість в сумі 33913,00 грн. та про застосування штрафу в розмірі 1,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001872310 від 23.10.2012 року про донарахування суми податку на прибуток в розмірі 42391,00 грн. та застосування штрафу в сумі 1,00 грн.
Позивач не погоджувався із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважав їх протиправними та просив скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882310 від 23.10.2012 року та № 0001872310 від 23.10.2012 року.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію письмовими заперечення на позовну заяву (аркуш справи 74-78).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» зареєстровано у виконавчому комітеті Луганської міської ради 22.07.2008 року та має свідоцтво про державну реєстрацію (номер запису 1 382 102 00000 15188) та на податковому обліку в ДПІ Жовтневого району м. Луганську перебуває з 23.07.2008 року за № 07096 (том 1 аркуші справи 9-11, 22-37).
Так, відповідачем на адресу позивача був спрямований запит від 02.08.2012 року за вих. № 8463/22 про надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сорекс-2006» (том 1 аркуш справи 80).
У відповідь на запит відповідача від 02.08.2012 року за вих. № 8463/22, позивачем був спрямований лист податковому органу (вих. № 120808/1 від 08.08.2012 року) із копіями первинних документів, які підтверджували формування валових витрат та податкового кредиту за лютий 2011 року із ТОВ «Сорекс-2006» (том 1 аркуш справи 81, 82).
На підставі наказу від 05.09.2012 року № 855, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, згідно з п.п.20.1.4 п.20.4 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Сорекс-2006» за період лютий 2011 року (том 1 аркуші справи 84-86).
За результатами проведення зазначеної перевірки був складений Акт № 1489/22/36073005 від 02.10.2012 року, в якому були встановлені порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого була завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів за лютий 2011 року на загальну суму 34010,00 грн. та завищено податкові зобов'язання з ПДВ за лютий -березень 2011 року на суму ПДВ 97,00 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33913,00 грн. та порушення п.п.4.1.1.п.4.1.ст.4., п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), в результаті чого позивачем по декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року завищено валові витрати на суму 170048,00 грн. та валовий дохід на суму 485,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на загальну суму 42391,00 грн. (том 1 аркуші справи 11-16).
23.10.2012 року відповідачем було винесені податкові повідомлення - рішення № 0001882310, згідно з яким до позивача було застосовано сума податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 33913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 01,00 грн. та № 0001872310, згідно з яким до позивача було застосовано сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 42391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 01,00 грн. (том 1 аркуші справи 88, 89).
Суд вважає, що вищезазначені донарахування податковим органом було застосовано необґрунтовано та неправомірно виходячи з такого.
Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідачем на адресу позивача був спрямований запит від 02.08.2012 року за вих. № 8463/22 про надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сорекс-2006» (том 1 аркуш справи 80).
Позивач, в 10-ти денний термін надав податковому органу копії фінансово-господарських документів, що підтверджували взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Сорекс-2006» (вих. № 120808/1 від 08.08.2012 року) та формування валових витрат і податкового кредиту за лютий 2011 року із ТОВ «Сорекс-2006», що не заперечувалось сторонами (том 1 аркуші справи 81, 82).
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем було надана відповідь на зазначений запит відповідача із копіями первинних документів, що підтверджували формування валових витрат та податкового кредиту за лютий 2011 року по контрагенту ТОВ «Сорекс-2006», за приписами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідач взагалі не мав право проводити зазначений вид перевірки.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Проте, суд вважає хибним та таким, що не заслуговує на увагу суду як нібито доказ відправлення позивачу копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 05.09.2012 року № 0151, оскільки з них неможливо встанови, що саме за документи були надісланні позивачу, а також згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав цей лист тільки лише 11.09.2012 року, тобто після початку проведення перевірки (05.09.2012 року), що суперечить переліченим нормам ПК України.
Також, в порушення приписів п.79.2 ст.79 ПК України відповідно до фіскального чеку № 0151 від 05.09.2012 року рекомендований лист був відправлений на адресу позивача лише 05.09.2012 року о 18.29 годин, тобто, після робочого часу (том 1 аркуші справи 86).
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в порушення перелічених вимог ст.79 ПК України взагалі не було надано суду для огляду письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а надане для огляду повідомлення про запрошення № 10165/22 від 05.09.2012 року є лише запрошенням для підписання акту перевірки платником податків, що є неприпустимим (том 1 аркуш справи 83).
Суд також не погоджується із відповідачем в частині порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого була завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів за лютий 2011 року на загальну суму 34010,00 грн. та завищено податкові зобов'язання з ПДВ за лютий -березень 2011 року на суму ПДВ 97,00 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33913,00 грн. з наступних підстав.
Відповідно до п.185.1 ст185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6. ст.198 цього кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом з цього приводу встановлено, що позивачем було надано відповідачу та суду належним чином оформлені податкові накладні за перевіряємий період по контрагенту ТОВ «Сорекс - 2006» згідно яких формувався податковий кредит (том 1 аркуші справи 51-53, 59-60).
Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (далі-Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 168).
Зазначені взаємовідносини позивача із ТОВ «Сорекс - 2006» здійснювались на підставі договорів з відстрочкою платежу № 100211/1 від 10.02.2011 року та № 150211-1 від 15.02.2011 року. Предметами договорів була покупка мінерального добрива.
Господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Сорекс - 2006» підтверджуються належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами № 100211/1 від 10.02.2011 року, № 150211-1 від 15.02.2011 року, видатковими накладними № 10023 від 10.02.2011 року, № 24024 від 24.02.2011 року, № 24025 від 24.02.2011 року, податковими накладними № 159 від 10.02.2011 року, № 348 від 22.02.2011 року, № 395 від 24.02.2011 року, сертифікатами якості (том 1 аркуші справи 44-53, 155, 156).
Товарність проведеної операції позивача із ТОВ «Сорекс - 2006» у перевіряємий період підтверджується товарними залишками на складі підприємства (договір оренди складу № 12/30-А-14 від 30.12.2010 року), що підтверджується актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 31.03.2011 року (том 1 аркуші справи 54-56, 109, 110).
Суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних при транспортуванні мінерального добрива до складу позивача, оскільки зазначене транспортування було здійснено орендованим транспортом позивача (договір оренди від 19.03.2009 року серії ВМС № 489002 (том 1 аркуші справи 110-113). При цьому, відповідно до податкових накладними № 159 від 10.02.2011 року, № 348 від 22.02.2011 року, № 395 від 24.02.2011 року, вага одного пакетика мінерального добрива складала 30 грамів, а придбано було в одну партію 100 штук, що в свою чергу не потребує перевезення вантажним транспортом.
Крім того, позивач відповідно до договору транспортного експедирування № 0411 від 04.01.2011 року отримав від ТОВ «Сорекс - 2006 року» транспортно - експедиторські послуги (том 1 аркуші справи 57, 58).
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: податкові накладні № 439 від 28.02.2011 року, № 438 від 28.02.2011 року, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № 28023 від 28.02.2011 року, № 28024 від 28.02.2011 року, реєстр доставки за січень-лютий 2011 року (том 1 аркуші справи 57-63).
На підтвердження реальності здійснення транспортування товару до покупців згідно реєстру доставки за січень-лютий 2011 року, позивачем надано суду первинні документи, а саме: видаткові накладні, довіреності та транспортні накладні (том 1 аркуші справи 162-204, том 2 аркуші справи 1-67).
Оплата за товар (наданні послуги) позивачу ТОВ «Сорекс - 2006» підтверджується виписками по особовому рахунку позивача від 15.02.2011 року (том 1 аркуші справи 64-72).
Відповідно до акту зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ «Сорекс - 2006 року» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року заборгованість між позивачем та ТОВ «Сорекс - 2006» відсутня (том 1 аркуш справи 73).
Отримані податкові накладні № 159 від 10.02.2011 року, № 348 від 22.02.2011 року, № 395 від 24.02.2011 року та № 439 від 28.02.2011 року, № 438 від 28.02.2011 року відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (том 1 аркуші справи 121-126, 134-140, 148-154).
Зазначені показники сформованого ПДВ та зобов'язань з ПДВ були задекларовані в поданих позивачем податкових деклараціях з ПДВ за січень 2011 року, за лютий 2011 року та за березень 2011 року (том 1 аркуші справи 114-120, 127-133, 141-147).
Слід враховувати, що ТОВ «Сорекс - 2006» на момент вчинення господарської операції із позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (том 1 аркуші справи 11-16).
Таким чином, в силу Закону № 996 та Положення №168, перелічені документи, отримані позивачем як підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сорекс - 2006» є первинними документами, та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сума ПДВ, сплачена в ціні наданої ТОВ «Сорекс - 2006» послуги (придбаного товару), відповідає вимогам п.198.6 ст.198 ПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, безпідставним виключення зі складу податкового кредиту відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем ТОВ «Сорекс - 2006» за надані транспортні послуги та придбаний товар.
Розглядаючи правомірність зменшення відповідачем валових витрат на вартість придбаного товару та послуг у ТОВ «Сорекс - 2006» суд виходить з такого.
Згідно із п.5.9 ст.5 Закону Україна «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв в першому кварталі 2011 року та згідно з яким складалася декларація з податку на прибуток, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку, такому звітному періоді.
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що придбання товару було відображено в регістрах бухгалтерською обліку, про що свідчать журнали-ордери, відомості та головна книга. Також на кінець перевіряємого періоду залишились залишки товару, про що свідчить додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, а також оборотно-сальдова відомість по рахунку 28.1 за лютий 2011 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що не весь придбаний товар було реалізовано (аркуш 6 акту). За таких умов, безпідставне є виключення з валових витрат позивача вартість придбаного товару у ТОВ «Сорекс-2006», оскільки у формуванні витрат фактично приймає участь тільки вартість реалізованого товару.
Припущення відповідача про те, що ТОВ «Сорекс-2006» не має основних засобів та не сплачує екологічний податок не може бути доказом безтоварності укладених та виконаних договорів.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Взагалі первинні документи тільки фіксують здійснення господарської операції які відбулися та результати яких необхідні відображати в бухгалтерському та податковому обліку. Усі документи оформлені відповідності до вимог законодавства, та відповідно до таких документів на підприємстві здійснюється бухгалтерський та податковий облік.
Перелічені первинні документи, які були надані позивачем як до перевірки так під час розгляду справи відповідають вимогам Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
При цьому слід зазначити, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення, документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг.
Жодна норми Податкового Кодексу України, та порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не наділяють посадовим осіб державної податкової служби правом робити висновки про відсутність мети використання придбаних товарів (послуг).
Також, у відповідності до п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 «Про затверджена Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяці квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірка первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у позивача є в наявності, надано до перевірки і суду, та оформлені у встановленому законом порядку.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчить про те, що при проведенні перевірки податковий орган використовував лише непідтверджену інформацію та припущення. При цьому, не було враховано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Фактично, акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове значення.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом ст.228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто, повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи із змісту ч.3 ст.228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судової порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких висновків, е висновки про порушення у сфері| податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття неправомірного податкового повідомлення - рішення.
Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючі таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формуванні позивачем податкового кредиту, були дотримані передбачені законом підстави.
Крім того, статтею 204 ЦК України передбачена презумпції правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якій його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, які вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону. Жодних норм Закону, якому суперечить укладені з ТОВ «Сорекс-2006» правочини не існує.
У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення відповідача, якими донараховано суми податку на додану вартість та податку на прибуток прийняті в супереч вимогам діючого законодавства, не ґрунтуються на первинних документах, та суперечать вимогам Податкового Кодексу України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправним, а тому підлягатимуть скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 23.10.2012 року № 0001882310 та № 0001872310, винесені у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ».
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ЗАПАД-ИНВЕСТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 763,06 (сімсот шістдесят три гривні шість коп.) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 листопада 2012 року.
СуддяА.А. Лагутін