ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/10805/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представників позивача представника відповідача Соколова А.О., Ремез Ю.В. Ковальова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Конструкторське
бюро "Дніпровське" до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення № 897/02-27 від 07.06.2012р.,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Конструкторське бюро «Дніпровське»до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 07.06.2012 року № 897/02-27 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідачем було прийняте неправомірне рішення від 07.06.2012 року № 897/02-27 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки, пенсійним фондом невірно застосовані норми законодавства. У зв'язку з тим, що 11.11.2011 року, було здійснено сплати, що підтверджується наданими разом з позовом, платіжними дорученнями. Однак, нарахування пені та штрафу, було здійснено відповідачем невірно.
Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване рішення, було винесено та направлено позивачу, з дотриманням вимог передбачених чинним законодавством.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволені позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що згідно Витягу з картки особового рахунку станом на 01.09.2011р. у позивача була переплата по внесках в розмірі 5652,51 грн.
20.09.2011р. від позивача надійшло 32048,86 грн., тобто, загальна переплата по внесках, склала 37701,37 грн.
20.09.2011р. підприємство подало звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011р., на загальну суму 116469,93 грн.
Враховуючи переплату по внесках, позивач повинен був до 20.09.2011р. сплатити єдиний внесок за серпень 2011р. у розмірі 78756,26 грн.
Таким чином, у позивача станом на 20.09.2011р. утворилась недоїмка по сплаті єдиного внеску за серпень 2011р. у розмірі 78756,26 грн. Наступні чергові сплати позивача зараховувались в рахунок сплати недоїмки. Повністю недоїмка по сплаті єдиного внеску за серпень 2011р. була сплачена 11.11.2011р.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, на підставі п.2 ч.11, п.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідачем винесено рішення від 07.06.2012 року № 897/02-27 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 10891,39 грн.
Згідно поштового повідомлення про вручення, позивач особисто отримав рішення про застосування фінансової санкції 28.08.2012р.
В судовому засіданні, представником відповідача, було заявлено клопотання про проведення взаємозвірки.
Представники позивача, підтримали клопотання представника відповідача про проведення взаємозвірки.
По результатам проведення такої взаємозвірки, суду було надано Акт звірки по нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску, фінансових санкцій та пені, який був підписаний сторонами, що підтверджується матеріалами справи.
З даного доказу вбачається, що у позивача станом на 20.09.2011р., утворилась недоїмка по сплаті єдиного внеску за серпень 2011р. Наступні чергові сплати позивача, зараховувались в рахунок сплати недоїмки. Повністю недоїмка по сплаті єдиного внеску, була сплачена лише 11.11.2011 року.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 (надалі по тексту Закон № 2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, це консолідований страховий внесок, збір якого, здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 статті 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (пункт 4 частини 2 статті 6).
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Порядок сплати єдиного внеску визначено у статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та розділі IV Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України»від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за № 994/18289 (Інструкція № 21-5).
Відповідно до п.6.2 Інструкції 21-5 від 27.09.2010 № 21-5, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.12 ст. 9 Закону України "Збip та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вищезазначений єдиний внесок підлягає сплаті, незалежно від фінансового стану платника.
Згідно ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Представники позивача, також, посилались на порушення відповідачем порядку направлення такого рішення позивачу. Під час розгляду справи, було встановлено наступне.
Згідно поштового повідомлення про вручення, позивач особисто отримав рішення про застосування фінансової санкції 28.08.2012р.
Частиною 14 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Згідно п.7.8. Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми штрафів та пені, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 розділу VII цієї Інструкції, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до органу Пенсійного фонду вищого рівня, або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами, якого прийнято це рішення.
Враховуючи вищезазначене, право на оскарження рішення про застосування фінансових санкцій у платника, з'являється після надходження (узгодження) цього рішення, тобто після вручення рішення платнику. Це, також, зазначається у фінансових санкціях, що «оскарження рішення платником єдиного внеску, може бути здійснене до вищого органу Пенсійного фонду протягом 10 робочих днів, з дня отримання цього рішення.
Судом встановлено , що позивач помилково вважає, що право на оскарження рішення про застосування штрафних санкцій у платника, з'являється після винесення рішення.
Згідно законодавства, в даному випадку, позивач, мав право оскаржити це рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду до 11.09.2012р.
Таким чином, рішення від 07.06.2012 року № 897/02-27 про застосування відносно Публічного акціонерного товариства «Конструкторське бюро «Дніпровське»штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесено та направлено відповідно до вимог Закону України "Збip та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У зв'язку з чим, судові витрати понесені Публічним акціонерним товариством «Конструкторське бюро «Дніпровське», не повертаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Конструкторське бюро «Дніпровське» до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення № 897/02-27 від 07.06.2012р. - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 09 листопада 2012 року.
Суддя І.О. Лозицька