У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 14 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької  області на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, 

уродженку м. Запоріжжя, не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі, а на підставі             ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона у період часу з 24 квітня  по 18 вересня 2007 року у приміщенні офісу № 706 будинку № 111а по                       пр. Леніна у м. Запоріжжі, із метою заволодіння чужим майном, шляхом обману заключила 22 договори з громадянами на виготовлення та установку метало пластикової продукції, які не виконувала та не мала мети виконувати, в результаті чого заволоділа грошовими коштами громадян на загальну суму 61 303 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності     ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації її дій, посилається на безпідставне звільнення її на підставі ст. 75 КК України                від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував обставини справи, зокрема, те, що, ОСОБА_1 вчинила 22 епізоди злочинної діяльності, у тому числі щодо осіб похилого віку, збитки потерпілим відшкодовано не в повному обсязі. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Як видно з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи, дані про особу засудженої, зокрема, те, що вона щиро розкаялась у вчиненому, позитивно характеризується, працює, раніше не судима, добровільно відшкодувала значну частину заявлених позовів. Обставин, що обтяжують покарання, судом не знайдено.

Суд також узяв до уваги, що потерпілі  не наполягали на призначенні засудженій покарання з відбуванням у місцях позбавлення волі. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, обрав                 ОСОБА_1 покарання у межах санкції відповідної статті, та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.             

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону,  не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.

      С у д д і :

Гошовська Т.В.                              Канигіна Г.В.                                     Мороз М.А.