ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2012 р. (14:48) Справа №2а-8029/12/0170/29
Окружний адміністративний суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Пакет Т.В.,
при секретарі судового засідання Мельниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим
про стягнення заборгованості.
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з не відшкодуванням відповідачем витрат по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року у розмірі 43074,62 грн., з яких: загальний розмір пенсії у розмірі 834,28 грн., щомісячна цільова грошова допомога у розмірі 125,37 грн., витрати на виплату та доставку пенсій у розмірі 3,47 грн., державна адресна допомога у розмірі 41950,24 грн., витрати на виплату та доставку у розмірі 161,26 грн.
У судовому засіданні представник позивача Сергєєва І.В. надала заяву про уточнення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43021,76 грн., посилаючись на те, що відповідачем у травні 2012 року були прийняті до взаємозаліку і відшкодовані витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 у сумі 11,06 грн., а також щомісячної цільової грошової допомоги у сумі 41,80 грн. Позовні вимоги просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях наданих суду.
У судовому засіданні представник відповідача Лемтюжнікова Н.В. позов не визнала повністю та просила у його задоволенні відмовити з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є також суб'єктом владних повноважень, суми не відшкодованих витрат по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року у розмірі 430214,76 грн., суд зобов'язаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року (а.с.4).
Розбіжності в розмірі 43074,62 грн. виникли в результаті незгоди відповідача відшкодовувати виплату державної адресної допомоги у розмірі 41950,24 грн. та витрат на виплату та доставку у розмірі 161,26 грн. шістдесяти особам, а також незгоди відповідача відшкодовувати виплату загального розміру пенсії у розмірі 834,28 грн., щомісячної цільової грошової допомоги у розмірі 125,37 грн., витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 3,47 грн. дев'яти особам, що підтверджується списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року та списком осіб, яким виплачено адресну допомогу не прийнятих до взаємозаліку (а.с.5,6).
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: - пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Згідно пункту 4 статті 25 Основ законодавства України за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або Сесійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому, до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265, не включається.
Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, тобто державна адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, а є додатковою допомогою до пенсії, тобто самостійним видом пенсійних виплат.
Таким чином, відсутні правові підстави щодо відшкодування відповідачем суми адресної допомоги виплаченої шістдесяти особам у розмірі 41950,24 грн., а також витрат на виплату та доставку такої допомоги за березень 2012 року у розмірі 161,26 грн.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла у результаті невідшкодування відповідачем, з урахуванням уточнень позовних вимог, восьми особам, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, витрат з виплати загального розміру пенсії у розмірі 823,22 грн., щомісячної цільової грошової допомоги у розмірі 83,57 грн., витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 3,47 грн., то в цій частині позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Але обов'язок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, прямо передбачений Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№ 2272-IIІ від 22.02.01р.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримують належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою таких пенсій, являються обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем.
Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, являється необґрунтованим.
Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
Що стосується неврахування і відповідного не відшкодування Фондом сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Так, статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 року передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Отже відмова відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період та витрати на її доставку особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР є необґрунтованою.
Що стосується доводів відповідача щодо невідповідності даних осіб, яким виплачується пенсія, даним осіб, яким встановлено інвалідність, то суд, дослідивши надані до позову документи з пенсійних справ кожного пенсіонера встановив, що дійсно у документах, на підставі яких призначено пенсії по інвалідності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, є розбіжності у написанні імені, прізвища та по батькові вказаних осіб.
Разом з тим суд зазначає, що правомірність перевірки даних в документах, які є підставою для призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, законодавством покладено саме на ці органи, та у разі виявлення неприналежності документів особі, якій призначається пенсія по інвалідності, то такій особі може бути відмовлено у призначенні такої пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що всім вищевказаним особам пенсія по інвалідності призначена та виплачується, а тому вона підлягає відшкодуванню відповідачем.
Суд також не приймає посилання відповідача на невідповідність акту про нещасний випадок на виробництві, складений у відношенні ОСОБА_6, встановленій формі, як на підставу для відмови у прийнятті до відшкодування суми витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, оскільки призначення пенсії пенсіонеру ОСОБА_6 за вказаним актом не було оскаржено.
Таким чином, всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині виплати та доставки основного розміру пенсії та щомісячної цільової грошової допомоги за березень 2012 року є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем на загальну суму 910,26 грн. стосовно наступних осіб: ОСОБА_4 (22,11 грн. + 41,80 грн. + 0,50 грн.), ОСОБА_5 (72,72 грн. + 19,08 грн. + 0,72 грн.), ОСОБА_6 (141,96 грн.), ОСОБА_7 (150 грн.), ОСОБА_8 (82,20 грн.), ОСОБА_9 (135,21 грн. + 1,07 грн.), ОСОБА_10 (149,91 грн. + 1,18 грн.), ОСОБА_11 (69,11 грн. + 22,69), тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20 серпня 2012 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 21 серпня 2012 року.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративній позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополь на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим суми не відшкодованих витрат у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2012 року у розмірі 910 (дев'ятсот десять) грн. 26 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет