ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 32159/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.10.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, які полягали у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, меншому 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням сум, виплачених у ці періоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Розглядаючи спір суд першої інстанції невірно застосував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (03.10.2011 року), відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині з 01.04.2011 року по 02.04.2011 року слід залишити без розгляду.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року N 3491-VI, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

З огляду на викладене, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягає застосуванню до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто по 22 липня 2011 року включно.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 03.04.2011 року по 22.07.2011 року включно, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 203, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова - задовольнити частково, скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2011 року у справі № 2а-1765/11.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Позовні вимоги з 01.04.2011 року по 02.04.2010 року включно залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов