УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 р. Справа № 39435/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківськоїї області від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 04.04.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, стягнути невиплачену заборгованість, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.07.2007 року по 01.04.2011 року та зобов'язати нараховувати та виплачувати надалі.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківськоїї області від 07 квітня 2011 року позовну заяву за період з 01.07.2007 року по 04.10.2011 року - залишено без розгляду.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківськоїї області від 18 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.10.2010 року по 18.05.2011 року та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.10.2010 року по 18.05.2011 року із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплачених сум, в решті позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 28 Закону України « Про пенсійне забезпечення» згідно якої суми пенсій не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, при цьому мова йде про суми пенсій, які фактично були нараховані, однак з тієї чи іншої причини не виплачені, а тому дана норма не може застосовуватись у випадку, коли взагалі не проводилось нарахування суми пенсії.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період починаючи з 04.10.2010 року по 18.05.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Розміри державних соціальних гарантій на 2010-2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, постанову Косівського районного суду Івано-Франківськоїї області від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2417/11/0910 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді В.В. Гуляк
О.М. Довгополов