ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  30/269

27.05.08

За позовом     Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»   

Про                         стягнення 3 661 376,00 грн.

                                                                                          Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача          не з’явився                                 

Від відповідача     Хасін І.Б. –представник за довіреністю № 67/4 від 23.04.08.;

                               Сторожук Н.Я. –представник за довіреністю № 160/6 від 19.06.07.

Обставини справи:

                         

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»про стягнення з відповідача 3 661 376,00 грн. за Договором № 4 від 23.10.02.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повністю оплачено виконані роботи, хоча обов’язок з їх оплати настав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.07. порушено провадження у справі № 30/269,  розгляд справи призначено на 18.06.07. о 16-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.07. на підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України було частково задоволено заяву Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.07. у справі № 30/269 було задоволено заяву Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»про уточнення заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.06.07. та від 21.06.07. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.07. у справі № 30/269 ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.07. та від 21.06.07. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.08. у справі № 30/269 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.07. у справі № 30/269 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.08. розгляд справи              № 30/269 було призначено на 26.02.08. о 11-15.

Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.08. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.01.08. у справі № 30/269.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.08. розгляд справи              № 30/269 було призначено на 24.04.08. о 15-15.

В судовому засіданні 24.04.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.05.08. о 09-15.

В судове засідання 15.05.08. представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.06.07. про порушення провадження у справі № 30/269 не виконав,  але через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи № 30/269, в зв’язку з неможливістю повноважного представника позивача бути присутнім в судовому засіданні 15.05.08.

В судовому засіданні 15.05.08. представником відповідача було надано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідач зазначає, що він не погоджується з позицією позивача стосовно того, що у відповідача настав обов’язок з оплати робіт, про які зазначено в позові, оскільки позивачем не надано суду документів, які б свідчили про настання у відповідача такого обов’язку на підставі умов Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.08. розгляд справи    № 30/269 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 27.05.08. о 15-00.

В призначене судове засідання 27.05.08. представник позивача повторно не з’явився, вимоги ухвали суду від 15.05.08. у справі № 30/269 не виконав, письмових пояснень з врахуванням фактів та обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, а також оригіналів документів, копії яких залучено до матеріалів справи, суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника відповідача було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

23.10.02. між Національним авіаційним університетом (Замовник) та  Акціонерним товариством закритого типу «Олвіта»(Інвестор-Генпідрядник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»(Інвестор) було укладено інвестиційно-підрядний Договір № 4 (далі –Договір), предметом якого згідно п.1.1. є інвестування коштів Інвестором-Генпідрядником (позивач) та Інвестором (відповідач) на будівництво шестисекційного корпусу 17-ти поверхового житлового будинку (другої його черги) загальною житловою площею 27 440,40 кв. м (Об’єкт-1) та підземної автостоянки на 132 місця паркування, що знаходяться на розі вулиць Лебедєва-Кумача та Землячки.

Згідно п. 1.2. Договору, зазначена інвестиційна участь відшкодовується Інвестору-генпідряднику та Інвестору шляхом передачі їм частин збудованого будинку та підземної автостоянки, визначених Договором.

Пунктом 1.4. Договору сторони встановили, що Інвестор-генпідрядник та Інвестор здійснюють фінансування Об’єктів, визначених Договором у межах коштів, визначених проектно-кошторисною документацією, шляхом залучення коштів фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 2.2. Договору визначено права та обов’язки Інвестора (відповідача) з фінансування будівництва.

Згідно цього пункту відповідач має право та зобов’язаний забезпечити фінансування будівництва частини загальної житлової площі Об’єкту -1  в обсязі 6 860,46 кв. м згідно проектно-кошторисної документації та протоколу розподілу квартир, який є додатком 1 до Договору, а також забезпечити фінансування будівництва частини вбудованих офісних приміщень площею 798,4 кв. м та 25 місць паркування підземної автостоянки (Об’єкту-2) згідно проектно-кошторисної документації.

Підпунктом 2.2.3 п. 2.2. Договору встановлено, що Інвестор має право та зобов’язаний здійснювати розрахунки за виконані роботи відповідно до дольової участі у будівництві Об’єкту-1 та Об’єкту-2 згідно актів виконаних робіт, узгодженого кошторису та у строки, передбачені п. 1.6. Договору.

Позивач вважає, що відповідачем не повністю оплачено виконані роботи, хоча обов’язок з їх оплати настав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, в них відсутні узгоджений сторонами Договору кошторис, підписані сторонами Договору акти виконаних робіт, оплати яких вимагає позивач.

На підтвердження вартості виконаних робіт позивачем було надано суду Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акти виконаних робіт, які не погоджено ні Замовником будівництва, ні відповідачем, як Інвестором.

Крім того, позивачем надано суду копії договорів з субпідрядниками на виконання додаткових робіт, але з них вбачається, що відповідач не є стороною цих договорів і позивачем не надано суду доказів внесення до проектно-кошторисної документації змін в порядку, визначеному п. 3.1. Договору та ст. 878 Цивільного кодексу України, які погоджено з Замовником та Інвестором або інших документів, які б свідчили про погодження необхідності виконання цих робіт та їх вартості Замовником та Інвестором.

Судом встановлено, що Замовником будівництва є Національний авіаційний університет.

Відповідач є Інвестором, і йому не передано ні функції замовника, ні права та обов’язки Замовника будівництва.

Отже, посилання позивача на положення ст.ст. 853, 856 та 882 Цивільного кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки вони стосуються взаємовідносин замовника та генпідрядника в процесі приймання робіт, та не стосуються предмету даного спору, яким є зобов’язання відповідача, як інвестора, відшкодувати витрати позивача, як генпідрядника.

Відповідно до ст. 878 Цивільного кодексу України, право вносити зміни до проектно-кошторисної документації має виключно замовник будівництва, який у разі, якщо такі зміни потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, повинен отримати згоду підрядника.

Підрядника наділено лише правом відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків у разі зміни вартості робіт більше, ніж на 10%.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, як генпідрядник, не мав права самостійно змінювати проектно-кошторисну документацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 877 Цивільного кодексу України, підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Частина 4 ст. 877 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі, якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем, як генпідрядником, замовника будівництва про необхідність внесення змін до проектно-кошторисної документації в частині виконання додаткових робіт та збільшення вартості робіт, а також докази на підтвердження того, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові роботи, відшкодування вартості яких вимагає позивач, стосувались теплозабезпечення житлових будинків та школи, тобто не стосуються предмету Договору.

Таким чином, судом встановлено, що у позивача станом на момент звернення з позовом та на час розгляду справи відсутні правові підстави для вимоги оплати відповідачем виконаних робіт, які є предметом позову.

Посилання позивача на порушення його прав замовником будівництва, ухилення замовника від приймання робіт не приймаються судом до уваги, оскільки спір із замовником будівництва не входить до предмету спору у даній справі.

Так само не приймаються судом до уваги доводи позивача про порушення відповідачем умов договорів між відповідачем та інвесторами, оскільки вони не стосуються предмету даного спору.

Крім того, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається і зазначені доводи не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, зі змісту позовної заяви вбачається, що доводи позивача щодо отримання відповідачем коштів від інвесторів за двохсторонніми договорами, а також доводи про правову природу договорів між відповідачем та інвесторами та їх умови ґрунтуються виключно на припущеннях.

Висновки позивача про те, що він став власником Об’єктів на підставі ч. 5 ст. 853 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними та такими, що суперечать ст. 876 Цивільного кодексу України та умовам Договору.

Згідно ст. 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Договором було передбачено, що збудовані Об’єкти є власністю Замовника, Генпідрядника та Інвестора в частках, визначених умовами Договору. Крім того, висновок позивача про те, що він є власником Об’єктів суперечить змісту позову, яким він вимагає стягнути з відповідача вартість робіт з будівництва Об’єктів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості встановити факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»законних та охоронюваних інтересів Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта».

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

                                

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»  відмовити повністю.

2.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  Т.М. Ващенко