СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
13 серпня 2008 року | Справа № 20-12/441 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Лисенко В.А.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець";
відповідача: не з'явився, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.06.2008 у справі № 20-12/441
за позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"
(вул. В. Морська, 1,Севастополь,99011)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя
(вул. Карантинна, 16-56,Севастополь,99008)
про визнання недійсними вимог про сплату боргу від 05.10.2007 та від 05.12.2007 № Ю-53
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 19.06.2008 у справі № 20-12/441 (суддя Харченко І.А.) позов Державного підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними вимог про сплату боргу від 05.10.2007 та від 05.12.2007 № Ю-53 задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя № 834 від 17.08.2007 в частині стягнення суми штрафу в розмірі 21836,84 грн. та нарахування пені у сумі 16500,01 грн.
Визнано недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя № Ю-164 від 07.04.2008 про сплату боргу в частині стягнення суми штрафу в розмірі 21836,84 грн. та нарахування пені у сумі 16500,01 грн.
Визнано недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя про сплату боргу № Ю-53 від 05.10.2007, № Ю-53 від 05.12.2007, № Ю -1645 від 07.03.2008.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" сплачений платіжним дорученням № 590 від 08.11.2007 судовий збір у розмірі 03,40 грн.
В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя № 834 від 17.08.2007 про нарахування пені у сумі 22,02 грн. відмовлено.
В частині позовних вимог про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя № Ю -164 від 07.04.2008 про сплату боргу в частині нарахування пені у сумі 262,02 грн. відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову в частині визнання недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя № 834 від 17.08.2007 про стягнення суми штрафу в розмірі 21836,84 грн. та нарахування пені у сумі 16500,01 грн. та вимог № Ю-164 від 07.04.2008 про сплату боргу в частині стягнення суми штрафу в розмірі 21836,84 грн. та нарахування пені у сумі 16500,01 грн. скасувати у повному обсязі.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає її необгрунтованою.
У судове засідання, яке було призначено на 13 серпня 2008 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно зі статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" згідно наказу Міністерства промислової політики України № 370 від 06.10.2005 є правонаступником всіх майнових прав і обов'язків Державного підприємства ЧНД1ТС з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств, установ і організацій України (а.с. 43).
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство ЧНДІТС було ліквідовано з внесенням відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.06.2007, тобто, всі права і обов'язки перешли до "Центрального конструкторського бюро "Чорноморець" саме з цієї дати (а.с. 79, 80).
08 травня 2007 року між "Центральним конструкторським бюро "Чорноморець" та Управлінням Пенсійного фонду України в Нахімовському та Ленінському районах міста Севастополя був підписаний акт узгодження заборгованості перед Пенсійним Фондом України у зв'язку з правонаступництвом. Борг перед Пенсійним Фондом України у позивача становить 43673,68 грн. (а.с. 7-8).
Рішенням № 834 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 17 серпня 2007 року позивачу була нарахована сума штрафу в розмірі 21836,84 грн. та пені у сумі 16762,03 грн. (а.с. 67) .
Суд визнав, що для позивача повинна бути нарахована пеня у сумі 0,1% від просоченої суми за кожен день прострочення: 43673,68:100= 43,67 грн. х 6 дн. = 262,02 грн.
З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги задоволені частково.
Під час апеляційного розгляду справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія встановила наступне.
09 жовтня 2007 року позивач отримав від відповідача вимогу № Ю-53 від 05 жовтня 2007 року про сплату штрафу у сумі 21 836, 84 грн. та пені у сумі 16 762,03 грн., всього на суму 38 598,87 грн.
05 грудня 2007 року відповідач надіслав на адресу позивача повторну вимогу Ю - 53.
Позивач вважає, що вимога № Ю-53 від 05 жовтня 2007 року та аналогічна вимога про оплату відповідачу штрафу та пені у сумі 38 598,87 грн. підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.
Відповідно до частини 7 статті 59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення в державний реєстр запису про припинення його діяльності.
Як вбачається з акту від 08 травня 2007 року, сторони узгодили суму заборгованості підприємства, що припинило діяльність, перед бюджетом Пенсійного фонду, яка підлягає передачі правонаступнику (позивачу).
Відповідно до частин 2, 7 статті 106, частини 6 статті 20, підпункту 2 пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09 липня 2003 року для позивача базовим звітним періодом по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду є календарний місяць, з дня закінчення якого позивач був зобов'язаний протягом 20 днів перерахувати суму у розмірі 43 673, 68 грн. відповідачу.
Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку, що нарахування штрафу та пені Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя за рішенням № 834 від 17 серпня 2007 року не відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 24, 195, підпунктом 1 пунктом 1 статті 198, 200, підпунктом 1 пункту 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 19.06.2008 у справі № 20-12/441 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз’яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.А. Лисенко
О.А.Латинін