ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" серпня 2008 р. Справа № 18/3361
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.
секретар судового засідання –Швидка О.В.
за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська електротехнічна
компанія", м. Черкаси
про стягнення 45 477 грн. 37 коп. збитків -
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулась Черкаська міська рада про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська електротехнічна компанія" 45 477, 37 грн. збитків за самовільне зайняття земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що "Черкаська електротехнічна компанія" згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2002 року придбав нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 92/2, проте з дати придбання об’єкту нерухомості відповідач використовує земельну ділянку без документів, що підтверджують право на землю, тобто, самовільно займає земельну ділянку, не сплачує кошти за використання землі, чим спричиняє збитки місцевому бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити позов повністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки факт самовільного зайняття земельної ділянки документально не підтверджено, на земельній ділянці знаходиться нерухомість товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська електротехнічна компанія", відповідач неодноразово звертався до позивача з відповідними клопотаннями про укладання договору оренди землі починаючи з 2002 року, проте, лише 09 жовтня 2007 року між сторонами було укладено відповідний договір оренди. Заборгованість по орендній платі відсутня.
Справа розглядається після відкладення.
В судовому засіданні, яке відбулося 05.08.2008 року було оголошено перерву до 12.08.08 року для підготовки повного тексту судового рішення зі справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги Черкаської міської ради задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Звертаючись до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на ст. 1166 ЦК України, Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також на приписи ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, та просив суд стягнути з відповідача 45 477 грн. 37 коп. збитків за самовільне зайняття земельної ділянки з 04.09.2002 року по 31.12.2006 року (відповідно до акту а.с.17).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Деліктні зобов’язання є позадоговірними і їх юридичне значення полягає в тому, що форми та розмір позадоговірної відповідальності визначаються лише законом.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст.1 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції Закону №271-VІ від 15.04.2008 року) самовільне зайняття земельної ділянки –це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Приписами ст.211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за №963 затверджено методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).
Названою Методикою передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619
В листі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 16.10.2007 року за №6-8-1833/1018 зазначено, що згідно з Методикою підставами для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.07.2008 року (а.с.35) було зобов’язано позивача надати суду матеріали справи про адміністративне провадження стосовно керівника підприємства–відповідача, які б підтверджували факт вчинення правопорушення –самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Черкаси вул.. Смілянська, 92/2.
Проте, позивач витребувані документи суду не надав, факт вчинення відповідачем правопорушення, належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України суду не довів.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач займає земельну ділянку правомірно, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2002 року (а.с.8) придбав нежитлове приміщення загальною площею 255,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси вул. Смілянська, 92/2.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач, ще в 2002 році звертався до позивача з клопотанням про надання в оренду землі на якій розміщена нерухомість, та просив орган місцевого самоврядування дати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с.27).
Рішенням Черкаської міської ради від 06.06.2003 року за №3-352 було вирішено надати відповідачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,11 га. по вул. Смілянській, 92/2 в оренду під офіс та виробництво.
09.10.2007 року між сторонами було укладено договір оренди землі, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні ст.1 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та ст.211 Земельного кодексу України, а чинним законодавством України не передбачено відповідальності за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що дійсно мало місце в даному випадку з моменту придбання нерухомості відповідачем, і до укладання договору оренди землі.
Що стосується посилання позивача на норми Земельного кодексу України, а також на приписи Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Неодержані доходи за час тимчасового невикористання земельної ділянки в розумінні ст.156 Земельного кодексу України, - це доходи, які міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 284 від 19.04.1993 року.
Вищенаведеним Порядком встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.05.2007 року за №535 (а.с.15) було затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15.03.2007 року.
З вищезазначеного акту, копія якого знаходиться в матеріалах справи вбачається, що до складу комісії не було включено представників підприємства-відповідача, що є порушенням названого вище Порядку.
Крім того, акт датовано 15 березням 2007 року, проте, напроти підписів членів комісії, що складали акт про визначення збитків власнику землі зазначено різні дати його підпису, починаючи з 26.12.2006 року і закінчуючи 20.02.2007 року. Дані обставини свідчать, що зазначений акт було підписано не в складі створеної комісії 15.03.2007 року, а в різні календарні дні, та окремими особами.
За таких обставин, даний письмовий доказ суд оцінює критично.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч названій нормі процесуального Закону під час розгляду даного спору позивачем не було доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, та наявність складу правопорушення для застосування деліктної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 45477,37 грн. збитків є необґрунтованими та безпідставними, в зв’язку з чим в позові слід відмовити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами на підставі ст.49 ГПК України з урахуванням вимог абз.2 п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та п.6.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 року за №02-5/78.
Оскільки, позивач звільнений від сплати державного мита, то в результаті залишення позову без задоволення, державне мито не стягується..
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя Васянович А.В.