Справа № 0616/1932/12

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2012 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………….Літвин О.О.

при секретарі…………………Костриці Л.В.

з участю: позивача………………………ОСОБА_4.

відповідачки…………………..ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_3

про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012 року позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 23.09.2009 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі ? частини заробітку щомісячно. На даний час його матеріальний стан суттєво погіршився, має на утриманні малолітнього сина, дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тому не працює, винаймає житло. Просив зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/8 частини його заробітку на місяць, виконавчий лист № 2-418/2009 анулювати.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові. Пояснив, що також утримує сина дружини від першого шлюбу.

Відповідачка позов не визнала, заперечила щодо зменшення розміру аліментів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 23.09.2009 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини його доходів щомісячно /а.с.2/.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Таким чином, зменшення або збільшення розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду і закон не передбачає такої можливості лише за наявності зміни сімейного стану платника аліментів без врахування обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, позивач має нормальний стан здоров'я, є працездатною особою молодого віку 29 років, має постійне місце роботи та сталий заробіток. Його матеріальний стан навіть з відрахуванням аліментів є задовільним та стабільним, що в свою чергу не тільки не звільняє від обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей, а навіть дозволяє позивачу виконувати свої зобов'язання щодо оплати аліментів на утримання доньки у частці, визначеній судом.

Звертаючись з позовом до суду, він фактично не вказав обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру аліментів, а послався на збільшення затрат на сім'ю, які перевищують його фінансові можливості.

Посилання позивача, як на підставу для зменшення розміру стягуваних аліментів, на те, що одружився вдруге /а.с.8/ та від даного шлюбу народився син ОСОБА_6 /а.с.4/ є безпідставними, так як позивач та його дружина отримали матеріальну допомогу від держави за народження другої дитини, дружина, крім того, отримує щомісячну допомогу в зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною .

Крім того, жодних документів, які б підтверджували щомісячну сплату позивачем платежів на винаймання житла, суду надано не було.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та беззаперечними доказами, що ним також здійснюється утримання неповнолітнього сина його другої дружини, батьком якої він не являється.

У виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України позивач не довів суду, що його матеріальний або сімейний стан змінилися настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не підтвердив цих своїх доводів відповідними доказами, передбаченими статтями 57-64 ЦПК України. Відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 180-183, 192 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Головуюча О.О. Літвин