Справа № 0907/13825/2012 року
Провадження № 2/0907/6253/2012 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б.,
за участю представника Позивача ОСОБА_2, Відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4, що діє в інтересах підопічного ОСОБА_5 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач») про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_3 більше року не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, і її місце перебування Позивачу невідоме.
Крім того, після початку розгляду справи по суті, в судовому засіданні 19 листопада 2012 року представником Позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову в даній цивільній справі.
Відповідно до частини 2 статті 37 Цивільного процесуального кодексу України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Оскільки заяву про зміну підстав позову було подано представником Позивача лише в судовому засіданні 19 листопада 2012 року, тобто вже після початку розгляду судом справи по суті, заяву про зміну підстав позову не було прийнято Судом.
Відповідач - ОСОБА_3, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування заперечень на позов Відповідач в судовому засіданні зазначила про те, що вона з грудня 2011 року постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_3) пояснила Суду, що ОСОБА_3 дійсно постійно проживає в АДРЕСА_1 з грудня 2011 року. Крім того, свідок повідомила Суду про те, що вона була очевидцем конфліктної ситуації між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка відбувалася на Великодні поточного року.
Проаналізувавши пояснення представника Позивача, Відповідача, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 червня 2012 року, зареєстрованим за № 3-951 (а.с. 8) та Витягу про державну реєстрацію прав № 343666361 від 2 липня 2012 року (а.с. 7) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_1 від 16 грудня 2011 року (а.с. 10) батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_8 та ОСОБА_3.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2011 року (а.с. 5-6) (набрало законної сили 8 листопада 2011 року) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, було позбавлено батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно з Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 6 грудня 2011 року (а.с. 13) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 794 від 21 грудня 2011 року (а.с. 14) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, у зв'язку з позбавленням матері батьківських прав та смертю батька надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 172 від 28 березня 2012 року (а.с. 15) встановлено опіку над ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, дитиною, позбавленою батьківського піклування, призначивши опікуном дядька ОСОБА_4.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4, в інтересах підопічного ОСОБА_5, звернувся до суду з даним цивільним позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Підставою заявлених позовних вимог Позивачем зазначено те, що ОСОБА_3 більше, ніж один рік, не проживає у вказаній квартирі, і її місце проживання Позивачу невідоме.
Відповідно до статті 72 Житлового кодексу УРСР (надалі також «ЖК УРСР») визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно зі статтею 107 Житлового кодексу УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як зазначено в абзаці 3 пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Як зазначила в судовому засіданні Відповідач ОСОБА_3, з грудня 2011 року вона постійно проживає за адресою своєї реєстрації в квартирі АДРЕСА_2; у вказаній квартирі знаходяться її особисті речі.
Допитана Судом свідок ОСОБА_7 (яка є сусідкою Відповідача) підтвердила в судовому засіданні той факт, що Відповідач дійсно постійно проживає у вказаній квартирі, зазначивши, що вона бачить її кожного дня.
Будь-яких доказів, які б спростовували вищевказані пояснення Відповідача та свідка, представником Позивача Суду надано не було, а Судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що доводи Позивача щодо не проживання Відповідача більше року в квартирі АДРЕСА_2 не підтверджуються належними засобами доказування та спростовуються встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 71, 72 ЖК УРСР, керуючись ст. ст. 209, 213, 214, 215 ЦПК України, Суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Домбровська Г.В.