Справа № 0907/13503/2012 року
Провадження № 2-а/0907/1806/2012 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11:08
06 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до про інспектора ДПС Сергієнка Валентина Олександровича та Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
У судовому засіданні 06 листопада 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И
ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до інспектора ДПС Сергієнка Валентина Олександровича та Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ВК1 №048307 від 13 серпня 2012 року в справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК1 №048307 від 13 серпня 2012 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначив в судовому засіданні Позивач, ним не було порушено пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху, оскільки, керуючи автомобілем НОМЕР_1, він по автодорозі Київ - Чоп рухався зі швидкістю, яка не перевищувала встановленої швидкості руху на даній ділянці автошляху.
Відповідач 1 - інспектор ДПС Сергієнко Валентин Олександрович, - в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач 2 - Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області, - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином/
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
В С Т А Н О В И В:
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (див. додаток 1), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено Судом, 13 серпня 2012 року інспектором ДПС взводу по обслуговуванню стаціонарного поста №2 старшим лейтенантом Сергієнком Валентином Олександровичем було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ВТ1 № 234623, в якому вказано, що ОСОБА_3 на 236 км. а/д Київ-Чоп, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив швидкість руху на 25 км/год., при обмеженні 50 км/год. (дор. знак 3.29) рухався 75 км/год.
В графі Протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» Позивачем було вказано наступне «рухався в межах ПДР».
Згідно з частиною 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
13 серпня 2012 року інспектором ДПС взводу по обслуговуванню стаціонарного поста №2 старшим лейтенантом Сергієнком Валентином Олександровичем було винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ВК1 № 048307, якою притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 300 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ВК1 № 048307 від 13 серпня 2012 року ОСОБА_3 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням.
правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У спірних правовідносинах відповідачем було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так як не було всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставин справи, та не вирішено її в точній відповідності з законом.
Як випливає зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення серії ВТ1 № 234623 від 13 серпня 2012 року, швидкість руху автомобіля, яким керував Позивач, вимірювалась приладом вимірювання швидкості «Візир 0812370».
Відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, в якій їх результати можуть бути використані у якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований, документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки до використання в Україні та про повірку даного типу засобів вимірювальної техніки. Таких документів до матеріалів постанови не долучено.
Згідно з ч.1 ст.10 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. В протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо Позивача, відповідачем таких даних не вказано. Також, Відповідачем не зазначено, чи пристрій, яким здійснювалося фіксування руху транспортного засобу, відповідає вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, у певних умовах його експлуатації, чим порушено вимоги вищевказаних правових норм.
В контексті вищезазначеного Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За вищевказаних обставин, Суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що Постанова про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 048307 від 13 серпня 2012 року підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-2, 254 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ВК1 № 048307 від 13 серпня 2012 по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС Сергієнком Валентином Олександровичем, про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1.ст.122 КУпАП та накладання штрафу в розмірі 300 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Домбровська Г.В.