Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2008 р.                                                           Справа № 49/35-08

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Березка О.М.     

за участю представників сторін:

позивача –   Єфименко .Л.І.,  доруч.   №264/д від12.11.07р.

відповідача –Юркова Т.С., доруч.  №1651/35 від 24.04.08р.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача (вх.№1575Х/1-10) на рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08    

за позовом Відкритого акціонерного товариства«Укрнафта» в особі  Нафтовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка

до  Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз», м Харків

про  врегулювання розбіжностей та укладення договору

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня 2008 року (суддя Кононова О.В.) позов задоволено  частково.  Визнано укладеним договір №1128 між Відкритим акціонерним товариством "Харківгаз" та Відкритим акціонерним товариством „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління „Охтирканафтогаз" про надання послуг з транспортування природного газу та викладено спірні умови договору в такій редакції:

п.6.2 Розділу 6 „Порядок та умови проведення розрахунків" "Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом внесення не менше 50% оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця."

п.6.4 Розділу 6 „Порядок та умови проведення розрахунків" викладено в такій редакції: „6.4. Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані  кошти зараховуються на поточний розрахунковий рахунок тільки після повного погашення суми попереднього боргу."

В задоволені вимоги позивача в частині визнання укладеним договору з 1 січня 2008 р. відмовлено. Вказаним рішенням також стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач  звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу прийняти до розгляду, скасувати рішення господарського суду Харківської області від  11 червня 2008р. по справі № 49/35-08 та прийняти нове рішення, яким  відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.   В обґрунтування апеляційної скарги відповідач  посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення  судом першої інстанції не було враховано те, що  на виконання вимог щомісячних Постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження нормативів відрахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ВАТ "Харківгаз", які надійшли від населення 2008 року" ВАТ "Харківгаз" зі свого поточного рахунку щоденно відраховує на поточний рахунок НГВУ "Охтирканафтогаз" ВАТ "Укрнафта" 0,02 %.  Крім того, спірні умови щодо здійснення розрахунків по Договору "Про надання послуг по транспортуванню газу в 2008 році" мають бути викладені згідно умов Алгоритму, а саме п. 6.2. Договору необхідно викласти в наступній редакції: Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця в порядку і строки встановлені Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ України від 30.09.2005 року № 860 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 "Про затвердженні алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств". Таким чином, позиція господарського суду щодо укладання п. 6.2. в редакції   позивача, на думку ВАТ "Харківгаз", є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, ВАТ "Харківгаз" не згодне з позицією господарського суду щодо необхідності викладення п. 6.4 в редакції позивача, оскільки виходячи з правомірності застосування Алгоритму щодо здійснення розрахунків по спірному договору, яким передбачено розподіл коштів, що надійшли протягом операційного дня від споживачів - населення, умова затвердженого судом першої інстанції Договору п. 6.4, є такою, що не відповідає Алгоритму, так як в односторонньому порядку позивач має право змінити призначення платежу, чим буде порушено норматив розподілу коштів та порушено права та законні інтереси ВАТ "Харківгаз", оскільки передбачається безпідставне першочергове спрямування коштів, що надходять від населення за спожитий природний газ на погашення пені, яка самостійно нараховується позивачем на заборгованість, що утворилась в наслідок, несвоєчасних платежів від населення.

          Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача  залишити без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим. Позивач також вказує, що Харківським господарським судом цілком правомірно та у відповідності до діючого законодавства зроблено висновок про те, що позивач не відноситься до осіб, на яких поширюється дія Постанови НКРЕ №759 від 12.07.2000 р. (із змінами та доповненнями).

Постановою НКРЕ затверджений алгоритм, розподіл у коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств. Відповідно до п.1 Постанови, цей Алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів. Пунктом 1.3 Алгоритму визначено, що газотранспортне підприємство - це суб’єкт господарювання, що здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об’єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні. ВАТ „Укрнафта" в особі НГВУ „Охтирканафтогаз" надає послуги ВАТ „Харківгаз" з транспортування природного газу по власних внутрішньопромислових газопроводах до газорозподільчих станцій та передає газ для подальшого транспортування споживачам, та не являється газотранспортним підприємством у розумінні наведеного в п.1.3. ВАТ „Укрнафта" є газовидобувним підприємством.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку, дану судом першої інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та  відповідача, колегія суддів встановила наступне.

ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд винести рішення, відповідно до якого вважати укладеним з 01 січня 2008 року договір між ВАТ "Харківгаз" та ВАТ „Укрнафта" в особі НГВУ „Охтирканафтогаз" про надання послуг з транспортування природного газу та викласти спірні умови договору в такій редакції:

„6.2.Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом внесення не менше 50% оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця."

п.6.4 Розділу 6 „Порядок та умови проведення розрахунків" викласти в такій редакції: „6.4. Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані  кошти зараховуються на поточний розрахунковий рахунок тільки після повного погашення суми попереднього боргу."

25.12.2007 року ВАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу - Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" надіслало на адресу ВАТ "Харківгаз" проект договору на транспортування природного газу, відповідно до якого ВАТ "Укрнафта", як виконавець, зобов'язується надати ВАТ "Харківгаз" як замовнику, послуги з транспортування природного газу, а останнє зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Вказаний проект договору був отриманий відповідачем 29.12.2007 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення, копія якого додана до матеріалів справи.

11.01.2008 року відповідач направив позивачеві протокол розбіжностей до договору, в якому заперечував проти редакції п. 6.2. та п. 6.4. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори,  що виникають при укладанні господарських договорів за  державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом,  розглядаються судом.

Пунктом п. 10 Порядку  забезпечення споживачів природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 передбачено, що постачальники природного газу (яким є відповідач) у разі постачання природного газу населенню укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного  газу.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що укладення спірного договору обов'язкове для сторін в силу вимог закону та може бути предметом судового розгляду.

Відповідно проекту договору, позивач наполягає на викладенні п. 6.2. договору  в наступній редакції: "Оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом не менше 50 % оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця."

Відповідач пропонує викласти п. 6.2. договору в наступній редакції: "Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця в порядку і строки встановлені Алгоритмом розподілу коштів, затвердженим постановою НКРЕ України від 30.09.2005 року №860 „Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 року №759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств".  

Відповідно ч. 2 п. 2. Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні, затверджених Наказом НАК "Нафтогаз України" 11.05.2002 року за № 1, газовидобувне підприємство - це юридична особа, яка видобуває природний газ на території України та здійснює його підготовку.

Позивач, відповідно до наданих в установленому порядку ліцензій, здійснює газовидобувну діяльність, отже є газовидобувним підприємством.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 759 від 12.07.2000 року затверджений Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств" . Відповідно до п. 1 цей  Алгоритм  визначає  та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів. п. 1.3. Алгоритму визначено, що газотранспортне підприємство  це  суб'єкт  господарювання,  що здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об'єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні. Позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу по власних внутришньопромислових трубопроводах до газорозподільчих станцій та передає газ відповідачу для подальшого транспортування споживачам, та не є газотранспортним підприємством у розумінні  визначення наведеного п. 1.3 Алгоритму.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки позивач не відноситься до осіб, на яких поширюється дія Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №759, застосування її норм для визначення порядку та строків проведення розрахунків за надані послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами, є безпідставним.

Крім того, згідно п. 1.5. Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносіями є кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива,  кам'яновугільні  брикети,  інші  види вторинного твердого палива,  буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Відповідно ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Тобто, чинним законодавством передбачено здійснення розрахунків за енергопостачання саме шляхом попередньої оплати послуг.

Посилання відповідача на  пункт 3.1. Алгоритму судова колегія вважає також необґрунтованим, оскільки відповідно до п.3.1. Алгоритму, Національна комісія регулювання електроенергетики України  дійсно затверджує норматив розподілу коштів, що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання газопостачального підприємства, але розподіл коштів при цьому розраховує газопостачальне підприємство, в даному випадку ВАТ „Харківгаз", і подає на затвердження в НКРЕ.

Таким чином суд першої інстанції правомірно визначився, що передплата, як спосіб оплати послуг, передбачених спірним договором відповідає суті відносин, що склались між сторонами, жодним чином не порушує права відповідача та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства що ставляться до правовідносин, пов'язаних з виробленням, постачанням та транспортуванням  енергоносіїв, зокрема природного газу.

За таких обставин, суд  обґрунтовано задовольнив вимогу позивача  щодо викладення п. 6.2. договору в редакції, запропонованій позивачем.

Щодо п. 6.4. договору  необхідно зазначити наступне.

Позивач в проекті договору виклав п. 6.4. в  наступній редакції: "Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином:  послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу."

Відповідач не погодився з такою редакцією та вважає за необхідне виключити спірний пункт із договору.

Суд  вважає таку позицію відповідача необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже будь які послуги, передбачені договором повинні сплачуватись своєчасно в терміни, передбачені договором.

Згідно ч. 1, 3 ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 534 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Чинним законодавством України передбачений певна черговість погашення вимог кредиторів, тому правомірно передбачений позивачем порядок оплати в договорі шляхом першочергового погашення неустойки нарахованої на заборгованість попередніх періодів, а за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу, не суперечить нормам діючого законодавства.

Крім того слід зазначити, що відповідно до п.п 6.1 та 6.2. розділу 6 Договору, визначено строки проведення Замовником послуг розрахунків за отримані послуги з транспортування газу.

П.7.2 проекту договору, проти включення, якого до договору Замовник не заперечує, передбачено відповідальність Замовника за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню : „За несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки зазначені у пунктах 6.2 та 6.3 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості пеню, в розмірі 0.05 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. „

За наявності наведених вище  узгоджених умов договору, є обґрунтованим  включення до умов договору порядку зарахування отриманих від Замовника коштів у разі несвоєчасного проведення (затримки) розрахунків, відповідно до якого спочатку погашається заборгованість попереднього періоду, пеня за попередній період, платіж за наступний період та пеня на цю заборгованість.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вимога позивача щодо викладення п. 6.4. в редакції, запропонованій позивачем  є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2. ст. 187 Господарського кодексу України, день   набрання  чинності  рішенням  суду,  яким  вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Оскільки вимога позивача в частині визнання укладеним договору з 1 січня 2008 р. не доведена та необґрунтована належними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  при частковому задоволенні позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судова колегія вважає необхідним  змінити рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08    в частині розподілу судових витрат, та  вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 42,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі  59 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08     прийняте у відповідності до чинного матеріального  права і підстави для його скасування відсутні, однак враховуючи  зміну рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційна скарга   відповідача  підлягає частковому задоволенню.

  Керуючись статтями 99, 101, 102, п.4 статті 103, п. 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

                                             постановила:

Апеляційну скаргу відповідача  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08      змінити.

Абзац 6 резолютивної частини рішення від11.06.08 по справі № 49/35-08   змінити та вкласти в наступній редакції: 

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 3 поверх, п/р 26009240 в ВАТ "Мегабанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (42700, м. Охтирка, вул. Київська, 119, п/р 26008050000613 в ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05398533) - 42грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.»

В решті рішення господарського суду Харківської області від 11.06.08 по справі № 49/35-08  залишити без змін.   

Зобов’язати господарський суд Харківської області видати відповідний  наказ.                     

                    Головуючий суддя                                            Бондаренко В.П.

                                           

                                           суддя                                            Камишева Л.М.

                                   

                                           суддя                                             Лакіза В.В.

Постанову підписано 23 липня 2008 року.