СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 серпня 2008 року | Справа № 2-14/17715-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Банникова Кирила Вікторовича, довіреність № 369-Д від 04.07.08;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 24.06.2008 у справі № 2-14/17715-2007
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до комунального підприємства "Житловик-1" (пр. Перемоги, 10-а,Євпаторія,97400)
про стягнення 10305,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 24.06.2008 року у справі № 2-14/17715-2007 відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до комунального підприємства "Житловик-1" про стягнення 10305,25 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані неналежні докази наявності заборгованості з боку відповідача. Так, суд відхилив в якості доказу акт перевірки дотримання правил користування електричною електроенергією від 16.02.2007 № 100538, оскільки в ньому була невірно зазначена адреса перевіряє мого об’єкту.
Крім того, рішення мотивовано тим, що відповідач не може нести відповідальність по тому договору, копію якого надав позивач суду.
Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач зазначає, що невірно визначена адреса в акті є лише опискою, оскільки це є єдиною невідповідністю фактичним обставинам справи. Даний акт перевірки містить інші дані, які вказують на те, що перевірка проводилася саме на об’єкті відповідача. Таким чином, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" вважає акт укладений вірно по суті, а тому його неможливо визнавати недійсним і не приймати в якості доказу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 суддів Борисову Ю.В., Черткову І.В. та Сотула В.В. замінено на суддів Плута В.М., Волкова К.В. та Гоголя Ю.М. Головуючим у справі призначено суддю Плута В.М.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Крименерго" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно пункту 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 17.10.2005, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі договору № 1131 від 04.12.2003, укладений між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” в особі Євпаторійського РЕС (Постачальник) і комунальним підприємством “Житловик-1”(Споживач) (а. с. 6-12).
Даний договір підписаний з боку позивача - заступником керівника позивача Колесником Д.Ф., діючим на підставі довіреності № 0025Д від 05.01.2004, з боку відповідача –директором Черкашиним Н.П.
Апеляційна інстанція зазначає, що даний договір ніким у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому приймається в якості документу, який врегульовує правовідносини сторін у даній справі. При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що цей договір укладався від імені позивача Колесник Д.В., який діяв на підставі довіреності від 05.01.2004, і тому він не мав повноважень на укладання договору 04.12.2003, колегією суддів вважаються неправомірними, оскільки, як вже було зазначено, даний договір є чинним, по друге, в іншому судовому проваджені, а саме у справі № 2-9/17423-2007 за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до комунального підприємства "Житловик-1" про стягнення 6046,34 грн. господарським судом Автономної Республіки Крим в рішенні від 24.03.2008 та Севастопольським апеляційним господарським судом в постанові від 19.05.2008 встановлено, що має наявність договір № 1131 від 04.12.2003, укладений між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” в особі Євпаторійського РЕС (Постачальник) і комунальним підприємством “Житловик-1”(Споживач), який підписаний з боку позивача - заступником керівника позивача Колесником Д.Ф., діючим на підставі довіреності № 0025Д від 05.01.2001.
Частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таки обставини, у даному випадку, свідчать про те, що копія екземпляру, яка надана позивачем у дану справу при подачі позовної заяви, складена з опискою у вигляді невірно вказаної дати довіреності представника позивача. Більш того, колегія суддів враховує також те, що обидва екземпляра договору, які надані позивачем та відповідачем, є ідентичними по суті і розбіжності виявлені лише у даті укладення.
В розділі 1 договору № 1131 сторони передбачили, що у час виконання даного договору, а також у всіх питаннях, не обумовлених наступним договором, сторони зобов’язуються керуватися діючим законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Судом встановлено, що 16.02.2007 під час перевірки дотримання Правил користування електричною енергією на об’єкті відповідача за адресою пр. Перемоги, 10 Б у м. Євпаторія, представниками відкритого акціонерного товариства “Крименерго” було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією, а саме: “використання електроенергії поза електролічильнику. Електроенергія споживається, лічильником не враховується”, про що складений акт від 16.02.2007. В акті № 100538 зазначений номер електролічильнику 251905.
Пунктом 6.41. Правил користування електричною енергією встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
Як свідчать матеріали справи, акт від 16.02.2007 № 105538 був складений і підписаний представником споживача, а саме Черкашиним Н.П. Акт складений у двох екземплярах, один і яких був наданий споживачу –директору комунального підприємства "Житловик-1" під розпис в акті. При цьому, ніяких заперечень у відношенні складеного акту відповідачем представлено позивачу не було, в акті не зафіксовані.
Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.
Згідно протоколу комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ № 1907 від 27.02.2007 відповідачу на підставі акта порушень ПКЕЕ № 100538 від 16.02.2007 і відповідно Методики визначення об’єму і вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, нараховане за безоблікове споживання електроенергії 8566,42 грн. (а. с. 14).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк. Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 2.2.3 Договору споживач зобов’язався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умовам договору (додатку до нього).
Споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою затвердженою НКРЕ) у випадку споживання електроенергії поза засобів обліку.
Згідно частини 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач електроенергії несе відповідальність за порушення умов договору із енергопостачальником та Правил користування електричною енергією.
Висновок суду першої інстанції про те, що акт перевірки дотримання правил користування електричною електроенергією від 16.02.2007 № 100538 неможливо прийняти в якості належного доказу, оскільки в ньому була невірно зазначена адреса перевіряємого об’єкту, колегією суддів вважаються хибними з огляду на наступне.
Як слідує із акту № 100538 від 16.02.2007 перевірка дотримання правил користування електричної енергії провадилась позивачем на об’єкті відповідача за адресою пр. Перемоги, 10 “Б” і встановлено недоврахування електроенергії поза електролічильнику № 251905.
Однак, судовою колегією така вказівка адреси споживача (об’єкту, що перевірявся) вважається лише помилкою, яка по суті не впливає на характер виявленого порушення.
Так, згідно наряд-акту від 14.09.2006 електролічильник № 251905 встановлений за адресою пр. Перемоги, 10 “А”, що також підтверджується актом від 04.04.2008., складеним комісією відповідача (а. с. 92). Отже, з цього приводу вбачається, що фактично позивачем перевірявся об’єкт, який знаходиться саме за адресою пр. Перемоги, 10 “А”. В обґрунтування цього висновку додатково свідчить те, що у матеріалах справи відсутні докази існування договірних відносин сторін з постачання електричної енергії на об’єкт за адресою пр. Перемоги, 10 “Б”. Не надано відповідачем також і документу, який би підтверджував, що існує об’єкт за адресою пр. Перемоги, 10 “Б” з електролічильником, який мав би точно такий же № 251905. Таким чином, ця помилка в адресі безумовно повинна вважатися лише опискою, яка не впливає на чинність та допустимість акту перевірки в якості належного доказу. Даний акт у цілому відповідає чинному законодавству, тобто, є вірним по суті і окремі порушенні встановленої процедури прийняття акту не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
При таких обставинах, заявлена сума позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за недообліковану електроенергію в сумі 8566,42 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочки.
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції і відсотків річних є способом захисту його майнового права і інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що підлягали сплаті кредитору у певний термін.
Відповідно до статті Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обов'язок у випадках невчасної сплати нарахованих платежів, сплатити пеню за весь час прострочення платежів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У зв’язку з цим, оскаржуване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є незаконним та підлягає скасуванню. При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню, які позивачем розраховані вірно згідно доданому до позовної заяви розрахунку, який перевірений судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008 у справі № 2-14/17715-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до комунального підприємства "Житловик-1" про стягнення 10305,25 грн. - задовольнити.
5. Стягнути з комунального підприємства "Житловик-1" (пр. Перемоги, 10-а, м. Євпаторія, 97400, р/р 26002051900221 в ЄФ КБ "Приватбанк", МФО 384566, ОКПО 32513271) на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, р/р 260323051142 філія КРУ Ощадбанк м. Сімферополь, МФО 324805, ОКПО 00131400) 8566,42 грн. заборгованості, 701,26 грн. пені, 172,50 грн. 3% річних, 865,07 грн. індексу інфляції, 103,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь