КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2008 № 43/39-8/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників сторін:
від позивача - Всеволодський М.О., дов.від 01.04.2008
від відповідача - не з"явились,
від третьої особи-1 - не з"явились,від третьої особи-2 - не з"явились,
розглянувши апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2008
у справі № 43/39-8/81
за позовом Підприємства "Український центр духовної культури" Товариство "ЗнанняУкраїни"
до КП "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа відповідача 1. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Управління державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва
про визнання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998р. дійсним та виконаним в повному обсязі
за зустрічним позовом Комунального підприємства"Київжитлоспецексплуатація"
до Підприємства "Український центр духовної культури" Товариство "Знання України"
третя особа Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998
ВСТАНОВИВ:
Підприємство «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи: 1) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про визнання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998, укладеного між Головним управлінням житлового господарства та майна міста, Державним комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Підприємством «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України», зі змінами від 30.03.1999 на реконструкцію нежитлового будинку № 10-А на вул. Софіївській у м.Києві дійсним та виконаним в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2007 у справі № 43/39 позовна заява Підприємства «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» була прийнята до розгляду.
До прийняття рішення у справі Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Підприємства «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України», третя особа Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998 та про виселення Підприємства «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» з нежилого будинку на вул. Софіївській, 10-А та передачу будинку за актом до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 04.04.2007 зустрічна позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2007 у справі № 43/39 первісний позов був задоволений: визнано інвестиційний договір № 3 від 20.02.1991 дійсним та таким, що виконаний у повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 у справі № 43/39 апеляційна скарга Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 у справі № 43/39 була залишена без змін, а касаційна скарга Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - без задоволення.
Постановою Верховного суду України від 05.02.2008 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» було задоволено; постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2007 № 43/39, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 та рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2007 було скасовано, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2008 р. справа № 43/39 прийнята до провадження суддею Катрич В.С, присвоєно даній справі новий номер № 43/39-8/81. Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2008 у справі № 43/39-8/81 в задоволенні первісного позову Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що заявлені вимоги Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” не відповідають встановленим нормам законодавства способам захисту цивільних прав, та тим, що Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” не надано належних доказів невиконання відповідачем за зустрічним позовом пп.2.2.5 та 2.2.6 інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити. Свою скаргу заявник мотивує тим, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права; ст.16 Цивільного кодексу України не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права.
Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” також звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2008 у справі № 43/39-8/81, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов. Заявник скаргу мотивує тим, що при прийнятті рішення суд не з’ясував обставини та факти, які мають значення для вирішення даної справи.
Підприємство “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” надало відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”, в якому просить суд відмовити в її задоволенні.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 та від 30.07.2008 № 43/39-8/81 апеляційні скарги Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” та Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” були прийняті до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначений на 07.08.2008.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до п.1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації за № 155 від 30.01.1998, Підприємство «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» залучене до реконструкції нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській з передачею йому у власність будинку загальною площею 894,6 кв. м.
Згідно п.п.2.1., 2.2. п. 2 зазначеного розпорядження Підприємству «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» доручено розробити і затвердити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію в термін до 01.07.1998, отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з 01.07.1998 та завершити її згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва.
В п.3 вказаного розпорядження зазначено, що Головне управління житлового господарства та майна міста разом з КП «Київжитлоспецексплуатація» у відповідності з Законом України «Про інвестиційну діяльність» повинно укласти з інвестором Підприємством «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» інвестиційну угоду на реконструкцію нежилого будинку №10-А по вул. Софіївській.
Як свідчать матеріали справи, 20.02.1998, керуючись вимогами Закону України «Про інвестиційну діяльність» та відповідно до Положення про міську конкурсну комісію з питань вибору інвесторів із змінами та доповненнями, згідно з розпорядженнями міської державної адміністрації від 21.01.1997 № 81, від 03.11.1997 № 1769 та розпорядженнями від 05.02.1997 № 127, від 30.01.1998 № 155 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській», Підприємство «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України», КП «Київжитлоспецексплуатація» та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уклали Інвестиційний договір № 3 на реконструкцію нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській.
В п.1.1 даного договору зазначено, що договір укладено з метою досягнення соціального ефекту та спрямування інвестицій на реконструкцію і відновлення нежилого будинку № 10-А на вул. Софіївській для чого інвестор отримує будинок у власність. До того ж в даному пункті вказано, що інвестор вже виконав певні умови міської конкурсної комісії по залученню інвесторів до реконструкції будинків.
20.04.1998 згідно Наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 30.03.1998 № 125-В, Головним управлінням житлового господарства та майна міста, видане Свідоцтво серії НБ № 010001429 про право власності на нежилий будинок в цілому площею 894,600 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Софіївській, буд. 10 літера „А”.
Відповідно до Розпорядження Київської міської адміністрації № 1959 від 23.09.1998 на підставі рішення міської конкурсної комісії з питань вибору інвесторів та генпідрядних організацій для фінансування та виконання робіт з реконструкції жилих будинків (протокол від 13.08.1998 № 39), у пунктах 2.1 та 2.2 пункту 2 розпорядження КМДА від 30.01.1998р. № 155 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 10-А по вул. Софіївській у Печерському районі» цифри «01.07.98» було замінено на цифри «01.11.1998р.»
Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1736 від 17.08.2001 терміни розробки та затвердження проектно-кошторисної документації та отримання в управлінні Держархбудконтролю дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції будинків було продовжено, а до пунктів 2.1. та 2.2. пункту 2 розпорядження КМДА від 30.01.1998 № 155, було внесено зміни - цифри «01.09.1999» замінено цифрами «01.03.2002».
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що незважаючи на неодноразову зміну архітектурно-планувального завдання, проект реконструкції нежилого будинку по вул. Софіївській, буд. 10-А був розроблений, погоджений з КП «Київжитлоспецексплуатація» та затверджений архітектурно-містобудівною Радою при головному архітекторі м. Києва.
До матеріалів справи залучено Позитивний висновок комплексної державної експертизи до проекту реконструкції нежитлового будинку під адміністративний культурно-просвітницький заклад по вул. Софіївській, 10-а №2440 від 18.11.1999 Київської міської служби української державної інвестиційної експертизи „Київдержекспертиза”, яким встановлено, що проект нежитлового будинку по вул. Софіївській, 10-а відповідає чинній нормативній базі і рекомендується до затвердження.
У грудні 2006 року КП «Київжитлоспецексплуатація» направило позивачу претензію № 155\1\03-84 з вимогою про розірвання інвестиційного договору № 3 зі змінами до нього та повернення будинку до комунальної власності територіальної громади м. Києва в строк до 20.01.2007, посилаючись на невиконання позивачем умов п.п.2.2.5 та 2.2.6 інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998 (зі змінами від 30.03.1999 та 03.10.2001).
З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з позовом про визнання інвестиційного договору № 3 дійсним та виконаним у повному обсязі. Свої вимоги Підприємство “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” обґрунтовує тим, що відповідач не визнає договір виконаним та вимагає повернення майна, тим самим порушує його права, та просить суд визнати договір дійсним і виконаним у повному обсязі.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 зазначеної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права власності; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з наведеної норми, такого способу захисту цивільних прав і інтересів, як визнання договору виконаним в повному обсязі, що є, фактично, вимогою визнати припиненим зобов'язання у зв'язку з його виконанням, законодавством не передбачено, так як це порушувало б права кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку та позбавило б права звернення боржника до суду за захистом своїх прав.
Натомість, чинним законодавством прямо встановлюються випадки припинення зобов'язання у зв'язку з його виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов правильного висновку, що вимога позивача щодо визнання договору дійсним не є належним способом захисту права у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України.
Таким чином, доводи Підприємства “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення в частині первісного позову.
Що стосується зустрічного позову КП «Київжитлоспецексплуатація» про розірвання інвестиційного договору № 3 від 20.02.1998 з підстав невиконання Підприємством “Український центр духовної культури” Товариство “Знання України” своїх зобов’язань по договору, а саме: пп.2.2.5 та 2.2.6, виселення позивача з нежитлового будинку по вул. Софіївській, 10-А та передачі будівлі до комунальної власності міської громади, слід зазначити наступне.
Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виконують з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.
Як свідчать матеріали справи, на час укладення договору у лютому 1998 року інвестор (позивач) виконав умови міської конкурсної комісії, а саме:
Сплатив Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію:
- за відселення та на відселення мешканців, які раніше проживали в будинку (за загальну житлову площу 602,2 кв.м. та 2% службової площі);
- за підготовку території (в т.ч. гідронамив) загальної площі, що підтверджено листом ГУЖЗ від 19.11.1997 № 044\98-2343.
Сплатив Головному управлінню житлового господарства та майна міста:
- 142,00 тис. грн. – залишкову балансову вартість будинку;
- Компенсацію за нежитлову площу (214 кв.м.), розташовану в підвалі будинку;
Сплатив Управлінню економіки міської держадміністрації на соціальний розвиток міста 100,00 тис. грн.
Матеріали справи свідчать, що розпорядженнями Київської міської адміністрації № 1959 від 23.09.1998, № 1736 від 17.08.2001 строки розробки та затвердження проектно-кошторисної документації та отримання в Держархбудконтролі відповідного дозволу на проведення будівельних робіт неодноразово пролонгувалися, а архітектурне і планувальне завдання змінювалося, проект реконструкції нежилого будинку № 10-А по вул.Софіївській був розроблений, погоджений з відповідачем та затверджений архітектурною та містобудівною Радою при головному архітекторі м. Києва.
Крім того, позивачем було отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 2440 від 18.11.1999, а після закінчення проведення робіт з реконструкції будинку, позивачем було проведено всі дії для нормальної експлуатації реконструйованого будинку.
У відповідності до вимог п.2.2.4., п.2.2.6 укладеного договору, позивачем було отримано і погоджено технічні умови міських спеціалізованих експлуатаційних служб (підтверджується даними містобудівного паспорту, затвердженого 13.11.1998).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Містобудівного паспорту, затвердженого 13.11.1998 головним архітектором м. Києва, начальником Головного управління містобудування і архітектури, на підставі замовлення № 14070 від 09.10.1998 реєстраційний № 980330301462, позивачем за первісним позовом було отримано та погоджено всі технічні умови міських спеціалізованих експлуатаційних служб, а саме:
- ДДП «Київзв’язок»;
- Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища;
- Київська радіотрансляційна мережа;
- «Київські теплові мережі» і АК «Київенерго»;
- «Київенерго» кабельні мережі;
- ДКП «Київміськсвітло»;
- ДКО «Київміськгідрошляхміст»;
- Штаб цивільної оборони;
- Управління Державтоінспекції;
- Санепідемстанція;
- Спеціалізоване Управління протизсувних робіт.
Відповідно до п.2.2.5 договору позивачем також було замовлено та розроблено в Державному науково-дослідному та проектно-вишукувальному інституті «НДІПРРОЕКТРЕКОСТРУКЦІЯ» проектно-кошторисну документацію.
Також, на виконання умов договору, був затверджений робочий проект реконструкції спірного нежилого будинку, а один примірник розробленої проектно-кошторисної документації подано відповідачу.
Колегією суддів приймається до уваги і те, що через причини, незалежні від волі позивача, ним не отримано державний акт на право користування земельною ділянкою або інший документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.п.2.1. п.2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт до документів, що надаються для отримання дозволу, додається й документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користувача (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об’єкт містобудування.
В червні 1998 року позивач звернувся до Голови Київської міської державної адміністрації Омельченка О.О. (вих. № 94 від 08.06.1998) з проханням дати дозвіл на розробку проектної документації і відвести земельну ділянку за адресою вул.Софіївська, 10-А.
Були дані відповідні доручення управлінням економіки, земельних ресурсів та «Київглавархітектурі». Пропозиції вищеназваних були виконані позивачем своєчасно.
У вересні 1998 року були укладені договір № 353-98 на комплекс проектно-вишукувальних робіт по інвентаризації земельної ділянки нежилого будинку № 10-А по вул.Софіївській, та договір № 354-98 на розробку проекту відведення земельної ділянки з СП „Топос”.
Як вбачається з наданих документів, домоволодіння по вул.Софіївській 10 складається з будинку 10-А та 10-Б, в зв’язку з чим практично неможливо розділити загальну земельну ділянку цих будинків. Було погоджено розробку проекту відведення земельної ділянки з урахуванням цих обставин, про що було подано відповідні звернення до Печерської районної державної адміністрації. Листом від 18.01.1999 № 6320 Печерська районна державна адміністрація не знайшла можливості задовольнити прохання позивача.
У травні 2000 року відповідно до подання та за підписами начальника управління Київського міського управління земельних ресурсів та заступника Голови постійної комісії Київради з питань містобудування та землекористування Київською міською радою було підготовлено проект рішення VIII сесії XXIII скликання «Про надання підприємству «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» земельної ділянки для реконструкції та подальшої експлуатації адміністративного будинку по вул.Софіївській, 10 літера «А»». Як зазначив представник позивача, до цього часу це питання на сесії Київської міської Ради так і не було розглянуте.
Виконання цього зобов’язання за договором залежить від своєчасного і належного вчинення дій відповідним органом, який уповноважений приймати рішення, оформити, підписати та видати державний акт на користування земельною ділянкою.
Вищезазначені обставини свідчать про виконання позивачем всіх залежних від нього дій щодо виконання інвестиційного договору в частині отримання державного акту на користування земельною ділянкою.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає підтвердженими пояснення представника позивача про те, що позивачем за первісним позовом були дотримані всі обов’язки за договором, зокрема, подані всі необхідні документи у встановлені строки згідно затвердженого містобудівною радою проекту реконструкції, позивачем за власною ініціативою було проведено капітальний ремонт будівлі, інженерних мереж, опоряджувальних покриттів та за погодженням з Головним управлінням контролю за благоустроєм міста були проведені необхідні ремонтні роботи і пофарбування фасаду.
Останнє підтверджується даними висновку судової будівельно–технічної експертизи № 961/962 від 12.03.2007 ремонтно–будівельних робіт, які вказані в об’єктному кошторисі № 1 до проекту реконструкції, розробленому «НДІППРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» у 1999 році, яким було встановлено, що виконувалися покращені та високоякісні роботи, які відповідають нормативним документам діючим у будівництві та складеному кошторису. Встановлено, що реконструйований будинок на час проведення експертизи експлуатується, та знаходиться у доброму стані. Технічні характеристики реконструйованого будинку відповідають вимогам будівельних норм; конструктивні елементи, інженерні мережі та обладнання знаходяться у відремонтованому стані, будинок придатний до експлуатації. Експерт також зазначає, що, враховуючи якісні показники проведеного ремонту, при виконанні ремонтних робіт в будинку була дотримана технологічна послідовність виконання цих робіт.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог зустрічного позову, відсутності підстав для розірвання інвестиційного договору з підстав невиконання обов’язків позивачем.
Також доречно зазначити, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1736 від 17.08.2001, на яке посилається відповідач у своєму зустрічному позові, передбачено саме фінансові санкції до інвесторів за зрив термінів розробки та затвердження проектно-кошторисної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а не розірвання інвестиційних договорів.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в одноособовому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
В ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зазначає, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», при недодержанні договірних зобов’язань суб’єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Стаття 21 вищезазначеного закону визначає, що зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням інвесторів. При цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності за рішенням правомочного державного органу. Відповідачем не доведено завдані йому позивачем збитки в порядку, визначеному цивільним законодавством, та не надано ніяких доказів щодо прийняття відповідним державним органом рішень про зупинення чи припинення відповідачем інвестиційної діяльності позивача.
Також колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності заявлених відповідачем вимог в частині передачі спірного будинку до комунальної власності територіальної громади міста Києва, оскільки зазначене призведе до порушення права власності позивача.
Спірний будинок належить позивачу на підставі Свідоцтва серії НБ № 010001429 про право власності на нежилий будинок в цілому площею 894,600 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Софіївській, буд. 10 літера „А”, виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста 20.04.1998 згідно Наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 30.03.1998 № 125-В.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2008 у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.101, п.1.ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2008 у справі № 43/39-8/81 залишити без змін, а апеляційні скарги Підприємства «Український центр духовної культури» Товариство «Знання України» та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 43/39-8/81 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
14.08.08 (відправлено)