Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14634/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 25 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі Аврамченко С.С.
за участю
представника позивача - Домбровської О.С. - на підставі довіреності,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Комунального підприємства «Комунальник-15» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -
встановив:
31 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, (далі - Позивач або УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Комунальник-15», (далі - Відповідач або КП «Комунальник-15»), в якому просило суд стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 115 400,89 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що КП «Комунальник-15» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в УПФУ. Відповідач має непогашену заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 115 400,89 грн.
Невиконання КП «Комунальник-15» обов'язку щодо сплати єдиного внеску призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України і впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення.
Посилаючись на положення ст.46 Конституції України, п.4 ч.1 ст.4, ч.11 ст.8, ч.12 ст.9, ч.1 ст.12, ч.7 ст.13, ст.25, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, як на правову підставу позову, УПФУ просило задовольнити заявлені вимоги.
В судовому засіданні 12 листопада 2012 року Позивачем надана заява про зменшення суми позовних вимог на суму 1 615,56 грн. у зв'язку з частковим погашення Відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску, стягнення якої є предметом спору по справі.
В судовому засіданні представник Позивача підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити та стягнути з КП «Комунальник-15» заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 113 785,33 грн.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів поважності причин неявки суду не надав, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України, судова повістка надіслана на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення, (а.с.29).
Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Комунальник-15», (код ЄДРПОУ 32084631), є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, (а.с.11), та довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, (а.с.12).
Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за № 05-38-02-0724.
Як вбачається зі змісту рішення Макіївської міської ради від 30 березня 2012 року № 21/15 «Про реорганізацію КП «Комунальник-2», КП «Комунальник-4» та закріплення комунального майна за КП «Комунальник-15», Макіївською міською радою вирішено реорганізувати КП «Комунальник-2», КП «Комунальник-4», припинивши діяльність юридичних осіб КП «Комунальник-2», КП «Комунальник-4», шляхом приєднання до КП «Комунальник-15» з 31 травня 2012 року. КП «Комунальник-15» визначено правонаступником КП «Комунальник-2» та КП «Комунальник-4», (а.с.10).
Згідно з даними картки особового рахунку платника єдиного внеску, (а.с.5-8), станом на 24 жовтня 2012 року Відповідач мав заборгованість перед УПФУ в сумі 115 400,89 грн., в тому числі заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка існувала у КП «Комунальник-4», (а.с.4).
На час розгляду справи заборгованість КП «Комунальник-15» перед УПФУ становить 113 785,33 грн.
Доказів узгодження суми недоїмки, оскарження або скасування рішення, рівно як і доказів погашення Відповідачем суми заборгованості в повному обсязі, суду не надано.
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких належать 1) забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення; 2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; 3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; 4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; 5) забезпечення функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.
П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може
поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, ч.1 ст.2 Закону № 2464.
Окрім іншого, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: обов'язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.
Зі змісту п.1 ст.4 Закону № 2464, відповідно до якого платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідач як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що свідчать положення п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом,ч.8 ст.9 Закону № 2464.
Ч.4 ст.25 Закону № 2464 визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч.8 ст.25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного
внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення
недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.
Наведені норми свідчать, що вимоги УПФУ про стягнення з КП «Комунальник-15» недоїмки зі сплати єдиного внеску як самого підприємства, так і КП «Комунальник-4», правонаступником якого є Відповідач, є законними і обґрунтованими.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Комунального підприємства «Комунальник-15» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник-15», (код ЄДРПОУ 32084631), на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113 785 (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 33 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 23 листопада 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 26 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.