СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2012 року Справа № 5002-35/1742-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Ультраполімерз";
представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 09 липня 2012 року у справі № 5002-35/1742-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраполімерз" (вул. Червоноармійська, буд.9/2, офіс 43,Київ 4,01004)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" (вул. Крилова, 155,Сімферополь,95000)
про стягнення 214450,17 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2012 року у справі № 5002-35/1742-2012 позов задоволений частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраполімерз" основну заборгованість у розмірі 200242,50 грн., інфляційне збільшення у розмірі 145,91 грн., три відсотки річних 2626,56 грн., пеню у розмірі 9886,85 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 суддю Рибіну С.А. замінено на суддю Балюкову К.Г.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 суддю Балюкову К.Г. замінено на суддю Волкова К.В.
У судове засідання 21 листопада 2012 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 10.10.2012 року.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 14 червня 2011 року між ТОВ "Ультраполімерз" та ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" укладений договір купівлі-продажу №51 ПП-11.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця пластики, далі Товар, згідно до цього Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.
Згідно з пунктом 2.2, 3.1 Договору об'єм, ціна та вартість кожної поставки визначається у Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору. Всі Додатки узгоджуються і підписуються сторонами окремо на кожну партію Товару, що постачається.
Пунктом 13.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011 року.
14.11.2011 року сторони уклали додаток до Договору, відповідно до якого Продавець та Покупець домовились про поставку Товару в рамках дії договору №51ПП11 від 14.06.2011 року на загальну суму 204242,50 грн. Також додатком від 14.11.2011 року передбачено, що оплата товару проводиться протягом 30-ти календарних днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата підписання документів на відвантаження.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 204242,50 грн., що підтверджується рахунком-фактури № UP-0000617 від 14.11.2011 року, видатковою накладною № UP-0000630 від 15.11.2011 та податковою накладною. Товар по зазначеній накладній отримав уповноважений представник відповідача, що підтверджується довіреністю №229 від 14.11.2011 року (а.с. 26-30).
Проте зобов'язання з оплати за отриманий товар відповідачем здійснювалось не у повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 200242,50 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з вимогами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Додатку від 14.11.2011 до Договору строк оплати за накладною №UP-0000630 від 15.11.2011 року сплинув 15.12.2011 року. Відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 4000 грн., що підтверджується виписками з рахунку (а.с. 31-36).
Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості у розмірі 200242,50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4174,91 грн., пеню в розмірі 9886,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 145,91 грн.
Як вбачається із статті 20 господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3,4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за отриманий товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки.
Шляхом перевірки розрахунку пені судова колегія встановила, що він не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволенні.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок позивача інфляційних втрат судом першої інстанції правомірно визнаний таким, що не суперечить діючому законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені.
Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про задоволення її частково у розмірі 2626,56 грн.
Крім того, посилання відвідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в зв'язку з неналежним повідомленням про час розгляду справи, є безпідставним. Матеріали справи (а.с. 39) мають належні докази про повідомлення відповідача про дату та час призначення розгляду справи.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2012 року у справі № 5002-35/1742-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультраполімерз" (вул. Червоноармійська, буд.9/2, офіс 43,Київ 4,01004)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" (вул. Крилова, 155,Сімферополь,95000)