ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2012 р. м. Вінниця
Справа № 2а/0270/3357/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю
секретаря судового засідання Чабан Вікторії Вікторівни
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Федотова А.М.,
представника 3 особи на стороні відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративний позов мотивований тим, що відповідачем по справі відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1. Оскільки, на думку позивача, доводи відмови є незаконними, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом про : 1) визнання протиправними дії комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, що полягають у відмові реєстрації права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; 2) зобов'язання комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації в особі реєстратора прав власності на нерухоме майно провести держану реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2012р. у справі № 2/105/2012 за ОСОБА_1 та видати витяг є реєстру прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно; 3) зобов'язання комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації в особі реєстратора прав власності на нерухоме майно внести зміни до реєстраційного запису права власності на нерухоме майно в Реєстр прав власності на нерухоме майно відносно ОСОБА_4 зазначивши, що їй належить 1/2 ідеальна частина квартири в АДРЕСА_1
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В той же час зазначив, що фактично він не заперечує проти позову, але виконати вимоги позивача на даний час не може. Додатково пояснив, що заява позивача про реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, оскільки право власності на зазначену квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_4 і остання відмовляється надати в КП Могилів - Подільське МБТІ договір купівлі - продажу даної квартири для внесення до нього відповідних змін. Також пояснив, що позивачем подано повний пакет документів, необхідних для реєстрації права власності.
Представник третьої особи заперечувала щодо позовних вимог та просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об"єктивно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, у відповідності до договору купівлі продажу від 24.01.1992р. ОСОБА_4 придбала у Могилів-Подільської міської ради трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 02.04.2012р. за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1, водночас даним рішенням відмовлено в задоволенні вимог про виділення ОСОБА_1 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.4-8).
На підставі вищезазначеного рішення, 18.04.2012 року позивач звернувся із заявою до комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
Листом від 25.06.2012р. за вих. № 496 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення даної заяви, адже право власності на квартиру АДРЕСА_1 вже зареєстровано за ОСОБА_4 і остання відмовляється надати в КП Могилів - Подільське МБТІ договір купівлі - продажу даної квартири для внесення відповідних змін ( а.с. 11 ).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності включає в себе право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, що встановлено ст. 317 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, право власності ОСОБА_1 на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 встановлено рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 02.04.2012р. у справі № 2-105/2012р.
Частина 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) дає визначення, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ч.1 ст. 3 Закону, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що встановлено ч.3 даної норми Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Положення частини 1 статті 5 Закону закріплюють, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Тобто, дані норми дають визначення поняття «право власності», що включає в себе обов`язковий інститут державної реєстрації майна, адже державна реєстрація є єдиним офіційним підтвердженням виникнення, переходу, чи припинення права власності.
Одним із повноважень органу державної реєстрації прав є проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або оформлення відмови у їх реєстрації, що закріплює п.1 ст. 8 Закону.
Сам порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачено ст. 15 Закону, що включає в себе: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 1 статті 16 Закону передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Також п. 2.1 розділу II «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (надалі - Тимчасове положення), встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.
На виконання вищезазначених норм та реалізації свого обов'язку щодо державної реєстрації майна, позивачем по справі до комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації подано заяву про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Відповідно до пункту 3.1 розділу III Тимчасового положення, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Пунктом 3.4 розділу 3 Тимчасового положення встановлено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Імперативність даних норм полягає в тому, що при отриманні заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, за наслідками чого приймає одне із вмотивованих рішень про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
З матеріалів справи слідує, що на заяву позивача від 12.06.2012р. КП Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації надано відповідь оформлену листом від 25.06.2012р. за вих. № 496.
Зі змісту зазначеного листа вбачається, що КП «Могилів-Подільський міжрайонне бюро технічної інвентаризації» не вправі здійснити державну реєстрацію права власності, оскільки в БТІ відсутній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, даний договір знаходиться в ОСОБА_4, яка не надає його для зміни часток.
Суд критично оцінює даний лист, оскільки за наслідками розгляду поданої заяви, відповідач зобов'язаний прийняти рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній, яке має бути оформлено відповідно до вимог законодавства. Жодною нормою Закону чи Тимчасового положення не передбачено оформлення такого рішення звичайним листом без обов'язкових реквізитів.
Так, відповідно до п.3.6 розділу III Тимчасового положення, рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній містить: дату й місце прийняття рішення; найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників); стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення; реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності); підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав). Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.
Отже, судом встановлено, що комунальним підприємством Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації порушено порядок оформлення рішення про відмову в державній реєстрації прав, оскільки лист від 25.06.2012р. за вих. № 496 не містить обов'язкових реквізитів, встановлених для рішення реєстратора БТІ вищезазначеною нормою, та рішення оформлено не за формою, передбаченою законодавством. Таке рішення не може породжувати юридичних наслідків та не дає можливості позивачу скористатися своїм правом щодо належного оскарження рішення про відмову в державній реєстрації прав.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано процедуру розгляду заяви ОСОБА_8 та прийняття рішення.
Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку всім фактом, суд вважає, що для належного повного захисту порушених прав позивача, про захист яких він просить, необхідно вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати комунальне підприємство Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити, оскільки вони є передчасними, на теперішній час не можуть бути розглянуті по суті, оскільки передумовою їх розгляду є прийняття реєстратором БТІ рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній, яке має бути оформлено відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що встановлено ч.1 ст. 8 КАС України.
Також, визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив того, що комунальним підприємством Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, відповідно до норм ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірність прийнятого рішення.
Суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 94 КАС України визначено що, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За даних обставин на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню з бюджету здійснені ним документально підтверджені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 10 грн. 73 коп.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1
Зобов"язати комунальне підприємство Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризаці розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10,73 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна