СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Справа № 5002-17/1488-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Лебедков Валерій Володимирович, довіреність № 220/742/д від 16.11.11, Міністерство оборони України;

представник позивача, Лебедков Валерій Володимирович, довіреність № 9/185 від 30.01.12, Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України;

представник позивача, не з'явився, Військова частина А1656 (А 0879);

представник відповідача, Кордончик Олександр Володимирович, довіреність № б/н від 06.04.12, приватне підприємство "Артек-Союз";

прокурор, Бучко Роман Васильович, посвідчення № 012812 від 07.11.17, старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 02 липня 2012 року у справі № 5002-17/1488-2012

за позовом Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Пушкіна, 35,м.Євпаторія,97427)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001) та його структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35,Євпаторія,97400)

Військової частини А1656 (А0879) (вул. Н. Островської, 8,Севастополь,99008)

до приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2А, офіс 3,Сімферополь,95006)

про стягнення заборгованості за договором на виконання електроенергії від 13.05.2010 року № 39/10є в сумі 74705,32 грн. в тому числі: заборгованість за використану електроенергію - 73224,96 грн., пеня - 793,83 грн., 3% річних - 687,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі №5002-17/1488-2012 позов Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України, Військова частина А1656 (А0879) задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Артек-Союз" на користь Держави в особі Міністерства оборони України, а саме: його підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України, Військова частина А1656 (А0879) заборгованість в сумі 59 544,72 грн., 3 % річних в сумі 687,53 грн.

Стягнуто з приватного підприємства "Артек-Союз" на користь Державного бюджету України 1 297,67 грн. відшкодування судових витрат з судового збору.

В частині стягнення 793,83 грн. пені та 13 680,24 грн. заборгованості - у позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим актом, приватне підприємство "Артек-Союз" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що договір №39/10є від 13.05.2012 року є договором з постачання електроенергії, тому він підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що у квартирно-експлуатаційного відділу міста Євпаторія немає ліцензії на постачання електроенергії. В позові повинно бути відмовлено з підстав недійсності договору №39/10є від 13.05.2012 року.

01.10.2012 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року суддів Борисову Ю.В. та Волкова К.В. замінено на суддів Гоголя Ю.М. та Голика В.С.

У судовому засіданні 21.11.2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2004 року між військовою частиною А1656 (А0879) та Євпаторійським РЕМ укладений договір №818, відповідно до якого військова частина А0879 одержує електричну енергію.

13.05.2012 року між Євпаторійською КЕЧ району, військовою частиною А 1656 (А0879) та приватним підприємством „Артек-Союз" укладено трьохсторонній договір №39/10є на використання електроенергії, згідно якого приватне підприємство „Артек-Союз" (субспоживач) частково використовує для своїх об'єктів електричну енергію, яка одержується військовою частиною А0879 (споживачем) від Євпаторійського РЕМ (постачальник) відповідно до договору №818 від 01.11.2004 року. Оплата електроенергії за вказаним договором здійснюється субспоживачем на розрахунковий рахунок постачальника за фактично отриману електроенергію на підставі рахунків виписаних платником.

Відповідно до пункту 2 договору №39/10э від 13.05.2010 року військова частина А1656 (А0879) та Євпаторійська КЕЧ району виконує взяті на себе зобов'язання та вчасно і в повному обсязі надає субспоживачу електричну енергію для енергопостачання його об'єктів та вчасно виставляє рахунки на оплату спожитої електроенергії.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48 та 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Приписами частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.3 договору розрахунковим періодом вважається період з 14-ого числа попереднього місяця по 14-те число поточного місяця.

Згідно з пунктом 6.5 договору Субспоживач здійснює 100% оплату за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від Платника.

Як вбачається з пункту 7.1 договору даний договір складений у трьох примірниках, що мають рівну юридичну силу по одному для кожної із сторін, та діє з моменту підписання до 31.12.2010 року з урахуванням пролонгації або заключення нового договору на використання вищевказаних об'єктів.

Відповідно до пункту 7.2 договору пролонгація дії даного договору можлива лише після повного розрахунку „Субспоживачем" за спожиту електроенергію на день визначений згідно з пунктом 6.5 даного договору.

Згідно з пунктом 7.3 договору у разі, якщо жодна із сторін 10діб до завершення дії договору не попередила іншу сторону про намір розірвати договір, даний договір пролонгується на один рік.

У встановленому законом порядку договір 339/10є від 13.05.2010 та додаткова угода до нього з будь-яких підстав недійсними не визнані та відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України є дійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає, що договір, додаткова угода до нього чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Приватним підприємством "Артек-Союз" не надано доказів того, що договір чи додаткова угода до нього або окремі їх пункти визнані судом недійсними.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, прокурором не надано доказів щодо підстав для пролонгації договору, а саме, що у виконання пункту 7.2 договору відповідач не мав заборгованості станом на 31.12.2010 року.

Як вбачається з розрахунку, станом на 01.04.2011 року відповідач вже мав борг в сумі 13 680,24 грн. (том 1, а.с. 4).

Таким чином, оскільки відсутні підстави вважати, що договір пролонгований, відповідно, електричною енергією відповідач користувався безпідставно.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість отриманої електричної енергії.

Окрім цього, як вбачається із статей 1212-1214 Цивільного кодексу України таке зобов'язання виникає з моменту отримання майна.

Таким чином, судова колегія встановила, що вимоги щодо стягнення заборгованості за електричну енергію правомірно задоволені в сумі 59 544,72 грн.

Вказана заборгованість підтверджена актами від 15.03.2012 року №103, від 15.02.2012 року №48, від 16.01.2012 року №10, від 16.12.2011 року №499, від 15.11.2011 №407, від 17.10.2011 року №380, від 15.09.2011 року № 346, від 15.08.2011 року №311, від 15.07.2011 року №295, від 15.06.2012 року №245, від 15.05.2011 року №217, від 15.04.2011 року №185.

Вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 687,53 грн. також правомірно задоволена.

Посилання відповідача на відсутність актів звірки, а також рахунків не має правового значення.

Слід також зазначити, що звертаючись з позовом до суду прокурор посилався на норми матеріального права, передбачені Цивільним кодексом України про загальні положення про договори (договірні правовідносини), а суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті застосував норми права про відшкодування шкоди (позадоговірні відносини), так як зазначені вище підстави відпали.

Але необхідно зазначити, якщо позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обрані особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вправі самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного спору не залежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавтсву України. При цьому самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі № 5002-17/1488-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Євпаторійська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Пушкіна, 35,м.Євпаторія,97427)

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

3. Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35,Євпаторія,97400) з повідомленням

4. Військова частина А1656 (А 0879) (вул. Н. Островської, 8,Севастополь,99008)

5. Приватне підприємство "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2А, офіс 3,Сімферополь,95006)