АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/1037/2012 Номер провадження 11/1690/1037/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Хоролець Суддя-доповідач: Кожевніков О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м. Полтава

2012 року листопада місяця 29 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Великобагачанського району Полтавської області, представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.

Кривий Ріг Дніпропетровської області, українець,

громадянин України, з середньою освітою,

одружений, працюючий машиністом електро-

мостових кранів ТОВ «Гудвіл», мешканець

АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України такий,

що не має судимості,-

засуджений за ч. 2 ст. 156 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що в середині липня 2011 року та 29 липня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово вчиняв розпусні дії щодо малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є його пасинком (сином його дружини ОСОБА_5).

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_3, зазначає, що покарання призначене судом не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок м'якості, оскільки ОСОБА_3 раніше був вже засуджений за вчинення злочину проти статевої недоторканості малолітньої особи, також судом не враховано, що злочинні дії ОСОБА_3, які посягали на статеву недоторканість малолітньої особи вчинені в різні дні і мали систематичний характер. Також вказує на те, що судом при вирішенні питання про суму відшкодування моральної шкоди потерпілому не було в повній мірі враховано глибину моральних та психічних переживань малолітнього ОСОБА_4. Просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст.. 156 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі та збільшити стягнення відшкодування моральної.

На аналогічні вимоги містяться в апеляції представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2.

В запереченні на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого засуджений ОСОБА_3 стверджує, що він повністю визнав себе винним, щиро розкаявся у вчиненому, до арешту працював та забезпечував сім'ю, характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, а тому просить вирок відносно нього залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляції та просив їх задовольнити, заперечення засудженого проти їх задоволення, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі й дослідженими в судовому засіданні доказами є обґрунтованим та ніким із учасників судового розгляду не спростовується.

Дії засудженого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 156КК України кваліфіковані правильно.

Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене ОСОБА_3 покарання, яке обране з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обстановки та обставини вчинення статевого злочину щодо малолітнього наслідків, що настали, особи засудженого, який в силу ст.89 КК України не має судимості, посередньо характеризується по місцю проживання, позитивно характеризується за місцем тимчасового утримання, має постійне місце роботи, наявність пом'якшуючих обставин -з'явлення із зізнанням та розкаяння у вчиненні злочину, наявність обтяжуючих обставин - вчинення злочинних дій в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності, думки представника потерпілого, а тому підстав для обрання більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.

Твердження прокурора та представника малолітнього потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 про несправедливість та незаконність вироку в частині вирішення цивільного позову не відповідають дійсності.

Згідно із положеннями ст.. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, згідно вироку суд, враховуючи характер, моральні та душевні страждання потерпілого, можливість реального відшкодування моральної шкоди завданої потерпілому, позовні вимоги ОСОБА_5, як законного представника малолітнього потерпілого про стягнення відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 задовольнив частково, а саме в розмірі 5000 гривень, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Інших доказів збільшення відшкодування моральної шкоди потерпілому прокурор та представник потерпілого апеляційному суду не надали, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення їх апеляцій.

Керуючись ст.ст365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора прокуратури Великобагачанського району Полтавської області, представника потерпілого та цивільного позивача залишити без задоволення, а вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2012 року щодо ОСОБА_3 без змін.