АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4216/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4216/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Турченко Т.В. Суддя-доповідач: Гальонкін С. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2012 року м. Полтава
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С.А.
Суддів: Абрамова П.С., Корнієнка В.І.
при секретарі: Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»про поновлення строків, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач 17 травня 2012 року звернулась в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»про поновлення строків, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Зазначала, що вона в період часу з 15.06.2000 року до моменту звільнення працювала на посаді інженера по роботі з персоналом відділу кадрів Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації». 24.01.2012 року була звільнена у зв'язку з скороченням штату працівників. Своє звільнення вважає незаконним.
Просила суд поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»про поновлення строків, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась позивач, в апеляційній скарзі просила рішення районного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Місцевим судом встановлено, що згідно наказу № 13-К від 15.06.2000 року ОСОБА_2 прийнята у Державне підприємство «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»на посаду юрисконсульта 2 категорії.
Відповідно до наказу № 15-к від 01.04.2004 року ОСОБА_2 з 01.04.2004 року переведено на посаду інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу кадрів.
Наказом № 238-к від 21.10.2011 року на підставі наказу № 481 від 20.10.2011 року «Про зміни в структурі та штатному розкладі» скорочено посади інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу кадрів в особі ОСОБА_3 та посаду інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу кадрів в особі ОСОБА_2
Згідно наказу № 247-к від 31.10.2011 року ОСОБА_2, інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу правової та кадрової роботи з 31.10.2011 року переведено постійно на посаду інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу кадрів.
24 січня 2012 року відповідно до наказу № 32-к ОСОБА_2 , інженера по роботі з персоналом 1 категорії звільнено з займаної посади 24.01.2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2 з роботи відповідачем у повному обсязі дотримано процедуру звільнення, та жодним чином права позивачки при цьому порушені не були.
Проте, із вказаними висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
З матеріалів справи слідує, що на момент звільнення позивачки з роботи на підприємстві була вакантна посада сторожа.
Докази того, що дана посада була запропонована позивачці, як і того, що остання від неї відмовилась в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З наведеного слідує, що відповідач повинен був запропонувати позивачці будь-яку іншу роботу на підприємстві, а не лише роботу, яка відповідає її професії чи спеціальності.
Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату
працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи слідує (а.с. 31), що заробітна плата інженера по роботі з персоналом І категорії ОСОБА_2 становить 3030 грн.
Період вимушеного прогулу становить 213 днів (з 24.01.2012 року по 26.11.2012 року).
3030 грн. / 21 день * 213 днів = 30 733 грн. 77 коп.
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з принципів розумності та співмірності колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.4, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»про поновлення строків, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовільнити частково.
Скасувати наказ Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»№ 32-к від 24 січня 2012 року.
Поновити ОСОБА_2 на посаді інженера по роботі з персоналом 1 категорії відділу кадрів Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30 733 грн. 77 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Гальонкін С.А.
Судді: підпис Абрамов П.С.
підпис Корнієнко В.І.
З оригіналом згідно: