УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/7008/2012Головуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
"19" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Масандрівська селищна рада, виконавчий комітет Ялтинської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виселення, про виселення з наданням іншого жилого приміщення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22 серпня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
ПАТ «Прибережний» звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з будинку АДРЕСА_2 та виселення всіх відповідачів також з гуртожитку АДРЕСА_4 з наданням іншого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Прибережний» є користувачем земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 9,8565 га. До 1998 року на зазначеній земельній ділянці був побудований житловий будинок, якому в подальшому привласнена адреса: АДРЕСА_2
ОСОБА_14 за самовільне будівництво зазначеного будинку 19 лютого 1999 року за ч. 2 ст. 199 КК України був засуджений. Сім'я ОСОБА_14 (дружина та троє синів), що є відповідачами по справі, вселилися та проживають у будинку, чим перешкоджають ПАТ «Прибережний» користуватися земельною ділянкою. При цьому, вони зареєстровані у гуртожитку ПАТ «Прибережний» за адресою: АДРЕСА_4, де не проживають та ніколи не проживали, тому втратили право користування жилим приміщенням гуртожитку та підлягають виселенню. Оскільки з відповідачами проживає неповнолітня дитина, то ПАТ «Прибережний» вважає за можливе надати сім'ї ОСОБА_14 інше житлове приміщення у вигляді двокімнатної квартири.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 22 серпня 2012 року позов ПАТ «Прибережний» задоволено частково. Усунено ПАТ «Прибережний» перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_2 В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
На зазначене рішення представник ОСОБА_5-ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог.
Зокрема посилається на те, що позивачем не надано доказів щодо самовільно зайнятої земельної ділянки, без будь яких правових обґрунтувань. У 1994 році в один з вагончиків була заселена сім'я ОСОБА_5. Даний вагончик зі згоди адміністрації та профспілки був утеплений за допомогою цегляних стін, даху, що підтверджується довідками. Судом неправомірно вказано, що ОСОБА_5 чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою, виходячи зі свідоцтва про право власності, але в ньому відсутня споруда літера «М», яку займають відповідачі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів, суд виходив з того, що ОСОБА_15, без будь яких дозволів, самовільно на земельній ділянці, яка належить позивачу був побудований двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2 та з якого добровільно не бажають виселятися відповідачі, чим порушують права землекористувача ПАТ «Прибережний».
При цьому, суд першої інстанції відмовив у позові про виселення відповідачів з гуртожитку, де відповідачи зареєстровані, оскільки було встановлено, що вони у гуртожиток не вселялися і ніколи там не проживали, тому і виселяти їх не можливо, оскільки виселення це звільнення приміщення від особи.
З такими висновками суду, враховуючи положення ст.ст. 10, 11 ЦПК України, погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що ПАТ «Прибережний» у зв'язку з перетворенням Закритого акціонерного товариства «Пансіонат Прибережний» на Приватне акціонерне товариство «Пансіонат «Прибережний» є правонаступником пансіонату ім. Моріса Тореза об'єднання «Ялтакурорт» з 11 лютого 1994 року, з врахуванням зареєстрованих 14 серпня 2009 року змін в найменуванні юридичної особи (а.с. 9-32).
Згідно державного акту на право користування землею, виданого виконкомом Ялтинської міської ради на виконання рішення цього органу № 739 від 13 грудня 1972 року у постійному користуванні пансіонату імені Моріса Тореза знаходилась земельна ділянка площею 11,30 га (а.с. 40-41).
21 вересня 2005 року між ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» та Масандрівською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 пунктом 2.1 якого передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка, загальна площа якої складає 9,8565 га. (а.с. 42-46).
Судом першої інстанції було встановлено, що в 1994 році одна з блок-контейнерних секцій ( будівельний вагончик), розташованих на території пансіонату ім. Мориса Тореза, в порядку виключення, була надана родині працівника пансіонату ОСОБА_15 під тимчасове житло, яка в подальшому з дозволу адміністрації була утеплена, так як за 20 років експлуатації будівля прийшла у непридатність. Даний факт позивачем не заперечувався про що свідчить лист ЗАТ «Прибережний» (а.с.87).
До 1998 року на території пансіонату «Прибережний» ОСОБА_14 самовільно побудував двоповерховий будинок.
Вироком Ялтинського міського суду від 19 лютого 1999 року ОСОБА_14 засуджений за ч. 2 ст. 199 КК України до одного року виправних робіт за те, що він, будучі притягненим до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, до закінчення річного строку після накладення адміністративного стягнення, продовжив самовільне будівництво двоповерхового будинку на території пансіонату «Прибережний» (а.с. 33-36).
Рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 464 від 27 серпня 2008 року зазначеному будинку привласнена адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 47- 49).
У вказаному будинку проживала та продовжує проживати після смерті ОСОБА_14 у 2009 році його родина: дружина ОСОБА_10, діти ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11
Відповідачі зареєстровані у гуртожитку ПАТ «Прибережний» за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.51-54). Однак, ніколи за зазначеною адресою не проживали та не проживають.
Той факт, що відповідачі проживають в будинку, за самовільне будівництво якого ОСОБА_14 притягнений до кримінальної відповідальності, та що вони ніколи не проживали за місцем реєстрацій, не заперечувався ОСОБА_10 та її представником в ході судових засідань ані при розгляді справи по суті у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар у встановленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.
Отже, закон надає право орендатору земельної ділянки вимагати судового захисту порушеного права на використання орендованого майна визначеним ПАТ " Пансіонат "Прибережний " способом.
З наведеного слідує, що особа, яка є законним землекористувачем земельної ділянки, вправі вимагати усунення перешкод у користуванні нею, в тому числі шляхом виселення осіб з об'єкту самочинного будівництва, спорудженого на земельній ділянці, право на користування якою підлягає захисту.
ПАТ "Прибережний" є законним землекористувачем земельної ділянки площею 9,8565 га, на який розташований двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2.
Відповідачі відмовляються у добровільному порядку звільнити займаний ними будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, чим перешкоджають позивачеві у користуванні земельною ділянкою, тому ці перешкоди повинні бути усунені шляхом примусового виселення відповідачів з цього будинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що не має правового значення посилання відповідача ОСОБА_10 та його представника на те, що нерухоме майно - житловий будинок, який займають відповідачі, не належить ПАТ "Прибережний", що товариству при оформленні договору оренди земельної ділянки та отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно було відомо, що на земельній ділянці знаходиться будинок, в якому проживає родина ОСОБА_15.
Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі проживають у будинку правомірно, оскільки секція надана ОСОБА_14 для проживання пансіонатом "Прибережний", її утеплення було проведено з дозволу адміністрації, вони платять за комунальні послуги.
Згідно із частиною 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковій для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком суду від 19 лютого 1999 року встановлено, що будівництво ОСОБА_15 проведено самовільно, він не набув прав власника на житловий будинок у встановленому законом порядку, не набув він і прав користувача даного житла, оскільки ні отримував таке право у законному порядку.
Вказані обставини, виходячи з положень статті 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Обґрунтованим вважає колегія суддів і висновок суду відносно відмови у задоволенні позову ПАТ "Прибережний" в частині виселення з гуртожитку з наданням іншого жилого приміщення, так як виселення - це звільнення приміщення від осіб, які виселяються, їх майна, домашніх тварин (ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження"). Оскільки відповідачі ніколи не проживали у гуртожитку, та на час вирішення спору не проживають у жилому приміщенні гуртожитку, то їх неможливо звідти і виселити.
Ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» визначено компетенцію державного виконавця під час виконання рішень про виселення боржника, зокрема частина 4 статті 78 Закону свідчить, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
судді