ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 червня 2006 р.

№ 41/76

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс”

на постанову Київського  апеляційного

господарського суду

від	20 лютого 2006 року

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс”

до за участю

Національного банку України Генеральної прокуратури України

про	визнання угоди недійсною

в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: Верба С.М. дов. від 17.02.06 №17;

від відповідача: Сюйва І.Є. дов. від 14.10.05 №18-208/4500-10216.

від Генеральної прокуратури України: прокурор відділу –Білик Л.С. посв. №279.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс” у грудні 2004 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Національного банку України про скасування реєстраційного запису №231-56 від 04.05.2001, внесеного в Державний реєстр застав рухомого майна. Позивач посилався на те, що згаданий реєстраційний запис внесений в Державний реєстр застав рухомого майна представником Національного банку України з порушенням Інструкції  про порядок  реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.02.1999 №13/5.

Рішенням господарського суду міста Києва  від 02 грудня  2005 року, ухваленим суддею Пилипенко О.Є., в задоволенні позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування реєстраційного запису №231-56 від 04.05.2001, внесеного в Державний реєстр застав рухомого майна. При цьому суд виходив з відсутності порушень приписів чинного законодавства при здійсненні реєстрації.

Київський апеляційний  господарський  суд  у  складі  головуючого-судді Капацин Н.В., та  суддів  Данилової Т.Б., Бившевої Л.І., постановою  від 20 лютого 2006 року перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс” залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати та задовольнити позов. В обґрунтування касаційної скарги, товариство посилається на помилкове, на його думку, застосування апеляційним судом приписів статтей 15, 151, 16 Закону України “Про заставу”, пунктів 1.1, 1.2 Інструкції про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 26.02.1999 №13/5, та порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При  цьому скаржник вважає, що реєстрація предмета застави здійснена в порушення пунктів 1.5 і 3.3 договору застави від 04.05.2001, і є правом сторін та Національного банку України, а не обов’язком. Товариство звертає увагу колегії суддів на те, що внесення реєстраційного запису в Державний реєстр застав рухомого майна відбулося раніше, ніж укладено договір застави від 04.05.2001. Ці обставини підтверджуються листом прокуратури Сумської області від 12.10.2005 №06/1-04800132 та листом Кролевецької районної державної нотаріальної контори від 14.10.2005 №175, які, як вважає заявник, судами належно не оцінені. Разом з тим, скаржник посилається на неотримання  заставодавцем витягу з Державного реєстру застав рухомого майна.

Від Національного банку України та Генеральної Прокуратури України  письмові відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової  Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування судом апеляційної інстанції приписів  чинного  законодавства,  відзначає  наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.04.1996 між АТ “Градобанк” і  Кролевецьким підприємством “Промбудторгмаш” було укладено кредитну угоду №014/96, за якою останнє отримало кредит у розмірі 105000 доларів США. Отриманий кредит забезпечувався заставленим майном загальною вартістю 1268040 доларів США. Згідно з угодою від 25.12.2005, укладеною між Національним банком України, АТ “Градобанк” і КП “Промбудторгмаш” про зміну сторони за субкредитною угодою та договорами застави, всі права за кредитною угодою від  12.04.1996 №014/96 перейшли  від АТ “Градобанк” до Національного банку України. На отримані кредитні кошти КП “Промбудторгмаш” в 1998 році придбало лінію обладнання з переробки молока. Між КП “Промбудторгмаш” і ТОВ “Луксімпекс” було укладено договір про спільну господарську діяльність №32-юр від 12.04.1998 та договір постачання № 17 від 15.04.1998. Умовами договору постачання № 17 від 15.04.1998 передбачалось, що за поставлену сировину КП “Промбудторгмаш” розраховується з позивачем грошовими коштами. Враховуючи те, що КП “Промбудторгмаш” вчасно не розрахувався з ТОВ “Луксімпекс”, 20.02.1999 сторони уклали договір застави майна. Пунктом 5 укладеного договору застави передбачено, що повторна застава майна допускається тільки з письмової згоди заставодержателя. Національним банком України 15.12.2000 було прийнято Постанову “Про зміну графіка сплати відсотків та повернення позики КП “Промбудторгмаш”. В подальшому, 04.05.2001 між Національним банком України і КП “Промбудторгмаш” укладено договір застави обладнання з

переробки молока. За заявою НБУ застава майна зареєстрована у Державному реєстрі застав рухомого майна 04.05.2001 о 15 год. 29 хв. за № 231-56. Згідно пунктів 1.5, 3.3 договору застави від 04.05.2001 заставодавець засвідчує, що на момент підписання цього договору майно перебуває у заставі інших осіб та передається у перезаставу; враховуючи, що майно перебуває у заставі ТОВ “Луксімпекс”, останнє має право у випадку реалізації заставленого майна на першочергове задоволення вимог. Відповідно до приписів статті 18 Закону України “Про заставу” якщо  предметом  застави  є  рухоме  майно,  заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого  майна  перед   заставодержателями   незареєстрованих застав та  заставодержателями  застав,  які зареєстровані пізніше.  Судами також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.09.2004 у справі №17/288-04 відмовлено в задоволенні позову Національного банку України до СТОВ “Агроком”, третя особа –ТОВ “Луксімпекс”, про звернення стягнення на майно – обладнання молокозаводу на суму 766065,60 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2004 у справі №17/288-04 рішення господарського суду Сумської області від 02.09.2004 скасовано, стягнуто на користь Національного банку України  766065,60 грн. заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, заставленого за договором від  04.05.2001. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди виходили з того, що реєстрація об’єкту застави була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак дійшли правильного висновку про відсутність підстав для скасування реєстраційного запису №231-56 від 04.05.2001. Згідно приписів статті 151 Закону України “Про заставу” (в редакції чинній на момент реєстрації застави) датою реєстрації застави рухомого майна вважається дата внесення відповідного запису до Державного реєстру, запис до Державного реєстру вноситься упродовж двох робочих днів з моменту подання заяви про реєстрацію застави рухомого майна. Заставодержатель або заставодавець, за заявою якого здійснюється реєстрація застави рухомого майна, за подання у заяві недостовірної інформації несе відповідальність згідно із законодавством України. Наведений припис кореспондується з пунктами 1.1, 1.9 Інструкції про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 26.02.1999 №13/5, якими передбачено, що реєстрація застави рухомого майна в Державному реєстрі здійснюється реєстратором за заявою заставодержателя або заставодавця; реєстратор упродовж двох робочих днів після одержання заяви реєструє заставу рухомого майна шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, датою реєстрації застави рухомого майна вважається дата внесення відповідного запису до Державного реєстру. Відповідно до пункту 1.17 названої Інструкції реєстратор упродовж двох робочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна в Державному реєстрі направляє поштою заставодавцеві та заставодержателеві незавірені витяги з Державного реєстру, що свідчать про внесення записів до Державного реєстру. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.05.2001 ГУП НБУ –реєстратор скерував на адресу заставодавця  КП “Промбудторгмаш” відповідний витяг, що спростовує довід скаржника про зворотнє. Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Твердження заявника про порушення процесу спростовується матеріалами справи, оскільки судами під час розгляду справи по суті належно оцінювались всі докази у справі, в тому числі і листи прокуратури Сумської області від 12.10.2005 №06/1-04800132 та Кролевецької районної державної нотаріальної контори від 14.10.2005 №175. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій. Згідно приписів частини 2 цієї норми Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься   повторна   оцінка   доказів  та  встановлення  обставин  відхилених господарським судом при  розгляді  спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних  правовідносин. Переглянута постанова апеляційного суду відповідає вимогам до судового акта.

За таких встановлених обставин, колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та  процесуального права  не вбачається, тому переглянута постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, а доводи касаційної скарги визнаються  непереконливими.

З  урахуванням  викладеного, керуючись статтями  1115, 1117,  1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

          

П О С Т А Н О В И В  :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2006  у  справі  №41/76 залишити  без  змін.

           Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луксімпекс” залишити без  задоволення.

Головуючий                                                                              Т. Добролюбова  

Судді                                                                                          Т.Гоголь

                                                                                                   Л.Продаєвич