18.10.2012
Справа №212/12632/2012
Провадження №1/232/339/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: Гайду Г.В.,
за участю прокурора: Соловйова О.В.,
при секретарі: Піскун О.О.,
представника потерпілого -адвоката ОСОБА_1,
обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді у приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 185 КК України.
Прокурор Соловйов О.В. вважає, що вказану кримінальну справу можливо призначити до судового розгляду.
Представник потерпілого ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_1 вважає, що вказану кримінальну справу не можливо призначити до судового розгляду, та заявив клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування прокурору Вінницької області, мотивуючи тим, що до кримінальної відповідальності не притягнуті всі винні особи, а саме не притягнуто до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_5 та визначено його статус як потерпілого у даній кримінальній справі хоча на думку як потерпілого ОСОБА_4 так і його представника ОСОБА_1, ОСОБА_5 вчинив шахрайське заволодіння майном ОСОБА_4 у співучасті з ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Крім того, як зазначив у клопотанні представник ОСОБА_1, під час додаткового розслідування не виконані вказівки постанови Ленінського районного суду м. Вінниці про направлення справи для проведення додаткового розслідування від 18.07.2011 та 09.04.2012. Крім того, невиконані вказівки ухвали апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2012.
Обвинувачений ОСОБА_2 вважає, що кримінальну справу можливо призначити до судового розгляду та підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування не має.
Обвинувачений ОСОБА_3, підтримав клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_1, щодо повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Прокурор Соловйов О.В. вважає, що підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування не має.
Суд, при вирішенні питання, які з'ясовуються судом при попередньому розгляді та вирішення питання щодо заявленого клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_1, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінальної справи приходить до наступного висновку.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по епізоду шахрайського заволодіння майном ОСОБА_4, обвинувачуються у тому, що восени 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 познайомилися з громадянином Королівства Нідерландів ОСОБА_4 та вирішили зайнятись з ним спільною підприємницькою діяльністю, яка полягала у поставці ОСОБА_4 на територію України з Нідерландів сільськогосподарської техніки. ОСОБА_2 зобов'язувався реалізувати дану техніку на території України і кошти від продажу повернути ОСОБА_4, розподіливши прибуток навпіл. Крім того, ОСОБА_2 запропонував своєму знайомому ОСОБА_3, взяти участь у веденні спільної підприємницької діяльності з ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 міг сприяти у ремонті та підготовці поставленої ОСОБА_4 техніки до продажу.
Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 познайомились з жителем м. Шепетівка ОСОБА_5, який займався реалізацією сільськогосподарської техніки, при чому ОСОБА_7 запропонував йому сплатити митні платежі за поставлену ОСОБА_4 техніку. На це ОСОБА_5 погодився, однак з метою забезпечення гарантій повернення коштів за розмитнення техніки запропонував оформити поставлену техніку на нього.
У подальшому, 9 травня 2005 року, згідно вказаної усної домовленості, ОСОБА_4, як фізична особа підприємець (назва підприємства Trade Company»), будучи запевненим ОСОБА_2 у проведенні розрахунків за придбану ним та поставлену сільськогосподарську техніку, направив на територію України: два колісних трактори, а саме 7240», вартістю 33000 євро, та ssey Ferguson-8140», вартістю 23000 євро; три автонавантажувачі, а саме FG 18», вартістю 1900 євро, FG 20-8», вартістю 2500 євро, та FG 15-L-10», вартістю 500 євро; дві картоплесаджалки, загальною вартістю 1000 євро, а також дві віброплощадки (трамбувальника) серійні номери №№ 1202040176, 1202040169, загальною вартістю 2100 євро. Дана техніка 17 травня 2005 року надійшла на митний кордон України, при чому отримувачем та власником техніки в Україні зазначався ОСОБА_5 Згідно попередньої усної домовленості ОСОБА_5 розрахувався на кордоні за розмитнення техніки, після чого 17 травня 2005 року, автомобіль з технікою перетнув митний кордон та, за пропозицією ОСОБА_2, уся техніка була транспортована для реалізації у м. Вінниця, де поставлена на території ВАТ «Вінницяпостач», що по вул. Гонти, 24 у м. Вінниці, під нагляд ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який і заключив договір оренди вказаної території з даним товариством. Проте через кілька днів частину техніки, а саме два трактори («Case 7240»і Ferguson-8140») та три автонавантажувачі (FG 18», «Komatsu FG 20-8»і FG 15-L-10») було переміщено на стоянку території АТП № 1, що по вул. Пирогова, 109-Б в м. Вінниці, про безоплатне зберігання техніки на якій в усній формі домовився ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно усної домовленості з ОСОБА_2 наділили останнього повноваженнями по зберіганню та реалізації вищевказаного майна, а також повноваженнями щодо повернення частини коштів від реалізації ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Однак ОСОБА_2, діючи умисно з метою незаконного заволодіння вище вказаною сільськогосподарською технікою, вкінці травня 2005 року, маючи можливість розпорядитись нею, усвідомлюючи що частина техніки, крім тракторів, не потребує реєстрації у відповідних державних органах, без відома ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який згідно митних документів являвся власником поставленої ОСОБА_4 на територію України техніки, з території стоянки АТП №1, що по вул.Пирогова, 109-Б, в м.Вінниці, продав ОСОБА_8 три навантажувачі (FG 15-L-10»серійний №114674, 1976 р.в., shi FG 18»серійний №2559266, 1990 р.в., FG 20-8»серійний №137917, 1992 р.в.), за 7600 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2005 становило 38380 гривень. Після цього отримані від їх продажу кошти ОСОБА_2 привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 4900 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2005 становила 31218,29 гривень та в 238 разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, який на той час становив 131 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_4. та ОСОБА_5, вступив у попередню змову з ОСОБА_3 та з метою відчуження трактора «Massey Ferguson-8140», усвідомлюючи що здійснити це через відповідні державні органи без відома ОСОБА_5 вони не в змозі, оскільки даний трактор після перетину митного кордону України підлягав реєстрації у відповідних державних органах і, так як надійшов на кордон для ОСОБА_5, в подальшому був зареєстрований ним на своє ім'я (свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4, видане 27.05.2005 Шепетівською міською інспекцією Державного технічного нагляду Хмельницької області), здійснили це наступним чином.
Так, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою відчуження без відома ОСОБА_5 трактора Ferguson-8140»та одержання за нього коштів, домовились про одержання кредиту у ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»під заставу вказаного транспортного засобу. Для цього ОСОБА_2 домовився з невстановленою слідством особою про виготовлення на ім'я ОСОБА_3 підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - трактора Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов № НОМЕР_3, після чого дане свідоцтво НОМЕР_5 передав ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_3, діючи згідно попередньої домовленості з ОСОБА_2, звернувся до ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»із заявою про надання йому кредиту, а з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань перед банком, запропонував укласти договір застави, предметом якої мав виступити вищевказаний трактор ey Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов № НОМЕР_3, який належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В подальшому, 6 червня 2005 року, після перевірки працівниками ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»фактичної наявності заставного майна спільно з ОСОБА_3, одержавши від останнього підроблене свідоцтво про реєстрацію трактора Ferguson-8140»НОМЕР_5, що підтверджувало його право власності на вказаний транспортний засіб, між ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»з одної сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, укладено кредитний договір №31/100/05-Z на суму 125000 гривень, а також договір застави № 31/103-З103/05-Z, предметом якої був трактор y Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов № НОМЕР_3, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали в касі банку зазначену суму коштів, які привласнили та розпорядились ними на власний розсуд.
Після цього ОСОБА_3, 19 квітня 2006 року, оскільки ні він ні ОСОБА_2 не мали на меті сплачувати кредитні зобов'язання перед банківською установою, а лише таким чином бажали здійснити відчуження трактора Ferguson-8140», який належав ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та одержати за нього кошти, повідомивши жительці м.Андрушівка, Житомирської області, ОСОБА_9 неправдиві відомості про його право власності на трактор «Massey Ferguson-8140», уклав з останньою договір оренди вказаного трактора із правом його подальшого викупу даною особою, а, з метою переведення ОСОБА_9 своїх зобов'язань за кредитом, запропонував їй укласти з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»договір поруки в межах кредитного договору №31/100/05-Z, при чому сплачувати кошти за оренду трактора як щомісячний платіж за вказаним кредитним договором. В свою чергу ОСОБА_9, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_3, будучи переконаною у тому що ОСОБА_3 являється власником трактора assey Ferguson-8140»та вважаючи що вона на законних підставах орендуватиме його та після сплати визначеної в договорі оренди з правом подальшого викупу суми коштів отримає право власності на даний трактор, уклала з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»договір поруки №31/10-П10/06-Z. При цьому ОСОБА_9, виконавши свої зобов'язання згідно договору оренди з правом подальшого викупу трактора Ferguson-8140», висунула вимогу ОСОБА_3 оформити необхідні документи з метою передачі їй права власності на дане майно, для чого, 21 січня 2008 року, ОСОБА_3, не маючи змоги в установленому законом порядку розпорядитись вказаним трактором та передати право володіння на нього ОСОБА_9, повідомляючи неправдиві відомості про своє право власності на нього, в постійно діючому третейському суді при ПУМТБ м.Вінниці, уклав з ОСОБА_9 третейську угоду про визнання вищевказаного договору оренди з правом подальшого викупу трактора assey Ferguson-8140»дійсним. На підставі наданої ОСОБА_3 неправдивої інформації, 23 січня 2008 року, третейським судом при ПУМТБ м.Вінниці було прийнято рішення про визнання договору оренди трактора ssey Ferguson-8140»з правом його подальшого викупу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, дійсним, а за ОСОБА_9 визнано право власності на зазначений трактор, після чого Андрушівською інспекцією Державного технічного нагляду Житомирської області ОСОБА_9 видано свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 від 1 лютого 2008 року, згідного якого вона одержала право власності на трактор ey Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов № НОМЕР_3.
Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом обману і зловживання довірою, здійснили відчуження трактора Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов № НОМЕР_3, який належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при чому завдали останнім матеріальну шкоду на суму 23000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2005 становила 146534,84 гривень та в 1118 разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, який на той час становив 131 гривень.
Крім того ОСОБА_3, після укладення вище вказаного кредитного договору з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»під заставу трактора assey Ferguson-8140», 1997 р.в., кузов НОМЕР_7, та одержання по ньому коштів в сумі 125000 гривень, у червні - липні 2005 року, усвідомлюючи що частина поставленої ОСОБА_4 на територію України техніки, крім тракторів, не потребує реєстрації у відповідних державних органах, діючи умисно, таємно, без відома ОСОБА_4. та ОСОБА_5, викрав належні останнім дві віброплощадки (трамбувальника) серійний №1202040176 та №1202040169, які перебували на території ВАТ «Вінницяпостач»по вул. Гонти, 24, м. Вінниці, та відповідальним за які перед власниками був ОСОБА_2, при чому одну з них збув невстановленій слідством особі, а іншу, за №1202040176, надаючи неправдиві відомості щодо її належності, від власного приватного підприємства «Автонадія», реалізував приватному багатопрофільному малому підприємству «Надія», за 3500 гривень, при чому одержані від їх реалізації кошти привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 2100 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2005 становила 13379,27 гривень та в 102 рази перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, який на той час становив 131 гривень.
При вирішенні клопотання заявленого представником потерпілого ОСОБА_4. -адвокатом ОСОБА_1, суд приймає до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»відповідно до якої, суддя при попередньому розгляді кримінальної справи вправі з власної ініціативи повернути її на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення КПК України, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.
Також, відповідно до вказаної постанови у решті передбачених ст. 246 КПК України випадків, а саме: коли є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, окремий розгляд справи щодо яких неможливий, або для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК України, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлене, справа може бути повернута на додаткове розслідування лише за наявності відповідного клопотання одного із названих у ч. 2 ст. 246 КПК України учасників процесу.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи дану справу постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.04.2012 (т. 5 а.с. 309-315) повернуто прокурору Вінницької області для організації проведення додаткового розслідування.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2012, постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.04.2012 про направлення справи прокурору Вінницької області для організації проведення додаткового розслідування залишено без змін.
Згідно матеріалів кримінальної справи вбачається, що слідчим частково виконано ряд вказівок зазначених у постанові Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.04.2012 та ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2012.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»слідує, що вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора.
Також, відповідно до ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання у досудового слідства при додатковому розслідуванні.
У постанові Ленінського районного суду м. Вінниці та ухвалі апеляційного суду ставилося питання про те на підставі чого ОСОБА_5 визнаний потерпілим по справі, а не притягнутий до кримінальної відповідальності за співучасть у заволодінні шахрайським шляхом майном потерпілого ОСОБА_4.
Під час додаткового розслідування по справі слідчим не було вжито належних заходів до виконання вказівок суду, а постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 навіть не скасовувалася (т. 5 а.с. 146).
Відповідно до матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_4 вказує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 існувала фактична домовленість на привласнення коштів за отриману техніку і з цією метою вони використали ОСОБА_3
Крім того, суд бере до уваги те, що про поставку техніки на Україну для її продажу ОСОБА_4 домовлявся з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Відповідно до домовленостей документи на її отримання оформлені на ОСОБА_5, який на території України отримав техніку та сплатив за неї митні платежі. У подальшому кошти від продажу техніки мали повертатися ОСОБА_4, а прибуток мав бути розділений навпіл між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Дана техніка була поставлена, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 її продали, однак за неї повністю перед потерпілим ОСОБА_4 не розрахувалися. ОСОБА_5 який продав трактор «Саsе 7240» за суму еквіваленту 42 000 Євро, повернув потерпілому ОСОБА_4 лише 18 000 Євро, хоча відповідно до домовленостей з ОСОБА_4 останньому мало бути повернуто вартість техніки, при продажу трактора «Саsе»7240 32 000 Євро, а прибуток мав бути розділений навпіл між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Наведені обставини свідчать про безпідставність визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальній справі так як вся техніка поставлена до України належала ОСОБА_4, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 лише уповноважені були її продати та передати кошти ОСОБА_4, однак продавши техніку заволоділи його коштами.
Крім того, на думку суду такі дії ОСОБА_5 свідчать про наявність у нього умислу на шахрайське заволодіння майном ОСОБА_4.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 слідує, що повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий. Питання про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у справі, інших конкретних її обставин, а також вимог ст. 94 КПК України, в якій визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
Постанова слідчого про відмову в її порушенні щодо іншої особи не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.
Таким чином суд вважає, що дана кримінальна справа підлягає направленню для проведення додаткового розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 оскільки у матеріалах справи є приводи і підстави до порушення кримінальної справи стосовно нього.
На думку суду окремий розгляд справи щодо ОСОБА_5 є неможливий оскільки у даній справі він постановою слідчого визнаний потерпілим та кваліфікація дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності буде неповною.
Крім того, притягнення ОСОБА_5 до відповідальності у разі доведеності вини ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчинених злочинах, впливає на визначення ступеня вини кожного у вчиненому.
Крім того, як вбачається із матеріалів кримінальної справи слідчим проігноровано ряд вказівок суду наданих постановою Ленінського районного суду м. Вінниці та ухвалою апеляційного суду Вінницької області, а саме: не проведено очні ставки між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з метою з'ясування ролі кожного з них у вчиненні злочинів; не вилучено із митниці документів з якими вказану техніку направлено до України з митниці Королівства Нідерландів та розмитнену та отриману 17.05.2005 ОСОБА_5; не встановлено як здійснювалась реєстрацію вказаної техніки; не допитані особи та не встановлені особи, які здійснювали процедуру реєстрації, також не проведені очні ставки між ними та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, не вилучено документи відповідно до яких дана техніка була продана; не встановлені та не допитані всі особи, що придбали дану техніку; не встановлено місцезнаходження частини техніки.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що не виконання вказівок суду першої та апеляційної інстанції є безумовною підставою для повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 237, 240, п. 6 ст. 244, 246 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_4. -адвоката ОСОБА_1 задовольнити.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 185 КК України -повернути прокурору Вінницької області для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно:
· ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою;
· ОСОБА_3 залишити без змін -підписку про не виїзд.
Постанова може бути оскаржена протягом 7 діб з моменту її проголошення до апеляційного суду Вінницької області.
Суддя: