ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року комунальне підприємство "Міст" звернулося зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, згідно якої просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду Донецької області № 43/137 від 16.05.2006 та № 11/144 від 30.06.2006, а також просило зобов’язати виконавчу службу закінчити виконавче провадження з примусового виконання вказаних наказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.2007 у справі № 43/137 у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008, за тією ж справою, вищезазначена ухвала суду скасована. Скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції щодо нездійснення закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду Донецької області № 43/137 від 16.05.2006 та № 11/144 від 30.06.2006. Зобов’язано відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження з примусового зазначених наказів, та повернути ці накази, без подальшого виконання, до господарського суду Донецької області.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.04.2008, а ухвалу суду першої інстанції від 13.12.2007 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 101, 115, 116, 1212 ГПК України, ст.ст. 34, 44, 85 Закону України "Про виконавче провадження".

Відзивів на касаційну скаргу відповідач та виконавча служба до Вищого господарського суду України не надіслали.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2006 у справі № 43/137 стягнено з КП "Міст" на користь ТзОВ "Енергохолдинг" в особі Краматорської філії 455053,84 грн. основного боргу, 505,31 грн. річних, 795,60 грн. інфляційних, 4564,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 16.05.2006 господарським судом на виконання цього рішення був виданий наказ № 43/137.

09.08.2007 ВДВС Краматорського міського управління юстиції була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного наказу.

Крім того, на примусовому виконанні ВДВС перебувають накази про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на загальну суму 1257282,80 грн., з яких станом на 07.09.2007 несплаченими залишилися 408119,91 грн.

Судами також було встановлено, що на виконанні виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ТзОВ "Енергохолдинг" в особі Краматорської філії  на користь КП "Міст" боргів на суму 827831,44 грн. згідно наказів господарського суду Донецької області у справах №№ 12/123, 12/94, 12/93 та 24/82.

07.09.2007 КП "Міст" в порядку ст. 601 ЦК України надіслало на адресу ТзОВ "Енергохолдинг" заяву про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог на залишкову суму боргу за наказами у розмірі 408119,91 грн., однак товариство "Енергохолдинг" листом від 19.09.2007 заперечило проти зарахування зазначених грошових вимог.

Крім того, судами встановлено, що 18.10.2007 відповідач надіслав на адресу виконавчої служби заяву в якій просив припинити виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду Донецької області № 43/137 від 16.05.2006 та № 11/144 від 30.06.2006, так як вважав, що грошові зобов’язання між КП "Міст" та ТзОВ "Енергохолдинг" на суму 408119,91 грн. припинені на підставі його заяви про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог від 07.09.2007.

Листом від 19.10.2007 виконавча служба відмовила у закінченні виконавчого провадження, оскільки зарахування зустрічних вимог не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії виконавчої служби та задовольняючи її, апеляційний суд виходив з того, що боржник направив стягувачу повідомлення про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог на залишкову суму боргу та про зазначений залік була повідомлена виконавча служба, яка, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", провадження з примусового виконання наказів господарського суду не закінчила, відповідної постанови не прийняла, у зв’язку із чим апеляційний суд визнав неправомірною бездіяльність ВДВС щодо нездійснення закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду Донецької області № 43/137 від 16.05.2006 та № 11/144 від 30.06.2006.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Так, правові підстави закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В той же час, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була вчинена на стадії виконання судового рішення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки не передбачена нормами вказаної статті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо відсутності у виконавчої служби правових підстав для закінчення виконавчого провадження у зв’язку із заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на це у апеляційного суду не було і відповідних правових підстав для висновку про те, що відмова виконавчої служби закінчити виконавче провадження є неправомірною.

В той же час посилання суду першої інстанції на можливість укладання між сторонами виконавчого провадження мирової угоди у зв’язку із здійсненням правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, як на єдину правову підставу для подальшого закінчення виконавчого провадження, є правильним не в повній мірі, оскільки згідно із п. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню, у тому числі, у випадках визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у тому процесуальному порядку, що передбачений ст. 117 ГПК України.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а ухвала суду першої інстанції –залишенню без змін, незалежно від наведених у ній мотивів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008 скасувати.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 13.12.2007 у справі № 43/137 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.