УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/6143/2012Головуючий суду першої інстанції:Уржумова Н.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"26" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівГорбань В.В., Летягіної О.В.

При секретаріЩегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 особисто та як до законного представника неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про припинення права на частку квартири, визнання права власності на частки квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

27 липня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 особисто та як до законного представника неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, про припинення права на частку квартири з наступною реєстрацією у встановленому порядку, визнання права власності на частки квартири та на квартиру цілком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 АР Крим належала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частках - згідно зі свідоцтвом про право власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_3 року її син ОСОБА_10 помер. Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки зазначеної квартири. Спадкоємцями ОСОБА_10 є позивачка по справі, його дружина ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. У встановлений законом строк всі спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Посилаючись на ст.ст. 165, 183, 319, 358, 365 ЦК України позивачка просила суд припинити право власності ОСОБА_7 на 1/6 частку квартири та ОСОБА_8 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим, що знаходиться у спільній частковій власності; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частку квартири, що належить ОСОБА_7 та на 1/6 частку квартири, що належить ОСОБА_8; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; стягнути з ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_8 та грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири на користь ОСОБА_7 (а.с.13-15).

14 травня 2012 року позивачка уточнила позовні вимоги та остаточно просила припинити право власності ОСОБА_7 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим, вартість якої складає 43 551, 83 грн. у зв'язку з її малозначністю і неможливістю у встановленому порядку, з переходом зазначеної частки ОСОБА_6 з наступною реєстрацією у встановленому порядку; припинити право власності ОСОБА_8 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим, вартість якої складає 43 551, 83 грн. у зв'язку з її малозначністю і неможливістю виділу в натурі, з переходом зазначеної частки ОСОБА_6 з наступною реєстрацією у встановленому порядку; визнати за ОСОБА_6 право на 1/6 квартири, що заходиться у власності ОСОБА_8 та на 1/6 частку квартири, що знаходиться у власності ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1, м. Сімферополь, АР Крим в цілому (а.с.185-188).

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Припинено право ОСОБА_7 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим, (вартістю 43 551 грн. 83 коп.) успадкованої нею, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року з переходом права власності на зазначену частку ОСОБА_6 та з наступною реєстрацією цього права у встановленому законом порядку. Припинено право ОСОБА_8 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим, (вартістю 43 551 грн. 83 коп.) успадкованої ним, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року з переходом права власності на зазначену частку ОСОБА_6 та з наступною реєстрацією цього права у встановленому законом порядку. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, АР Крим. Після набрання законної сили рішенням суду видати ОСОБА_7 особисто та як законному представнику неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, 87 103 грн. 66 коп., внесених ОСОБА_6 на депозитний рахунок суду за квитанціями №30 від 31 травня 2012 року та за №10 від 29 травня 2012 року. ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру в цілому - відмовлено.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 липня 2012 року усунуто описки, допущені у вступні та резолютивні частинах рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 особисто та як до законного представника неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про припинення права на частку квартири з наступною реєстрацією у встановленому порядку, визнання права власності на частки квартири та на квартиру в цілому та замість помилково зазначеного по-батькові відповідачки «ОСОБА_7» вважати «ОСОБА_7», а також помилково зазначеної дати смерті ОСОБА_10 замість «ІНФОРМАЦІЯ_3 року» вважати «ІНФОРМАЦІЯ_3 року». (а.с.228).

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає про те, що вона не проживає і не має наміру проживати, у спірній квартирі, а тому право позивачки не порушено. Крім того, посилається на те, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що задоволення позову порушує права неповнолітньої дитини та суперечить вимогам ст.177 СК України. Також зазначає, що вона з сином не отримали свідоцтво на спадщину, а тому в них не виникло права власності на успадковану частку квартири, а тому відсутній предмет спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, представника Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позов частково та припиняючи право кожного з відповідачів на 1/6 частку спірної квартири та визнаючи право власності на ці частки за позивачкою, суд першої інстанції виходив з вимог ст.365 ЦК України та дійшов висновку, що частка відповідачів у спільній власності є незначною та не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування квартирою є неможливим через неприязні відносини між сторонами, припинення за відповідачами права на частку у спільному майні не завдає шкоди їх інтересам та позивачкою виконана умова внесення вартості часток квартири на депозитний рахунок суду.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального (ст.365 ЦК України) та процесуального (ст.ст.11, 212 ЦПК України) права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на житло №905 від 11 листопада 2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 належить на праві власності згідно Закону України «Про приватизацію держаного жилого фонду» в рівних частках, тобто по 1/2 частці, квартира АДРЕСА_5 АР Крим. (а.с.77).

19 грудня 2003 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 та в них народився син - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.124-164).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Його спадкоємцями за законом є: мати ОСОБА_6, дружина - ОСОБА_7 та неповнолітній син - ОСОБА_8, які звернулися до Другої сімферопольської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та була відкрита спадкова справа №491 за 2009 рік (а.с.118-121,128,131).

Кожному з них припадає 1/3 частина спадкового майна, що складає 1/6 частку квартири. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, що вбачається із відповіді нотаріуса (а.с.196).

Проте, між позивачкою у справі ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_7 виникли неприязні стосунки, що навіть призвело до побиття ОСОБА_7 своєї свекрухи ОСОБА_6, що підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 грудня 2011 року, згідно якої ОСОБА_7 притягувалась до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Дана обставина свідчить про неможливість спільного володіння і користування належним їм майном - двокімнатною квартирою, загальною площею 42,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м, у якій проживає позивачка. (а.с101-102,105-106).

Як вбачається з технічного паспорту на спірну квартиру, квартира є двокімнатною, її загальна площа складає 42,4 кв.м, а житлова площа - 25,9 кв.м (а.с.76,77). Отже 1/6 частка від загальної площі складає 42,4 кв.м х 1/6 =7 кв.м, а від жилої площі складає 25,9 кв.м х 1/6 = 4.3 кв.м. Таким чином, частка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у спірній квартирі є незначною.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи №23/11 від 29.02.2012 року виділ 1/6 частки квартири АДРЕСА_6 АР Крим, з технічної точки зору, неможливий. Ринкова вартість 1/6 частки спірної квартири складає 43551 грн.83 коп. (а.сс.49-68).

Квитанціями №30 від 31 травня 2012 року та №10 від 29 травня 2012 року пітверджується внесення ОСОБА_6 на депозитний рахунок територіального управління ДСА на користь ОСОБА_7 43 551,83 грн. та на користь ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, - 43 551,83 грн. (а.с.197,198,209,210).

Так, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, вимоги частини 2 статті 365 ЦК України позивачкою ОСОБА_6 були виконані, вищезазначені обставини правомірно були враховані судом першої інстанції при припиненні права власності на 1/3 частку квартири, яка складається з 1/6 частки ОСОБА_7 та 1/6 частки ОСОБА_8

Зі змісту ст.365 ЦК України випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 цієї статті за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. (Позиція відносно застосування ст.365 ЦК України у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.01.2012 року №6-81 кс.11, яка є обов'язковою, відповідно до ст.360-7 ЦПК України).

Суд першої інстанції, при з'ясуванні питання щодо порушення прав відповідачів у разі припинення їх права на частку у спільному майні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що припиненням права на частку у спільному майні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не завдає істотної шкоди їх інтересам, оскільки вони забезпечені житлом, у спірній квартирі не проживають.

Про наявність на праві власності житла у ОСОБА_7 свідчить довідка начальника Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації від 27 квітня 2012 року у якій зазначено, що за ОСОБА_7 (ОСОБА_7) зареєстровано право власності на 1/6 частку жилого будинку АДРЕСА_7 Сімферопольський район АР Крим (а.с.199).

Згідно записів у домовій книзі на будинок АДРЕСА_7 Сімферопольський район АР Крим, ОСОБА_7 зареєстрована у будинку з 22 травня 1997 року (а.с.211-213).

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення прав неповнолітнього ОСОБА_8 припиненням його права на 1/6 частку у спірній квартирі, як необґрунтовані.

Як вбачається з відповіді начальника управління по справам дітей Сімферопольської райдержадміністрації в АР Крим від 05.11.2012 року, спеціалістами управління по справам дітей було проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_8, який проживає з матір'ю ОСОБА_7 в с.Скворцово Сімферопольського району АР Крим, і якій належить 1/6 частка будинку АДРЕСА_7 на праві власності. Управління по справам дітей дійшло висновку, що дитина проживає у належних умовах для нормального розвитку та утримання, а також враховуючи, що дитині відшкодовуються вартість його успадкованої частки у розмірі 43551 грн.83 коп., то вважають, що порушення прав дитини, в тому числі житлових, не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав відповідачів у разі припинення їх права на 1/6 частку кожного у спірній квартирі, та не завдає істотної шкоди їх інтересам.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у відповідачів права власності на успадковану частку квартири та про відсутність предмету спору, то судова колегія їх відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину не створює будь-яких нових прав спадкоємця на майно, а тільки підтверджує уже існуюче право на нього, так як право на спадкове майно виникає з моменту відкриття спадщини та її відкриття.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, а тому його відсутність не позбавляє права спадкоємця на частину у спірному майні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 зверталась до нотаріальної контори в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8, з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка. Данні про те, що вона відкликала свої заяви про прийняття спадщини, в матеріалах справи відсутні. Отже, сам по собі факт не отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє відповідачів права власності на частку у спадщині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.